Джерела з історії відкупів Півдня України останньої чверті XVIII – початку ХІХ століття - Автореферат

Актуальність теми дослідження полягає у значимості відкупів для соціально-економічного та культурного розвитку південного регіону останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. Суттєвою перешкодою в дослідженні відкупів є розпорошеність і так незначної джерельної бази, в основі якої маємо як особливості фондоутворення, так і механізм впровадження відкупів, який мінімізував державний контроль, а відтак фіксацію перебігу виконання угод стосовно відкупу. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексній реконструкції та аналізі джерельної бази з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст., визначення її структури, репрезентативності та інформативних можливостей. зясувати інформативні можливості актуалізованої джерельної бази для дослідження особливостей становлення системи відкупів на півдні України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. та уніфікації відкупної сфери економіки Південної України за загальноросійським зразком. Інформативні можливості актуалізованої джерельної бази з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. надали можливість реконструювати основні процеси становлення та функціонування відкупів регіону, особливості політики уряду щодо відкупної торгівлі, формування етносоціального складу відкупників, процеси уніфікації відкупної системи на півдні України за загальноросійським зразком.Його структуру становлять наступні складові: 1) історичний традиціоналізм у сприйнятті відкупів, що виступав найголовнішим історичним джерелом; 2) наративні джерела, публікація яких стає характерним явищем чисельних часописів, зокрема, Збірника Імператорського Російського історичного товариства (ЗІРІТ), "Російського архіву" та ін.; 3) комплекс законодавчих джерел, перш за все Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗРІ); 4) узагальнені статистичні дані щодо економічного розвитку відкупів, підготовлені чиновниками, опубліковані на сторінках офіційних видань, зокрема Міністерства Внутрішніх справ, Міністерства фінансів Російської імперії; 5) подання і донесення до центральних органів влади посадових осіб місцевих органів влади щодо функціонування відкупу, представлених на сторінках ЗІРІТ та "Російського архіву"; 6) редаговані та адаптовані публікаторами Відомості про питні збори в Росії, зібрані до реформування винного відкупу в 1861 р.; 7) неопубліковані архівні матеріали. Представники першої течії розглядали відкупи у контексті дослідження особливостей економіки Російської імперії XVIII ст., другої - в процесі дослідження Південної України. Комплексне використання методів дозволило здійснити класифікацію генеральної джерельної бази з історії відкупів Південної України; визначити особливості її створення та механізм фондування документальних джерел; розширити інформативний потенціал актуалізованої джерельної бази. В другому підрозділі подається характеристика основних архівних зібрань документальних джерел з історії відкупів Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Дослідження основних архівних зібрань України та Російської Федерації дозволили дослідити рух фондоутворення документальних джерел з історії відкупів Південної України; реконструювати процес становлення та ґенези останніх.Дослідники відкупної системи як у загальноросійському масштабі, так і на півдні України умовно поділяються на дві течії. Обидві течії опираються з одного боку на історіографічну традицію ставлення до відкупної системи як до негативного явища економіки, а з іншого на конкретний історичний матеріал, з якого випливає, що відкупна система приносила більше прибутків та діяла більш ефективно, ніж державна. На рівні місцевих органів влади Південної України рух документів з історії відкупів напряму залежав від 1) механізму діловодства, що регламентувався спеціальними інструкціями та розпорядженнями як центральної так і місцевої влади; 2) особистих розпоряджень намісників та правителів краю; 3) поточного діловодства, що було повязане із повсякденною діяльністю відкупів півдня України. Загалом, укази вищих органів влади мало впливали на рух документів з півдня України, адже визначальну регламентаційну роль відігравали ордери Г. За наближеністю до відкупної справи наративні джерела можна розподілити на дві великі групи: До першої групи можна віднести наративи тих, хто безпосередньо був задіяний у житті Південної України (місцеві поміщики, офіцери, чиновники); тоді як до другої належать наративи мандрівників та вищих посадовців, які висловлювали своє ставлення до перебігу подій на півдні України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках підведено підсумки дослідження.

1. Дослідники відкупної системи як у загальноросійському масштабі, так і на півдні України умовно поділяються на дві течії. Обидві течії опираються з одного боку на історіографічну традицію ставлення до відкупної системи як до негативного явища економіки, а з іншого на конкретний історичний матеріал, з якого випливає, що відкупна система приносила більше прибутків та діяла більш ефективно, ніж державна. А обєктивність та точність викладення фактів напряму залежить від ступеню залучення джерел з даного питання.

2. На рівні місцевих органів влади Південної України рух документів з історії відкупів напряму залежав від 1) механізму діловодства, що регламентувався спеціальними інструкціями та розпорядженнями як центральної так і місцевої влади; 2) особистих розпоряджень намісників та правителів краю; 3) поточного діловодства, що було повязане із повсякденною діяльністю відкупів півдня України.

3. Загалом, укази вищих органів влади мало впливали на рух документів з півдня України, адже визначальну регламентаційну роль відігравали ордери Г. Потьомкіна, а не сенатські укази.

