Виникнення держави та її розвиток. Державний устрій Стародавньої Індії. Правове регулювання суспільних та державних відносин за Законами Ману. Епічні сказання як джерела права. Занепад Харрапської цивілізації. Особливості функціонування судової системи.
Історія Індії, що знала безліч воєн, міжусобиць, переселення народів, змін царських династій, разом з тим відрізняється надзвичайною традиційністю в розвитку соціально-економічних і політичних інституцій, релігій, філософії, укладу життя. «Ніде, крім Індії і Китаю, не було дійсної безперервної цивілізації», - відзначав Джавахарлал Неру. Вона відбилася в багатющій ранньоіндійській літературі - «Рігведі», «Самаведі», «Атхарваведі» (II тис. до н. е.), в релігійно-філософському трактаті «Упанішади», епічних поемах «Махабхарата», «Рамаяна» (IX-VI ст. до н. е.). Найбільш яскраво політико-правова думка відбилась у численних морально-правових збірниках (дхармасутри і дхармашастри), складених відповідно до ідеології брахманізму - стародавньої релігії Індії, що виникла у арійських племен, коли в них утворилися різні сословя. Сучасні вчені звертаються до аналізу стародавніх ведичних і інших текстів, вивчають історію релігійної, філософсько-правової думки індуських мудреців, вчених, філософів.Соціальна нерівність у Стародавній Індії привела до виникнення особливих станових груп - варн: брахманів (священнослужителів, жерців), кшатріїв (воїнів, правителів), ваишіїв (землеробів, торговців і ремісників) і гиудр (слуг). Характерною особливістю суспільних відносин на той час була регламентація життя суспільства за законами каст, держава ж майже не втручалася у приватні справи людей. Індія і під владою цих правителів продовжувала залишатися сукупністю сільських общин або республік, що управлялися самостійно і були підпорядковані центральній владі. Лише вони могли вивчати священні книги, навчати їх, приносити жертви за себе й інших, звільнялися від повинностей, їх не можна було позбавити власності, вони вважалися володарями всього живого та мертвого на землі, всі їхні бажання безвідмовно повинні були виконуватися, образи, поранення, вбивство брахмана тягнули sp собою найтяжчі покарання.[20] Вони були особисто вільними, мали право володіти та розпоряджатися майном, мати сімї, але основним їхнім обовязком була вірна служба трьом вищим варнам і сплата високих державних податків.Найвідоміші з них - закони Ману, закони Яджнавалкя, закони Нарада, що, як гадають дослідники минулого, складені в період між I століттям до н. е. і III-VI століттями н. е. У них вперше даються відносно впорядковані і зрозумілі норми, що за сучасними поняттями відповідали б нормам цивільного, кримінального і процесуального права. А це означає, що у випадку, якщо такі звичаї відомі суду чи можуть бути доведені, вони не тільки повинні ним враховуватися при тлумаченні норм смрити і коментарів, а навіть можуть мати пріоритет перед ними. Так само, як кожний підданий в державі не був упевнений у своїй особистій захищеності, так і земля могла в будь-який час змінити форму власності. Щоправда, це правило не було аксіомою: у випадку, коли батьки не спромоглися (чи не залотіли) підшукати їй пару, вона була вільною у виборі своєї половини, ідеальним вважався шлюб, коли жінка була втричі молодшою за чоловіка (дівчата могли вступати в шлюб з 8 років, а чоловіки - з 24 років). Жінка в Індії знаходилася під постійною опікою батька, чоловіка, сина: "Батько оберігає [жінку] в дитинстві, чоловік оберігає її в молодості, сини оберігають її в старості, жінка ніколи не здатна до самостійності", - вказують Закони Ману (гл.Поряд з рисами, характерними для всіх рабовласницьких держав Стародавнього Сходу в державу і право Стародавньої Індії, зустрічається і ряд особливостей. Першою особливістю є кастова структура суспільства, пережитки якої мають місце і в сучасній Індії; другою особливістю є наявність в державному ладі помітних слідів військової демократії і республіканських форм правління. У законах Ману простежується певна логіка викладу матеріалу, але немає ще виділення окремих галузей права, норму права не можна відокремити від релігійної і моральної норми. Основоположними для формування права стародавній Індії, в першу чергу, є релігійні вчення, а також впливають індійські варни і касти, слабкість державності. Релігійні вчення в Індії лягли в основу зявилися джерел права.
Вывод
Поряд з рисами, характерними для всіх рабовласницьких держав Стародавнього Сходу в державу і право Стародавньої Індії, зустрічається і ряд особливостей. Першою особливістю є кастова структура суспільства, пережитки якої мають місце і в сучасній Індії; другою особливістю є наявність в державному ладі помітних слідів військової демократії і республіканських форм правління.
У законах Ману простежується певна логіка викладу матеріалу, але немає ще виділення окремих галузей права, норму права не можна відокремити від релігійної і моральної норми. На перший план в законах Ману виступає станово-варновое розподіл суспільства.
Закони Ману закріплювали рабство і ін форми експлуатації. Робиться спроба систематизувати норми права, при цьому змішуються приватні правопорушення і злочини.
Багато норми спрямовані на охорону власності на рухоме майно. Серед гарантій виконання договору - поручительство і заставу чи заклад. У сімейних стосунках - підлегле становище жінок, багатоженство, незмішування варн.
