Соціально-філософський аналіз та етапи становлення ділового спілкування як феномена соціально-комунікативної діяльності. Розгляд духовно-практичної природи ділового спілкування в системі таких понять, як менталітет, корпоративний дух, творча активність.
Крім того, удосконалення ділового спілкування сприяє не тільки впорядковуванню соціальної активності людей, але й спрямовує особистість на дотримання універсальних цінностей суспільства. Соціально-філософський аналіз природи ділового спілкування робить можливим виявлення систем регулятивних прийомів щодо здійснення соціально-комунікативної діяльності. Такі системи закорінені у ціннісно-оцінні константи, вони сприяють формуванню ділової активності, визначають специфіку ментальних, духовно-екзистенціальних, творчих особливостей субєкта ділового спілкування. Духовно-практична інтерпретація механизмів самовизначення ділового спілкування у просторі загальних духовних процесів суспільства дає змогу аналізувати цей феномен в динимиці культурної та цивілізаційної дійсності. Дослідження духовно-практичної природи ділового спілкування спирається насамперед на необхідність ознайомлення з великою кількістю джерел.У першому розділі “Теоретико-філософські засади реконструкції спілкування як ділового” здійснено аналіз етапів становлення ділового спілкування в інтерпретації історико-філософських концепцій, розкрито панораму підходів в межах міждисципліного дослідження феномена “ділове спілкування”, визначено ступінь розробленості обраної для дисертаційного дослідження теми. Епоха Нового часу стає поворотним моментом в історії становлення ділового спілкування, зародження певних суспільних інститутів, які сприяли розвитку міжнародних ділових відносин і формуванню базових основ ділового спілкування (Ф. “Ділове спілкування як предмет соціально-філософського пізнання” надано панораму інтерпретацій феномена “ділове спілкування” у просторі сучасної гуманітаристики. У ході узагальнення філософських і соціально-гуманітарних праць визначено соціально-філософську дефініцію ділового спілкування як таку діяльність, яка конструює ціннісно-оцінну систему субєкта й актуалізує його поведінкові стереотипи, спрямовані на результативність здійснення ділових контактів. Він зумовлює дослідження ділового спілкування з позицій особистісного начала, зокрема, інтерес дослідників привертають потреби, переживання, емоції, очікування, стереотипи поведінки субєкта ділового спілкування.Соціально-філософський підхід до інтерпретації ділового спілкування визначає даний феномен як такий, що історично розвивається і зумовлений динамікою та соціально-комунікативним потенціалом соціуму. У широкому розумінні духовно-практична природа ділового спілкування сприяє креативно-результативній активності в діловому середовищі та інтерпретується як особлива атмосфера, складна система утворення духовних цінностей. У вузькому розумінні духовно-практична природа ділового спілкування виступає як комплекс соціально значущих регуляторів й інформаційно-комунікативних звязків, обумовлюючих предметно-практичну діяльність субєктів ділової взаємодії. У ході дослідження духовно-практичної природи ділового спілкування визначено, що менталітет, будучи одним із механізмів самоорганізації ділового спілкування, має подвійну природу. Його інтерпретація в континуумі ділового спілкування репрезентується через ряд характерних ознак: утилітарне значення чеснот; прагнення до володіння як прояв діловитості особи; соціальна та суспільна значущість як зовнішнього, так внутрішнього життя організації; асоціювання субєктами ділового спілкування з компанією тощо.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У висновках сформульовані основні положення проведеного дослідження, вони, перш за все, відображають проблематику й загальну структуру дисертаційного дослідження.
Соціально-філософський підхід до інтерпретації ділового спілкування визначає даний феномен як такий, що історично розвивається і зумовлений динамікою та соціально-комунікативним потенціалом соціуму. Ділове спілкування як різновид соціальної взаємодії детермінується не тільки матеріально-практичною діяльністю, але й духовною, яка розкривається через систему понять: “менталітет - корпоративний дух - творча активність”.
У широкому розумінні духовно-практична природа ділового спілкування сприяє креативно-результативній активності в діловому середовищі та інтерпретується як особлива атмосфера, складна система утворення духовних цінностей. У вузькому розумінні духовно-практична природа ділового спілкування виступає як комплекс соціально значущих регуляторів й інформаційно-комунікативних звязків, обумовлюючих предметно-практичну діяльність субєктів ділової взаємодії.
