Джерела з історії Нової Дніпровської лінії укріплень (1770–1791 рр.) - Автореферат

Історія Нової Дніпровської лінії укріплень (Дніпровської лінії) є одним зі стрижнів історії Південної України останньої чверті XVIII ст., без вивчення якої неможливо уявити повну картину історії цього регіону. Разом з цим, Нова Дніпровська лінія, яка жодного разу не зазнала нападів, дуже швидко втратила своє військово-стратегічне значення, а через чотирнадцять років після початку будівництва у 1784 р. за указом імператриці Катерини II Лінію було скасовано. Майже усі дослідники соціально-економічної та військової історії Південної України останньої чверті XVIII ст. зверталися до історії Нової Дніпровської лінії укріплень. Саме тому проведення комплексного аналітичного дослідження з історії Нової Дніпровської лінії укріплень потребує виявлення, вивчення та залучення до наукового обігу нових джерел. систематизувати джерела з історії Нової Дніпровської лінії укріплень, проаналізувати обсяг виявленої джерельної бази, визначити актуалізовану, теоретичну та потенційну джерельну базу;У першому параграфі "Стан наукової розробки проблеми" проаналізовано історіографічний доробок, присвячений історії Нової Дніпровської лінії укріплень. В історії Нової Дніпровської лінії не вдалось віднайти проявів класової боротьби, тому в цей період інформація про неї зявлялася лише на сторінках спеціалізованих видань присвячених історії фортифікаційного мистецтва. Виходячи з принципу історизму, автор намагався прослідкувати основні тенденції продукування документації, що супроводжувала розбудову та функціонування Нової Дніпровської лінії, а також динаміку зміни видів цієї документації, формулярів документів. Застосовуючи логічний метод, на основі аналізу віднайдених дослідником документів ми можемо змоделювати обєкт дослідження - як результат цілеспрямованої урядової політики, метою якої було перетворення фортець Нової Дніпровської лінії на вагомі військово-адміністративні центри, що в свою чергу сприяло розвитку діловодства в цих фортецях. Ці документи надходили до архіву Нової Дніпровської лінії, який розташовувався при комісії Нової Дніпровської лінії.Встановлено, що на сьогодні, незважаючи на тривалу історіографічну традицію дослідження Лінії, наші знання з її історії знаходяться на рівні праць XIX ст. Наведений рух документів призвів до накопичення комплексу джерел, який на сьогодні розпорошено по 7 архівосховищах України та Російської Федерації. Виявлені джерела з історії Нової Дніпровської лінії укріплень складаються з документальних, наративних, картаграфічних та речових. За функціональною ознакою карти з історії Нової Дніпровської лінії укріплень розподілено на карти-проекти Нової Дніпровської лінії, карти, створені для демонстрації військових дій російської армії під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. та звичайні географічні карти для орієнтування на місцевості. Плани фортець розділено на чотири групи: плани-проекти, плани створені зі звітною функцією; плани, створені для демонстрації розташування фортець на місцевості та плани, створені для внутрішнього, службового використання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Встановлено, що на сьогодні, незважаючи на тривалу історіографічну традицію дослідження Лінії, наші знання з її історії знаходяться на рівні праць XIX ст. Така ситуація повязана в першу чергу з вузькістю актуалізованої джерельної бази дослідження.

2. Рух документів з історії Лінії відбувався кількома напрямками, серед яких найбільш інтенсивними були військовий та адміністративний. З перших років будівництва склалася тенденція до їх поєднання, що остаточно відбулося після призначення Г. Потьомкіна генерал-губернатором Новоросії, віце-призидентом Військової колегії та командиром нової Лінії. Не менш важливими були внутрішній та церковний рух документів. Останній в свою чергу також потрапив під вплив Г. Потьомкіна. Загальний обсяг створеної документації визначити неможливо, але згідно з проведеними розрахунками кількість тільки регламентованої звітної документації перевищувала 16 000 одиниць.

3. Наведений рух документів призвів до накопичення комплексу джерел, який на сьогодні розпорошено по 7 архівосховищах України та Російської Федерації. Більшість матеріалів з історії Лінії, як російської військової споруди, знаходиться у двох архівосховищах - РДВІА та РДАДА. Серед українських архівів, у яких наявні матеріали по темі, виділяються ЦДІАУК, ДАДО, ДАЗО, музей ім. Д.І. Яворницького та Інститут Рукопису НБУ.

