Умови формування та характерні особливості дворянської історіографії в Росії у другій половині XVIII ст. М. Щербатов та І. Болтін як найвизначніші представники дворянської історіографії. Участь Катерини II в формуванні дворянської історіографії в Росії.
При низкой оригинальности работы "Дворянська історіографія в Росії у другій половині XVIII столітті", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У даній роботі розкриваються такі питання: 1) умови формування дворянської історіографії в Росії у другій половині XVIII ст., вплив західноєвропейських історичних течій на розвиток історіографічної науки в Росії; Зокрема в роботі представлені їхні погляди на процес історичного розвитку в Росії, на роль самодержавства в суспільно-політиному житті, розкриваються їхні ідейні погляди на теорію походження держави з раціоналістичних передумов та висвітлюються їхні погляди в області дрежелознавства; Але все таки головну роль займали представники офіційно-охоронної історіографії - історики з числа дворян та купецького стану, яких підтримувалася самодержавством. Характерними рисами дворянської історіографії були: § відстоювання тези про вирішальну роль самодержавства в російській історії, про корінну відмінність історичного розвитку Росії і Західної Європи; Носієм ідей аристократичної частини дворянства в області історичної думки був князь Михайло Щербатов (1733-1790) - громадський діяч, історик, публіцист.Отже, дворянська історіографія в Росії сформувалася у другій половині XVIII ст. Крім того, вже без участі Катерини II в цей час починають проникати в Росію буржуазні ідеї та ідеї просвітництва, які не могли не вплинути на розвиток історичної думки в Росії. В противагу буржуазним ідеям дворянські історики висувають тези про вирішальну роль самодержавства в російській історії, про корінну відмінність історичного розвитку Росії і Західної Європи, про неприйнятність для Росії революційного шляху розвитку.
Вывод
Отже, дворянська історіографія в Росії сформувалася у другій половині XVIII ст. Особливо посприяла цьому процесу Катерина II. Крім того, вже без участі Катерини II в цей час починають проникати в Росію буржуазні ідеї та ідеї просвітництва, які не могли не вплинути на розвиток історичної думки в Росії. В противагу буржуазним ідеям дворянські історики висувають тези про вирішальну роль самодержавства в російській історії, про корінну відмінність історичного розвитку Росії і Західної Європи, про неприйнятність для Росії революційного шляху розвитку.
Найбільш запеклими прихильниками перерахованих вище ідей у другій половині XVIII ст. були М. Щербатов та І. Болтін, прозваними “любителями рідної історії”. Їхні оригінальні ідеї навіть сьогодні є цінним уроком для джерелознавця, добірливою інформацією для історика-дослідника. Їхні раціоналістичні тези багато в чому знайшли відображення в дослідженнях відомих російських філософів XIX ст. Н.М. Карамзіна і С.М. Соловйова, які фактично завершили період офіційно-дворянської історіографії і поклали початок нової сторінки в російській історичній науці.
Список литературы
1. Ключевский В.О. Краткое пособие по русской истории. - М.,1987. - 426 с.
2. Соловьев Б.И. Русское дворянство. - М.: Полигон, 2003. - 302 с.
3. Российские историки XVIII ст.: М. Щербатов /
4. Российские историки XVIII ст.: И. Болтин /
5. Развитие русской историографии в XVIII - начале XIX в. /
6. Абрамова И.Л. Эпоха Павла I в русской исторической науке /
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
