Джерела з історії стародавніх країн Східного Середземномор’я - Контрольная работа

Робота над даною темою передбачає висвітлення основного комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів та країн Східного Середземноморя. Я намагалася навести класифікацію джерел, виділяючи серед них матеріальні та письмові, які в свою чергу також поділила на певні типи, навела огляд найбільш яскравих памяток з кожного типу. Окрім того, у даній темі розкривалися питання дешифрування місцевих письмових систем,що дозволило історикам користуватися текстами, створеними у Східному Середземноморї. Мета дослідження - висвітлення основного комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів та країн Східного Середземноморя, навести класифікацію джерел, виділяючи серед них матеріальні та письмові. В історичній енциклопедії даному поняттю дається наступне визначення: «Історичні джерела - це все, що безпосередньо відображає історичний процес і який дає можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене раніше людиною і дійшовши до нас в виді предметів матеріальної культури, памятників писемності, ідеології, звичаїв, мови».Давню історію племен і народів східного Середземноморя висвітлюють як джерела сусідніх країн (наприклад, дані Тель-Арма-нського архіву в Єгипті, хетські документи, ассирійська адміністративна переписка ), так і місцеві джерела, серед яких особливо важливі письмові документи і місцева традиція, яка збереглася в такому складному літературно - релігійному памятнику, як Біблія. Велике значення мають документи із Рос-Шамри (Стародавній Угарит), де були відкриті давні тексти економічного, політичного и релігійного змісту, в тому числі написані місцевою системою письма, яка отримала назву угаритська. З нових знахідок слід відмітити відкриття італійським археологом архіву давнього міста Ебла (на території Сирії), який нараховує декілька тисяч клинописних табличок, написаних знаками, запозиченим в північно-шумерської писемності, і на одній з давньосемітських мов. Збереглися багато памятників матеріальної культури Східного Середземноморя, часто виникаючих цілими комплексами, відкритими археологами. Важливішими джерелами по історії і культурі країн Східного Середземноморя служать памятники давньоєврейської літератури, які входять в склад Біблії.В печерах здовж західного узбережжя Мертвого моря були знайдені дуже цінні кумранські рукописи, які висвітлюють соціальні відносини, побут і ідеологію опозиційної секти, що усамітнилися в пустелі і проживали там на колективних началах (ІІ ст. до н.е. Рукописи кумранської общини, бувши одним з безпосередніх попередників ранньохристиянської общини, допомагають зрозуміти ту історичну обстановку, в якій виникло християнство. Публікація кумранських рукописів і ретельне історико-філологічне їх вивчення допоможуть відкрити тайну , яка окутує раннє християнство, і науково встановити конкретно-історичний процес його виникнення. Всього в кумранських печерах було знайдено близько 40 тис. різної величини фрагментів рукописів на шкірі і папірусі, написаних на давньоєврейській і арамейській мовах (належать до групи семітичних мов і були широко поширені розмовними і літературними мовами Передньої Азії з І тис. до н.е.). Попередня тільки технічна робота над окремим уривком вимагає іноді багато робочих днів вченого. після попередньої технічної роботи ре став-рації і фотографування уривків виникає ще більш складна задача з дешифрування кожного уривка, визначенню його змісту і характеру, зближенню і воззєднання різних уривків, які відносяться до одного й того ж документу.Як відомо, Біблія являє собою зібрання досить різноманітних памяток: законодавчі тексти, фрагменти хронік і літописів, соціально-політичні і релігійні памфлети як в прозаїчній, так і в поетичній формі, справжні історичні документи і історичні повісті, сказання, твори навчального і релігійно-філософського характеру, духовні і ін. Всі ці різнорідні твори створювалися в різний час на протязі цілих століть (від ХІІ ст. до н.е. до середини ІІ ст. до н. е.).Третю і найбільш важливу групу кумранських рукописів складають невідомі до цих пір твори, в яких знайшли відображення образу життя і ідеологічні уявлення опозиційної іудейської общини, яка влаштувалася в Іудейській пустелі. Важливими з цієї групи рукописів являються твори, отримавши в науці наступні умовні назви:Устав, текст Двох колонок, Дамаський документ, Війна синів світла з синами темряви, Благодарственні гімни, Коментарі на біблійські книги, збірники есхатологічних і месіаністичних текстів, та інші.Більше трьох тисячоліть Угарит перебував у повному забутті, і ще сімдесят років тому було невідомо, де знаходилося це колись квітуче, що згадується в багатьох стародавніх текстах фінікійське місто. Вже при перших розвідувальних розкопках тут були знайдені статуетки, посуд, похоронне начиння і таблички з письменами. При них збереглися прикраси - в більшості своїй це були намиста, браслети, невеликі намиста з трубочок і спіралей, шпильки і т. д. Розкопками в Угариті відкриті залиш

ЗМІСТ

Вступ

1. Джерела з історії країн Східного Середземноморя

1.1 Кумранські рукописи

1.2 Біблійні тексти

1.3 Апокрифічна література

1.4 Невідомі раніш твори

2. Джерела з історії Угариту

3. Стародавня Ебла. Джерела з історії

Висновки

Список використаної літератури

Кодифікація біблійних книг і створення канону Святого писання супроводжувалося забороною і вилученням літературних творів, які по тим чи іншим міркуванням були признані не відповідними єврейському вченню. Не включені в біблійний канон твори отримали назву «зовнішніх» або «сторонніх книг». Більш поширена грецька назва-апокрифіти ( скриті книги) і псевдоепіграфи (хибно написані), тобто приписані тим чи іншим , в більшості випадків легендарним, біблійним героям.

Апокрифічна література містить обширний і багатий матеріал по соціальній і культурній історії Іудеї ІІ ст. до н.е. - І ст. н.е. Апокрифічна література, в якій знайшли відображення сподівання соціальних низів, носила опозиційний по відношенню до панівної ідеології характер. Це привело до того, що апокрифічна література була признана єритичною, читачам її погрожували різними карами, а самі твори піддавалися гонінням. В результаті частина цієї багатої літератури (церковні автори нараховують близько 70 старозавітних апокрифів) від якої відмовилось офіційне іудейство, загинула, і тільки частина її (біля 30) була збережена християнством, яке побачило в деяких з цих апокрифів родинні для себе риси (серед них: книги Маккавєєв, Премудрості Ісуса, сина Сираха ( бен-Сира) , Премудрості Соломона, Товіт, Йудиф, Юбілеї, Енох, Заповіт 12 патриархів). Однак оригінали апокрифів були втрачені, і дійшли вони до нашого часу в перекладах на грецьку, латинську, сірійську, ефіопську, старословянську і вірменську мови.

Нова сторінка в вивченні апокрифічної літератури починається в звязку з відкриттям серед кумранських рукописів фрагментів апокрифічних книг Юбілеїв, Еноху, Заповіту 12 патриархів і деяких інших на єврейській і арамейських мовах. Знахідка фрагментів творів на мові їх оригіналу серед кумранських рукописів з нетривалістю встановила факт дохристиянського походження їх основного ядра і підтвердила здогади вчених про виникнення їх в сектантських колах, близьких до євреїв.