Таким чином, провівши аналіз права Стародавньої Індії, можна зробити наступні висновки: 1. Основоположними для формування права стародавній Індії, в першу чергу, є релігійні вчення, а також впливають індійські варни і касти, слабкість державності. Відсутність добре розробленої системи царсько-храмових господарств, властивих Індії, послужило хорошою основою для виникнення сильної централізованої держави з глибоко опрацьованими джерелами права, що містять правові норми;
2. На види джерел права Стародавньої Індії вплинули передумови виникнення права. Релігійні вчення в Індії лягли в основу зявилися джерел права. Для Індії джерелами права виступали: Артхашастра, дхармашастри та звичаї;
3. Право Стародавньої Індії знало основні інститути, які регламентують майнові відносини: право власності та зобовязальне право. Для права Індії характерна більш детальне опрацювання основних понять, що стосуються операцій в цілому. І окремо взятих договорів;
4. Для сімейного права Стародавньої Індії було характерно принижене становище жінки в сімї. Її правовий статус залежав від чоловіка. Головне призначення сімї було у відтворенні і в першу чергу синів. Хоча й були особливості в правової регламентації сімейно-шлюбних відносин, наприклад, на закінчення шлюбу;Право Стародавньої Індії визначається суспільним (кастовим) і державним устроєм даного періоду.
Принциповою особливістю індуїстської традиції і права від інших країн даного періоду є те, що немає розділової лінії між священним і світським. Відсутня протиріччя між тимчасовими і вічними цілями. Не існує область життя, відповідно, якому чуже духовне вплив. Фактично, за індуїстським принципом «дхарма», світські і священні проблеми нерозривно переплетені; дхарма супроводжується з інтегрованим поглядом на життя і світ. Дхарма - встановлене поведінку людини; воно забезпечує узгодженість різних подій в житті; воно направляє гармонію людини в цілому, допомагаючи йому знайти правильний спосіб дотримуватися тільки законом життя. Людина - складна індивідуальність, що виражає фізичний, життєво важливі, психічні та духовні аспекти життя. Гармонізація цих аспектів життя основна область дхарми. Свій борг перед своєю сімєю, групою, суспільством, людством і до Бога є частиною дхарми [1]. Як ми бачимо, дхарма має нематеріальний, духовний характер.
Список литературы
1. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс; пер. со швед. // Ин-т Европы. - М.: Наука, 1994. - 397 с.
2. Безносова Я.В. Дхармашастры как источники изучения древнеиндийского общества: история и современность // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Социальные науки. - 2014. - № 2 (34). - С. 13-17.
3. Бостан Л. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Людмила Бостан, Сергій Бостан,; Наук. ред. С. М. Тимченко; М-во освіти і науки України, М-во внутрішніх справ України, Запорізький юридичний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 671 с.
4. Глиняний В. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Володимир Павлович Глиняний,; Одес. нац. юрид. академія. - 5-те вид., перероб. і доп.. - К.: Істина, 2005. - 767 с.
5. Дахно І. Історія держави і права: Навчальний посібник-довідник для студентів ВНЗ/ Іван Дахно,. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 405 с
6. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу. - Навчальний посібник / Харків: Консум, 2004.- 432 c.
7. Історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : курс лекцій / І. Д. Мудрак. - Ірпінь : Державна податкова адміністрація України, Академія державної податкової служби України, 2001 Ч. 1. Ірпінь : [б.в.], 2001. - 232 с.
8. Історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [Л. М. Маймескулов та ін.] ; за ред. проф. Л. М. Маймескулова ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х. : Право, 2011. - 518 с.
9. Історія політичних і правових вчень: лекції . под. ред.. Нерсесянц В.С. - 2003. - 944 c.
10. Кюрегян А. А. Право Древней Индии: характеристика особенности права собственности и общественного строя // Молодой ученый. - 2015. - №17. - С. 366-369.
11. Омельченко Про . А.. Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання третє, виправлене. Т. 1-М.: ТОН - стожища. - 528 с, 2000
12. Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів /В. І. Орленко, В. В. Орленко. -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. Паливода А. В., 2008. - 244 с.
13. Порівняльне правознавство: підручник/ С.П. Погребняк, Д.В. Лукянов, І.О. Біля-Сабодаш та ін.; за заг. ред.. О.В. Петришина.-Х.: Право, 2012.-272 с.
14. Решетніков Ф.М. Правові системи країн світу. Довідник. М. 2003
15. Романовская В.Б. Бхагават-Гита как источник индусского права и ее рецепция в правовом пространстве XX века Сборник материалов круглого стола «Источники права и источники познания права». - Екатеринбург, 2013. С. 230-232.
16. Романовская В.Б. Возрождение ведических знаний об обществе в современном мире // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Социальные науки. - 2014. - № 1 (33). - С. 99-102.
17. Сізіков М.І. Історія держави і права. Хронологія. СПБ. 2000
18. Скрипилев Є.А. Історія держави і права Стародавнього світу. Навчальний посібник. М. 1993
19. Сорокін П.А. Людина. Цивілізація. Товариство. М. 2002
20. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - 384 с.
21. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран/ Борисевич М. М. МГИУ, 2008 г. 355 с
22. Шинкаренко К.И. Правовое положение женщин в Индии: традиционализм и современность: дис… канд. юрид. наук. - М., 2010 192 с.
Размещено на .ur
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
