Цінності традиційної культури. Особливості сприйняття світу в традиційній свідомості. Культ предків, роль обряду, соціальні функції магії. Культура сорому і культура провини. Ставлення до праці, багатства, часу і влади в до індустріальних суспільствах.
Суспільство постійно змінюється і розвивається. У межах тієї самої країни в різні історичні періоди утворюються неоднакові типи суспільств. Існує кілька типологій за відповідною визначальною ознакою. За кількістю рівнів управління й мірою диференціації суспільства поділяються на: · прості, де немає керівників і підлеглих, бідних і багатих (такі первісні племена трапляються подекуди й нині); · складні, де існують кілька рівнів управління і соціальних прошарків.У до індустріальному суспільстві, яке ще називають традиційним, визначальним чинником розвитку було сільське господарство, а головними інститутами - церква та армія. Духовна культура представляє собою лише певний бік, "зріз" духовного життя, у відомому сенсі її можна вважати ядром духовного життя суспільства. У самому широкому сенсі цього слова культуру можна розглядати як розвивається сукупність матеріальних, політичних і духовних досягнень людства, що характеризують певний спосіб суспільно-практичної діяльності людей на кожному історичному етапі розвитку суспільства . Зберігаючи і передаючи найрізноманітнішу інформацію про життєдіяльність попередніх поколінь, культура є одночасно і результатом, і засобом розвитку особистості та суспільства. У суспільстві духовна культура виявляється через процес освоєння цінностей і норм попередніх поколінь, виробництво та розвиток нових духовних цінностей.Розрізняють синкретизм релігійний , культурний , синкретизм у мовознавстві , мистецтві , філософії та ін. На характер свідомості в докапіталістичному середовищі визначальним чинником є тісний звязок матеріальних і духовних сторін в повсякденній діяльності, злитість індивідуального і колективного джерел, нероздільність людини та природи. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох віків, набуває у кожній епосі нових значень, служить способом втілення нової проблематики й може з часом повністю втратити архаїчний елемент або ж здобути його нове, символічне вираження.Культ предків по праву вважається одним з найбільш давніх в історії людства - деякі дослідники повязують з ним жіночі зображення пізньопалеолітичної епохи (15-12 тис. років до н.е.), знайдені в сотнях різних місць від Франції до Сибіру. Культ предків ґрунтувався на вірі в те, що померлі предки допомагають своїм живим родичам у земному світі (охороняють території, худобу, посіви, самих людей від земних ворогів і злочинних задумів злих сил, впливають на погоду з метою зробити її більш сприятливою для майбутнього врожаю, підвищують родючість землі), а натомість вимагають здійснення для них постійних обрядів задобрювання у вигляді регулярних принесень жертовної їжі й пиття. Кожна з цих складових залишає свій слід у складному образі: ідея душі померлого предка підтримує людино-подібність, індивідуальну визначеність шанованого предка, ідея тотемного предка, навпаки, додає даному образові відтінок віддаленості. Найбільш консервативними елементами культу предків, що збереглися в практично незмінному вигляді і на вищих етапах релігійної еволюції, залишалися родові (сімейні) святилища, вівтарі і вшанування різноманітних сімейних реліквій і святинь. Важливим релігійним культом первісності вважалися також обряди ініціації, тобто "посвячення в доросле життя", в основі яких лежала, щоправда, у зародковому вигляді, ідея переселення душі, прижиттєвого вмирання і воскресіння в іншому вигляді.Для традиційного суспільства характерним є уповільнене зростання засобів виробництва, які породжують уявлення про обмеженість життєвих благ, доступних суспільству (стереотип «постійного пирога»), і можливостей природи як джерела благ. Егалітаризм у традиційних суспільствах співіснував в складному переплетенні з принципами ієрархизма (грец. ????????, від ????? - священний, та ???? - влада), чітко фіксується у свідомості. Ступінь і характер ієрархизма різко змінювалися в залежності від рівня соціальної диференціації, рангові, кастові, станові розподілу, оформляються зовнішніми ознаками і нормами поведінки, й у свідомості втіленням внутрішньої цінності індивідів. У традиційних суспільствах має цінність праця, звязана з професійною майстерністю та розглядається як джерело (хоча і не єдиним) придбанням і споживання матеріальних благ. У традиційному суспільстві добробут індивіда і колективу в цілому значною мірою визначається міжособистісними відносинами, підтримання яких (свята, ритуали, спільне обговорення справ і т.д.) з точки зору виробництва виглядає скоріше як дозвілля, що часто служить предметом уїдливої критики (або ж, навпаки, заздрості) з боку буржуазних дослідників.Духовне життя суспільства - це сфера суспільного життя, що визначає в сукупності з економічною та соціально-політичним життям специфіку даного суспільства у всій його цілісності.
План
Зміст
Вступ
1. Структура та цінності традиційної культури. Особливості сприйняття світу в традиційній свідомості
2. Синкретизм функцій традиційних культур. Міфологізм як нерозривність нормативних, ціннісних, пізнавальних і комунікативних елементів
3. Культ предків, роль обряду, соціальні функції магії. Культура сорому і культура провини
4. Ставлення до праці, багатства, часу і влади в до індустріальних суспільствах. Статусне споживання і ранги престижу
Висновок
Література
Вывод
Духовне життя суспільства - це сфера суспільного життя, що визначає в сукупності з економічною та соціально-політичним життям специфіку даного суспільства у всій його цілісності. Вона включає в себе всі духовні освіти, в тому числі духовну культуру в усьому її різноманітті, форми і рівні суспільної свідомості , неоформлені стихійні й не цілком усвідомлені настрої, звички і т. д.
При наявності ряду спільних моментів з матеріальним виробництвом духовне виробництво має свою специфіку. Предметом праці в ньому виступають не лише природа і природні речовини, але й суспільний прогрес в усьому багатстві його соціальних звязків, людське мислення і діяльності людей.
Список литературы
1. Зомбарт В. Буржуа: Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини. - М, 1994.
2. Токарев С. А. Ранние форм и религии и их развитие // Токарев С. А. Ранние форми религии.- М, 1990 - С. 209-210.
3. 3омбарт В. Буржуа: Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини. - М., 1994. - С. 12.
4. Алексєєв А. Китайська народна картина: Духовне життя старого Китаю в народних зображеннях. - М., 1966.
5. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений. - Издание третье, доп. и перераб. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 591 с.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
