Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз) - Автореферат

Значну кількість нормативних актів було прийнято іншими субєктами цієї діяльності, зокрема: Президентом України - 18841 указів; Кабінетом Міністрів України - 25385 постанов. Чимало законів, прийнятих Верховною Радою України, мають пряме відношення до конституційного права і торкаються проблем організації державної влади, прав, свобод й обовязків громадян, виборчої системи, державного устрою, статусу і діяльності партій та громадських обєднань, місцевого самоврядування. Водночас, на фоні певних досягнень у правотворчій діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування (значна кількість прийнятих актів, вільне та ділове обговорення окремих проектів, широке залучення вчених та інших фахівців до підготовки цих актів), рельєфніше виявляються її суттєві недоліки, які перешкоджають ефективному впливу законодавства на темпи і зміст реформ, зміцнення демократичних засад суспільного і державного життя України. В актуальності теми дослідження можна переконатись і на прикладі розробленості проблеми джерел конституційного права у вітчизняному теоретичному правознавстві, взагалі, та в конституційному праві, зокрема. проаналізувати міжнародні договори в якості джерел конституційного права України; конституційний право закон обґрунтувати існування таких нетрадиційних джерел конституційного права як рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, правових доктрин і державно-правових звичаїв;Перший розділ "Теоретико-методологічні проблеми системи джерел конституційного права" присвячений розгляду з позиції правової теорії й практики кола найбільш значущих теоретичних питань, які стосуються проблеми системи джерел конституційного права України. "Поняття джерело права" зазначається, що науковий розгляд джерел конституційного права України неможливий без урахування результатів досліджень теоретичного правознавства, які виробляють методологічні підходи до даної категорії. Зокрема, вказується на особливу важливість для вітчизняної правової теорії й практики зясування і наукового вирішення питань, як-то: поняття джерел права, їх структури і змісту, співвідношення джерел права з формами права, питання класифікації джерел права та їх системно-ієрархічної побудови, питання юридичної природи різних джерел права та характеру їх співвідношення з іншими джерелами права та ін. Здобувач виходить із загальноприйнятого у загальнотеоретичній літературі підходу, згідно з яким поняття "джерело права" розуміється двояко: як джерело права у матеріальному і джерело права у формально-юридичному значеннях. Дисертантка вважає за доцільне проаналізувати історичний аспект процесу формування й розвитку уявлень про джерела та форми права, які в процесі еволюції держави і права разом із самими джерелами постійно змінюються, розвиваються і вдосконалюються."Проблема типології законів і парламентських актів" сформульовано, зокрема, важливе методологічне положення про те, що місце конкретного нормативно-правового акту в системі джерел конституційного права повязано з дією принципу верховенства права та визначається, як правило, компетенцією та становищем правотворчого органу в механізмі державної влади. Керуючись цим важливим теоретичним постулатом, дисертантка докладно аналізує роль парламенту - Верховної Ради України - при здійсненні такої важливої державної функції як законотворчість. Усю суму актів Верховної Ради України визнано за доцільне поділити на основі таких критеріїв як зміст, юридична сила і формальне позначення, на дві групи: а) закони; б) інші парламентські правові акти. Розглядаючи місце постанов Кабінету Міністрів України як складової системи джерел сучасного конституційного права України, дисертант зазначає, що вони займають наступну після указів Президента сходинку в ієрархії підзаконних нормативно-правових актів. Згідно Конституції України, Кабінет Міністрів у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, а також указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими у відповідності до Конституції та законів України (ч."Місце і роль рішень Конституційного Суду України в системі джерел конституційного права" підкреслюється, що чимало авторів до числа джерел провідної вітчизняної галузі права відносять рішення Конституційного Суду України. Дисертант приєднується до позиції тих дослідників, які вважають, що Конституційний Суд йде далі формального тлумачення й застосування фундаментальних норм. "Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело конституційного права України" зазначається, що прецедентний характер та можливість визнання джерелами конституційного права рішень Європейського Суду з прав людини визнається сьогодні більшістю вітчизняних і зарубіжних авторів. Шевчук цілком слушно повязує цю обовязковість із прийняттям Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4,7 та 11 до Конвенції" (17.07. 1997 р.),

Основний зміст