4. Виявлені джерела з історії Нової Дніпровської лінії укріплень складаються з документальних, наративних, картаграфічних та речових. За видовою належністю документальні джерела було поділено на дві великі групи: актові та справочинні. Перша група джерел в свою чергу розподілена на наступні групи: 1) законодавчі; 2) публічно-правові акти. Друга група поділяється на звітні, облікові та планові документи. Окремою (спеціальною) групою справочинних джерел виділяємо судово-слідчі документи. До групи наративних джерел віднесено мемуари-автобіографії та подорожній щоденник. Група картографічних джерел складається з карт та планів. За функціональною ознакою карти з історії Нової Дніпровської лінії укріплень розподілено на карти-проекти Нової Дніпровської лінії, карти, створені для демонстрації військових дій російської армії під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. та звичайні географічні карти для орієнтування на місцевості. Плани фортець розділено на чотири групи: плани-проекти, плани створені зі звітною функцією; плани, створені для демонстрації розташування фортець на місцевості та плани, створені для внутрішнього, службового використання. Речові джерела представлено матеріальними залишками фортець - ровами та валами.

5. Встановлено, що більшість джерел з питання проектування Лінії, це карти-проекти майбутньої лінії укріплень. Спорудження лінії було неминучим, ще з часів будівництва Української лінії, бо з самого початку свого існування вона не задовольняла ні з фортифікаційної, ні з економічної, ні зі стратегічної точки зору.

6. Проект Нової Дніпровської лінії укріплень є дуже суперечливим. Він поєднав у собі застарілі ідеї щодо будівництва суцільних ліній укріплень з новаторським підходом у будівництві фортець.

7. Зясовано, що початку будівництва передував довгий етап підготовки, але відразу по початку зведення фортець проект було переглянуто та у двічі скорочено кошторис. Уповільнення темпів будівництва було викликано рядом причин, які у підсумку призвели до згортання його у кінці 70-х рр. XVIII ст.

8. Проаналізувавши актуалізовану джерельну базу до історії функціонування Нової Дніпровської лінії, можемо зробити наступні висновки. Документація, що містить інформацію про функціонування Нової Дніпровської лінії, складається переважно з рапортів, відомостей та формулярних списків. Ці джерела свідчать про поступову втрату тактичного значення фортець Лінії. У той же час, можемо стверджувати, що Лінія зберігала своє стратегічне значення ще багато років потому.

Статті у фахових виданнях: 1. Молдавський Р.Л. Джерела з історії Нової Дніпровської лінії у фонді 52 Російського державного військово-історичного архіву // Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т. 10. - К.: Поліграфічна дільниця Інституту української археографії, 2005. - С. 251-258.

2. Молдавський Р.Л. Картографічні джерела з історії Нової Дніпровської лінії укріплень // Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т. 12. - К.: Поліграфічна дільниця Інституту української археографії, 2006. - С. 237-250.

3. Молдавський Р.Л. Історія Петровської фортеці Нової Дніпровської лінії (1770-1781) // Наукові записки історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. XIX. - Запоріжжя: Просвіта, 2005. - С. 80-85.

4. Молдавський Р.Л. Проектування Нової Дніпровської лінії // Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т. 13. - К.: Поліграфічна дільниця Інституту української археографії, 2006. - С. 177-190.

Публікації доповідей на наукових конференціях: 1. Молдавський Р.Л. Історія Дніпровської укріпленої лінії у науковому доробку В.О. Пірка // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району".Нікополь, 10-11 жовтня 2002 року. - Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА "Тандем-У", 2002. - С. 183-186.

2. Молдавський Р.Л. Історія Дніпровської лінії укріплень в науковій спадщині Я.П. Новицького // Матеріали Перших новицьких читань. 24 жовтня 2002 р. - Запоріжжя: РА "Тандем-У", 2002. - С. 80-82.

3. Молдавський Р.Л. Нова Дніпровська лінія - останній етап ліквідації Запорозького козацтва // "Національна перлина Запорожжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця". Перший Міжнародний конгрес: Збірник тез доповідей. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. - С. 68-70.

4. Молдавський Р.Л. Зміни в етнічному складі населення Запорозьких Вольностей за часів будівництва Нової Дніпровської лінії укріплень // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Південної України. Збірник наукових праць. / під заг. ред. М.В. Дєдкова. - Запоріжжя: Обл.держ.адм., ЗНТУ, 2005. - 125-127.

5. Молдавський Р.Л. Запорожці-колодники на Новій Дніпровській лінії укріплень // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва Інституту історії України НАНУ. - Вип. 2. - Нікополь-Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - С. 112-113.

6. Молдавський Р.Л. Малодосліджені проблеми історії Олександрівської фортеці // Історія і культура Придніпровя. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2006. - Вип. 3. - C 38-47.

7. Молдавський Р.Л. Поштова служба на Півдні України після ліквідації Запорозької Січі // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення НДІ козацтва Інституту історії України НАНУ. - Вип. 3. - Дніпропетровськ: Пороги, 2006. - С. 248-249.