У ході дослідження духовно-практичної природи ділового спілкування визначено, що менталітет, будучи одним із механізмів самоорганізації ділового спілкування, має подвійну природу. З одного боку, соціально-ментальне значення ділового спілкування виражається у відбитті індивідуальних особливостей субєкта, а з іншого - у передачі форм соціально значущого досвіду й культури. Дослідження менталітету, побудоване на аналізі духовних аспектів історії України, дозволило визначити ментальні якості сучасного субєкта ділового спілкування: неприйняття руйнівної конфліктності й толерантне ставлення до інших ментальних груп, індивідуальний прагматизм, схильність до ділової мотивації і ретельного зважування рішень.
Виявлено факт формування певного духовно-практичного життя субєкта спілкування з властивою йому специфічною атмосферою й атрибутами, які обєдналася під загальним поняттям “духу”. Його інтерпретація в континуумі ділового спілкування репрезентується через ряд характерних ознак: утилітарне значення чеснот; прагнення до володіння як прояв діловитості особи; соціальна та суспільна значущість як зовнішнього, так внутрішнього життя організації; асоціювання субєктами ділового спілкування з компанією тощо. Колективна стратегія людей у системі інтерактивних процесів сучасного суспільства знаходить себе у відносно сталих комплексах духовного виробництва, що одержало назву “корпоративний дух”. Він, у свою чергу, містить складну систему ідеальних утворень (віра, воля, відданість соціальному інтересові, морально-етичний комплекс) і зумовлюється предметно-практичною діяльністю, креативно-результативною соціальною активністю.
Творча активність субєкта ділового спілкування виступає як духовний компонент, що сприяє формуванню продуктивного, інноваційного підходу до виконання ділових завдань. Прагматична спрямованість ділового спілкування не є обмеженням у реалізації творчих здібностей особистості. Сучасній практиці ділового спілкування притаманне вживання креативних технологій, спрямованих на створення творчого потенціалу субєкта соціально-комунікативної діяльності й на виділення характерних особливостей особи, які дозволяють здійснювати творчу активність.
Чинник відчуження субєкта ділового спілкування у проекції сучасної соціально значущої діяльності стає актуальною проблемою, яка акумулює в собі як духовно-особистісні переживання, так і своєрідне сприйняття дійсності в межах соціуму. Коло проблем, повязаних із дефіцитом задоволення духовно-екзистенційних потреб у практиці ділового спілкування, визначає зростання технічних досягнень, конвенціональну коректність, відчуття самотності, стримування духовно-індивідуальних особливостей тощо.
Аксіологічний вимір духовно-практичної природи ділового спілкування обґрунтовує соціальну відповідальність і справедливість як соціально-філософські категорії, на підставі яких формується сучасна цивілізована практика взаємовигідної і ефективної діяльності в умовах взаємодії і співпраці. Соціальна справедливість і відповідальність субєкта ділового спілкування (особистість, організація) стають у сучасних умовах здійснення ділової активності своєрідним гарантом, який дозволяє субєктам повною мірою реалізовувати свої творчі, духовно-особистісні й матеріально-практичні прагнення за умови співвіднесеності із суспільно-громадськими нормами та вимогами, загальноприйнятими для даної групи або спільноти. Конструюючі та регулюючі функції соціальної справедливості й відповідальності дозволяють формувати певну політику ділового спілкування, спрямовану на ціннісне ставлення до навколишнього середовища, до продуктів власного виробництва, до суспільної діяльності, до субєктів спілкування.
Список литературы
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях
Проценко О.П, Ушно И.М. Феномен моральной ответственности субъекта управления // Вестник национального технического университета “ХПИ”. Серия “Философия”. - Харьков: ХГПУ. - 2000. - Вип.120. - С.84-88.
Ушно И.М. Этика стратегии предпринимательства Бенджамина Франклина // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія “Теорія культури та філософія науки”. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2001. - Вип.24. - С.107-112.
Ушно І. М. Ділове спілкування як одиниця соціальної взаємодії // Наукові записки ХВУ. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ.- 2004. - Вип 2(20). - С.160-166.
Ушно І.М. Релігійні детермінанти ділового спілкування // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія “Теорія культури та філософія науки”. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2005. - Вип.660. - С.48-51.
Проценко О.П., Ушно И.М. Морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности // VII Харківські міжнародні Сковородинівські читання “Практична філософія та правовой порядок”. Збірка наукових статей. - Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. - С.49-50.
Ушно И.М. Управление и организация результатов творческой деятельности // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції “Духовна культура в інформаційному суспільстві”. - Харків: ХДАК, 2002. - С.15.
Проценко А.Ф., Ушно И.М. Менталитет и этика делового общения // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції “ Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи”. - Харків: ХДАК, 2004. - С.101.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
