Джамбаттіста Маріно. Його мала поезія - Курсовая работа

У даній курсовій роботі я досліджую творчість видатного італійського поета XVII століття Джамбаттісти Маріно. Звертатиму увагу на малу поезію Маріно, аналізуватиму її як в оригіналі (італійською мовою), так і у перекладі. У порівняльному аналізі намагатимусь зясувати, чому при перекладі були використані ті чи інші символи, образи, порівняння, спираючись на культурологічні та літературні вимоги XVII століття. Я вважаю, що дослідження творчості італійського поета Джамбаттісти Маріно є актуальним, оскільки його персона не була досліджена, а його твори не були перекладені в Україні у достатньому обсязі. На відміну від Росії, де Джамбаттіста Маріно хоч і не повністю пізнаний як поет, але все ж російські літературознавці вже створили певне підґрунтя для ознайомлення російськомовного читача з італійським поетом.У 1600 році у Римі, на Площі квітів, було спалено Джордано Бруно. Він був останнім великим письменником італійського Відродження. Усім їм був властивий стиль заперечення, притаманний італійській літературі 17 століття. Одним із найпопулярніших літераторів 17 століття був Джамбаттіста Маріно. Для того, щоб створити ефект раптовості, Маріно іноді опускає риму, як, наприклад, у вірші «Евридика»: Горе мне, лучей свободыУ «Dicerie scare» Маріно дав волю своїй фантазії та досить мало піклувався про ортодоксальність. Його проповіді були вільними варіаціями на біблійні теми, які поет лише використовував як привід для прояви невичерпної дотепності та міркувань щодо різноманітних проблем, які турбували його сучасників, у тому числі й про сутність, види та призначення мистецтв та їх особливості.Цікавим є й те, що усі її позитивні якості порівнюються з природою: «Onde dorate, e londe eran capelli / Златые волны - шелковые пряди...» або «Слоновой кости легкая ладья». Особливо це можна відчути, прочитавши оригінал: «Onde dorate, e londe eran capelli / (досл.) Золоті хвилі і хвилясте волосся» або «diamante lo scoglio e ‘l golfo doro / (досл.) діамантова скала та золота затока» (тут Маріно мав на увазі бліду шкіру дами (як діамант) та натякав на густе волосся). Тобто Маріно не ідеалізує своїх почуттів, так його герой є дуже емоційним: «il mio core a morte gia / (досл.) моє серце вже мертве» (від нерозділеного кохання), але немає піднесеності до божественного як у Данте (згадаємо роль Беатріче у «Божественній комедії») або ідеалізації та недоторканості, наївності як у Петрарки (донна Лаура, яку поет ідеалізував та називав «пречистою»). Взагалі, жінка у Маріно не є небесним створінням (як Лаура у Петрарки чи Беатріче у Данте), він не підносить її до образу янгола. Так, наприклад, у вірші «Рабиня» Маріно оспівує красу темношкірої жінки, яка і є рабинею: «Я раб рабыни, пленник черных пут».Я, натрапивши на сонет Петрарки про Дафну, вирішила порівняти його з віршем Маріно «Зачем, скажи, о Дафна…» і зробити висновок щодо перевтілення образу Дафни у Маріно і виявити нововведення, які принес Джамбаттіста Маріно у італійську літературу. Дафна - німфа, переслідувана закоханим Аполлоном, стала лавром - вічнозеленим деревом. У Петрарки Дафна згадується у 41 пісні (XLI) у «Книзі пісень»: Когда из рощи Дафна прочь уйдет - Тільки у першій строфі: «Когда из рощи Дафна прочь уйдет». Щодо Маріно, то його версія Дафни є зовсім іншою: Зачем, скажи, о, Дафна, Ты от меня бежишьЛепкий, Іван Франко, але ще й до сьогодення залишилось безліч письменників та поетів, не перекладених на нашу рідну мову. Як вже було сказано раніше Маріно був поетом незвичайним, екстравагантним. Але, на відміну від Петрарки та Данте, Маріно закликає бачити прекрасне. Маріно намагається показати, як прекрасне життя, яким чудовим є кожний подих, кожна хвилина, проведена у цьому світі (але не треба забувати, що Маріно не був прихильником гедонізму, він вийшов за його рамки, він намагався відшукати гармонію). І тому ми маємо жити та радіти життю, бачити світ навколо себе, а не тільки десь на горі у перспективному майбутньому (і те, тільки якщо будеш добре поводити себе на Землі).Але не дивлячись на все це, Маріно вдавалося вплести туди мотив природи. Отже, якщо підвести підсумки, то на думку автора тематикою малої поезії Маріно є: - тема жінок, кохання (іноді відкрито еротичні) Беручи до уваги усі ті поетичні форми, які використовував Маріно (а це сонети, мадригали, канцони, верлібри тощо), можна подумати, що Маріно щось шукав, свою форму, свій стиль. І це він, відверто кажучи, зміг довести, адже другого Маріно так і не знайшлось. Оскільки Маріно був обізнаною людиною, він був ознайомлений з творчістю своїх попередників.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Джамбаттіста Маріно - італійський поет сейченто

