Правовий аспект формування основ фінансування інноваційного розвитку суб’єктів підприємництва. Роль альтернативних фінансових джерел інновацій у сучасних умовах функціонування економіки. Залучення коштів сторонніх інвесторів через емісію акцій компанії.
На сьогодні інноваційний розвиток 2015 році інноваційною діяльністю займалося лише 17,3% із загальної кількості промислових підприємств із середньою кількістю працівників 50 осіб і більше. Не зважаючи на наявні результати проведених досліджень із питань фінансування інноваційної діяльності, їх рівень залишається недостатнім, а структура - недосконалою, що й зумовило необхідність подальшого наукового розгляду. Хоча і потенційних джерел отримання коштів є досить багато, найбільше труднощів під час здійснення інноваційної діяльності виникає через брак чи недостатність фінансування. У процесі формування фінансових активів та їх структури варто враховувати такі підходи [11]: консервативний (фінансування завдяки власному й довгостроковому позиковому капіталу, що забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства, однак призводить до зниження рентабельності власного капіталу); помірний (завдяки власному і довгостроковому позиковому капіталу фінансується постійна частина активів, а завдяки короткостроковому - змінна частина, що забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність власного капіталу); агресивний (фінансування завдяки власному й довгостроковому позикового капіталу невеликої частки постійної частини, а решта - завдяки короткостроковому, що дозволяє забезпечити високу рентабельність власного капіталу). 10 Державна служба статистики кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти субєктів інноваційної діяльності; кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України. власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. власні фінансові ресурси; кошти державного бюджету; кошти місцевих бюджетів; кошти позабюджетних фондів; кошти вітчизняних інвесторів; кошти іноземних інвесторів; кредити; кошти з інших джерел.Отже, за результатами проведеного дослідження встановлено, що для здійснення інноваційної діяльності необхідно використовувати різні джерела фінансування, оскільки кожне з них має свої переваги та недоліки.
Вывод
Отже, за результатами проведеного дослідження встановлено, що для здійснення інноваційної діяльності необхідно використовувати різні джерела фінансування, оскільки кожне з них має свої переваги та недоліки. Однак вирішальну роль у джерелах фінансування інноваційної діяльності підприємств відіграють власні фінансові ресурси. Державна допомога має незначні за питомою вагою розміри, що негативно впливає на розвиток інновацій у нашій країні. На противагу державі, суттєве значення у фінансовому забезпеченні інноваційних процесів почали відігравати приватні іноземні інвестори та венчурні фонди. Не зважаючи на активізацію посередників на фінансовому ринку України, обсяг джерел фінансування інновацій залишається на низькому рівні.
Список литературы
1. Антонюк Л. Л. Інновації : теорія, механізм розробки та комерціалізації : підручник / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. - К. : КНЕУ, 2003. - 394 с.
2. Кирик О. А. Джерела фінансування інноваційної діяльності авіакомпаній / О. А. Кирик // Сталий розвиток економіки. - Хмельницький, 2015. - № 1 (26). - С. 269-274.
3. Школьник І. О. Фінансовий менеджмент : навчальний посібник / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало. - Суми : Університетська книга, 2009. - 488 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
