Духовне життя суспільства - Реферат

Життя суспільства - складний, цілісний процес активно-творчої діяльності людей, яка спрямована на засвоєння та перетворення світу, створення, збереження, примноження, засвоєння культури, у ході чого задовольняються, виробляються, розвиваються людські потреби. У світ культури, в якому розгортається життя суспільства, входять цінності та норми, ідеї та образи, звичаї та традиції. Адже у будь-якому виді діяльності людина прагне задовольнити не тільки матеріальні, але й духовні потреби, переслідує ту чи іншу мету, реалізує конкретні плани, використовує певні ідеальні схеми діяльності, спирається на ціннісно-нормативну інформацію, що відображена у ідеальних образах. Оцінювання руху нашого суспільства до розбудови правової державності засвідчує про наявність невирішених проблем у царині формування правосвідомості і правової культури, які є важливими складовими духовного життя суспільства.Духовне життя суспільства - це активно-творча діяльність людей - засвоєння та перетворення світу, яка є у виробництві, зберіганні, розподілі, споживанні духовних цінностей та ідеального змісту. Духовне життя суспільства охоплює не тільки ідеальні явища, але й субєктів духовного життя, які мають певні потреби, інтереси, ідеали, а також соціальні інститути, що займаються виробництвом. Ось чому не можна зводити духовне життя суспільства лише до функціонування суспільної свідомості. Так виникла духовна сфера суспільного життя - один з рівнів духовного життя суспільства, що звязаний з спеціалізованим духовним виробництвом, спрямованим на задоволення переважно духовних потреб, з функціонуванням спеціалізованих соціальних інститутів, що професійно зайняті створенням, зберіганням та поширенням духовних цінностей. Зрозуміло, що і в таких умовах зберігаються непрофесійна духовна діяльність та стихійна система розподілу, споживання духовних цінностей. духовне життя суспільство свідомістьСпецифіка духовного виробництва спрямована на виробництво (зберігання, поширення та споживання) духовних цінностей. Проте усі ідеї мають певних матеріальних носіїв, а усі матеріальні цінності мають певні ідеальні значення та зміст. Тому специфіка духовного виробництва розглядається тільки виявленням особливостей усіх компонентів - не тільки результатів, але й мети, засобів, самого процесу проходження виробництва.Такими передумовами, внутрішніми збудниками активності виступають потреби.Людина живе у світі, що постійно розширюється, тому постійно зустрічається зі станом невизначеності, що є нестерпним для людини, і вона прагне його подолати. Людина потребує передбачення майбутнього, їй потрібні знання, що в даний момент можуть і не мати безпосередньої користі, і тим самим складається певний надлишковий запас знань. Пізнання поступово перетворюється на самостійний вид діяльності та свідомості, починає розвиватися за власними законами, а пізнавальні потреби дедалі більше набувають духовного характеру. Людині потрібні не просто корисні, а вірні, точні, істинні знання, спираючись на які може раціонально будувати своє життя, більш-менш точно передбачати майбутнє та за допомогою наукових засобів наблизити його. І в такому прагненні людина потребує конкретних орієнтирів, певних критеріїв для розрізнення і розпізнання Добра і Зла.Цінності не обєктивні і не субєктивні, належать субєкту, створюються ним, але у відповідь на властиві людині обєктивні потреби, матеріальні та духовні, з урахуванням обєктивних властивостей самих предметів, їх здатності задовольняти відповідні людські вимоги. Цінності виробляються людиною у відповідь на її потреби, мають конкретно-історичний характер. У ході культурно-історичного життя виробляються такі цінності, які потім входять у систему загальнолюдських цінностей, хоча їх конкретний зміст змінюється з ходою історії. Одночасно, цінність - ідея та вимога, що звернені до дійсності, закони, які диктують її досконалість. Тому до духовних цінностей належать не тільки оціночні, але й предметні цінності, адже усі твори мистецтва мають відповідне предметне втілення, опредметнені і наукові цінності.До неї відносять весь світ ідеального: сукупність різних знань, ідей, ідеали, принципи, типи світогляду, твори мистецтва, освіту, виховання, їх відображення в свідомості й поведінці людей, різні відносини, заклади (музеї, театри, галереї та інші організації, інститути і інституції) тощо. Якщо духовне розглядається з точки зору його змісту, особливостей, наявності в ньому внутрішніх процесів, тоді вживають поняття "суспільна свідомість", яке не зводиться до суми свідомостей окремих людей, а включає лише риси, що є спільними й характерними для людей певних груп чи всього суспільства. Суспільна свідомість має свій зміст, структуру, закономірності функціонування й розвитку. Як і свідомість загалом, виражає певне ставлення до дійсності, соціальних потреб та інтересів. Суспільство завжди виступає як матеріальна реальність, а суспільна свідомість, будучи духовною реальністю, теж виступає складовою суспільного буття, оскільки є даністю свідомості кожно

Зміст

Вступ

1. Сутність духовного життя суспільства

1.1 Структура та сутність духовного життя суспільства

1.2 Духовне виробництво

1.3 Духовні потреби

1.4 Духовне споживання

1.5 Духовні цінності

2. Суспільна свідомість та духовне життя суспільства

3. Форми суспільної свідомості

Висновки

Список літератури