1.1 Погляди Маріно

Розділ 2. Порівняльний аналіз перекладів Маріно

2.1 Порівняння підходів Маріно і Петрарки до окреслення образів

Розділ 3. Актуальність Маріно в Україні

Висновки

Перелік джерел

образ любовний петрарка маріно

Джамбаттіста Маріно був не лише великим поетом, а й цікавою людиною. Він поєднував у собі іспанську пристрасть, італійський авантюризм та французьке вільнодумство. Все це відобразилося на його віршах. Він міг брати релігійну тему і філософствувати на цей рахунок. Або написати якійсь еротичний вірш, не дивлячись на певний консерватизм тих часів. Але не дивлячись на все це, Маріно вдавалося вплести туди мотив природи. Отже, якщо підвести підсумки, то на думку автора тематикою малої поезії Маріно є: - тема жінок, кохання (іноді відкрито еротичні)

- релігійні (але тільки як базис для роздуму)

- природи (нею пронизана майже вся поезія Маріно)

- мистецтва

Беручи до уваги усі ті поетичні форми, які використовував Маріно (а це сонети, мадригали, канцони, верлібри тощо), можна подумати, що Маріно щось шукав, свою форму, свій стиль. Але ні, він просто експериментував. Він хотів показати, що у поезії можливо все. І це він, відверто кажучи, зміг довести, адже другого Маріно так і не знайшлось.

На жаль, у нашій країні Маріно майже не перекладали, його творчість не досліджували. Я сподіваюсь, що найближчим часом ситуація зміниться на краще. Оскільки Маріно був обізнаною людиною, він був ознайомлений з творчістю своїх попередників. Він використовував їх спадщину як базис для своїх експериментів. Взяти хоча б приклад з Петраркою. Ніби пишуть про одне й те саме, але зовсім з різних ракурсів. Маріно більш тяжіє до реалізму, матеріалізму. Він є ближчим для нашого світогляду, світосприйняття. Тоді як у Петрарки бачимо духовність, піднесеність. Отже, Джамбаттіста Маріно надав сильний поштовх у розвитку італійської літератури. Він показав, що таке поезія і що в ній можна висловити все що завгодно і форма не повинна стримувати поета.

Перелік джерел

1. Петрарка Ф. Канцоньєре / Пер. з іт. А. Перепаді; Авт передмов М. Сантаґата, Н. Ф. Баллоні; Худож.-ілюстратор І. І. Яхін; Худож.-оформлювачі б. П. Бублик, В. А. Мурликін. - Харків: Фоліо, 2007. - 282 с. - (Б-ка світ. літ.).

2. Виппер Ю. Б. Творческие судьбы и история. (О западноевропейских литературах XVI - первой половины XIX века). - М., 1990. - С. 79-107

3. Голенищев-Кутузов Н. И. Марино и его школа // Голенищев-Кутузов Н. И. Романские литературы. - М.: 1975. - С. 244-265.

4. Евгений Солонович Итальянская поэзия в переводах Евгения Солоновича. - Радуга, 2000.

5. Европейская поэзия XVII века. Серия «Библиотека Всемирной литературы». - М., 1977.

6. Квятковский А. П. Поэтический словарь / Науч. ред. И. Роднянская. - М.: Сов. Энцикл., 1966. - 376 с.

7. Лисовый И.А., Ревяко К.А.. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима / Науч. ред. А.И. Немировский. - 3-е изд. - Мн: Беларусь, 2001

8. Мокульский С. С. Итальянская литература // Ком. Акад.; Секция лит., искусства и яз.; Ред. коллегия: И. М. Беспалов, Лебедев-Полянский П. И., Маца И. Л., Нусинов И. М., Скрыпник И. А. Фриче В. М.; Отв. ред. Луначарский А. В.; Отв. секретарь Бескин О. М. - [М.]: Изд-во Ком. Акад., 1930. - [IV], 716 стб.: ил.

Размещено на .ur