4. Фонди вітчизняних архівосховищ сформувалися внаслідок діяльності місцевих установ. Обласні архіви на сьогодні мають переважно лише фрагменти фондів губернських канцелярій, правлінь, казенних палат, органів міського самоврядування, що доповнюються матеріалами особистих фондів і колекцій.

5. За видовою належністю у російських державних архівах найбільш повно представлені актові та статистичні джерела, що пояснюється специфікою функціонування центральних державних органів влади. Окремий комплекс становлять маніфести та накази.

6. Наративні джерела з історії Південної України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. представлені мемуарами, щоденниками, подорожніми записками та приватним листуванням. За наближеністю до відкупної справи наративні джерела можна розподілити на дві великі групи: До першої групи можна віднести наративи тих, хто безпосередньо був задіяний у житті Південної України (місцеві поміщики, офіцери, чиновники); тоді як до другої належать наративи мандрівників та вищих посадовців, які висловлювали своє ставлення до перебігу подій на півдні України.

7. Адміністративні установи місцевої влади представлені лише фрагментами. Матеріали повітових установ представлені фрагментами документів казначейств: ревізькими сказками, документами креслярень, рапортами, донесеннями та проханнями до місцевих установ. Актуалізована частина регламентованої джерельної бази з документів місцевих установ складає менше одного відсотка.

8. За видовою належністю корпус документальних та наративних джерел з історії відкупів Південної України поділяється на: а) актові; б) справочинні; в) статистичні; г) мемуарні; д) картографічні. Актові документи складають дві підгрупи: 1) законодавчі; 2) приватні акти. Законодавчі акти у свою чергу можна поділити на розпорядчі та процесуальні. Корпус розпорядчих актів становлять маніфести, укази та ордери. Окрему групу указів складають укази вищих органів влади та укази місцевих адміністративних установ.

9. Приватні акти становлять дві групи: 1) засвідчувальні акти; 2) нормативні акти. До першої групи відносяться купчі на землю та рухоме майно, паспорти та атестати, особисті формуляри; довідки про майновий стан; підрядні та відкупні акти; тоді як до другої - білети на володіння землею під фабрики, шинки, трактири та герберги.

10. Справочинна документація представлена промеморіями, екстрактами, реєстрами, журналами, описами справ, виписками. Статистичні документи можуть бути поділені на 2 великі групи: 1) масові та 2) одиничні. Масові представлені: а) матеріалами ревізій (ревізькі казки; окладні книги); б) анкетами Сенату та колегій; в) описами намісництв та губерній; г) експлікаціями до атласів намісництв; д) цінами на товари, - тоді як одиничні - відомостями щодо витрат грошових сум по підрядах та відкупах.

11. Відкупи півдня України мали досить значний вплив на розвиток економіки та місцевого самоврядування. Міські громади намагалися постійно позбавитися впливу великих відкупників, що перебирали винний та соляний промисел на себе. Це було повязано або із бажанням вільної торгівлі даними товарами, або із бажанням міської верхівки власноруч віддавати промисли на відкуп. Державі з іншого боку простіше було мати справу із одним великим відкупником, що одночасно вносив значні кошти до казни. В результаті, дрібні відкупи залишалися в руках місцевих жителів, а особливо прибуткові, як винний, соляний, рибний перейшли до купців та чиновників вищого рівня, і відповідно міста не мали змоги впливати на їх перебіг.

Статті у фахових виданнях: 1. До історії становлення винної відкупної торгівлі на півдні України останньої третини XVIII століття // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 5. - Київ, 2000. - С. 151-157.

2. План облаштування соляних промислів на Півдні України після Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 р. // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII - XIX ст. - Випуск 7. - Запоріжжя, 2003. - С. 254-256.

3. Історіографія відкупної системи Південної України // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 10. - Київ, 2005. - С. 468-478.

4. Винний та соляний статути як джерела з історії відкупної торгівлі Степової України останньої чверті XVIII - початку ХІХ ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 12. - Київ, 2006. - С. 111-119.

5. Міські відкупи південноукраїнського регіону другої половини XVIII - початку ХІХ століть // Наукові записки історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. XX. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - С. 53-56.

6. Система управління та регулювання відкупів Степової України останньої чверті XVIII ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Том 13. - Київ, 2006. - С. 209-237.

Публікації доповідей на наукових конференціях: 1. Справа про кримський соляний відкуп наприкінці 70-х років XVIII століття // Матеріали Перших Новицьких читань. - Запоріжжя, 2002. - С. 128-132.

2. Законодавчі акти з історії відкупної торгівлі вином Півдня України останньої чверті XVIII століття // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району". - Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА "Тандем-У", 2002. - С. 142-153.

3. Відкупники півдня України останньої чверті XVIII ст. (етно-соціальний аспект) // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя-Сімферополь, 2003. - С. 51-53.

4. Участь козацтва у підрядно-відкупній торгівлі на Півдні України останньої чверті XVIII ст. // Національна перлина Запорожжя - о. Велика Хортиця. Перший Міжнародний конгрес: збірник тез доповідей. - Запоріжжя, 2004. - С. 23-26.

5. Участь козацтва у відкупах та підрядах на Півдні України // Козацька спадщина. Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії НАН України. - Випуск. 1. - Нікополь-Запоріжжя: Тандем-У, 2005. - С. 138-142.