Дослідження передумов та причин складення, джерел і структури Австрійського Цивільного кодексу 1811 р., який був чинний у Галичині та на Буковині. Характеристика основних положень кодексу 1811 р., які регламентували зобов’язально-правові відносини.
При низкой оригинальности работы "Джерела, структура, основні положення Австрійського Цивільного кодексу 1811 р.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Проаналізовано передумови і причини складення, джерела і структуру Австрійського Цивільного кодексу 1811 р., який був чинний у Галичині та на Буковині. Франц фон Карієнт був першим, хто систематизував австрійське право у формі інкорпорації і видав у 1704 р. у Відні всі нормативні акти, що були прийняті або затверджені, починаючи з правління Фердинанда I [4, с. У 1753 р. в Австрії була створена кодифікаційна комісія, що мала скасувати партикуляризм у праві й створити єдині кодекси: цивільний, цивільно-процесуальний та кримінальний, що містив норми матеріального та процесуального права. Характерно, що тогочасна австрійська система права поділялась на галузі, а тому цивільний, кримінальний і процесуальний кодекси розроблялися окремо, що свідчило про вищий рівень розвитку як для того часу правового регулювання і юридичної техніки порівняно з іншими державами, зокрема, з Російською. Значним кроком на шляху кодифікації цивільного права у 1763 р. в Австрії було затверджено кодекс вексельного права, чинність якого в 1775 р. поширювалася на Галичину і Буковину, де раніше вексельні відносини регулювалися звичаєвим правом, яке, однак, в міру свого формалізму та складності, було нездатним забезпечувати ефективне правове регулювання вексельних відносин, що перешкоджало здійсненню вексельних операцій.
Список литературы
1. Довгерт А.С., Захватаєв В.М. Цивільний кодекс Франції, // Юридична енциклопедія, К., “Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2004., -Т. 6.- С. 369-370.
2. Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Настасяк І.Ю., Мікула О.І. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини, Л., “Тріада плюс”, 2002., -С. 68-70.
3. Кульчицький В.С. “Австрійське загальне цивільне уложення 1811 р.” // Юридична енциклопедія. - К.: “Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 1998., - Т. 1. - С. 18-19.
4. Никифорак М.В. З історії кодифікації австрійського цивільного та цивільно-процесуального права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 82: Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 2000.
5. Поліводський О.А. Парцеляція // Юридична енциклопедія. - К.: “Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2002. - Т. 4. - 447 с.
6. Тацій В.Я., Рогожин А.Й. Історія держави і права України: У 2 т. - К., 2000. - Т. 1. - 392 с.
7. Чехович В. Право в західноукраїнських землях XVIII-XIX ст.ст. // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К.: “Генеза”; “Довіра”, 1996 - 225 с.
8. “Powszechna Ksi?ga Ustaw Cywilnych”., w Cieszynie, 1894.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
