Шляхи становлення сучасної української культури. Легітимний порядок. Типи соціальної поведінки. Культура в соціально-культурному комплексі держави. Культурний розвиток (духовність) суспільства по регіонам. Феномен "влада культури". Її романтизм.
Культура в цьому аспекті є певним винятком, бо її наслідки виявляються у суспільстві опосередковано, стають відчутними лише через декілька поколінь, а втрати до того часу бувають непоправними. Так, культурний розвиток (духовність) суспільства по регіонам України оцінювався за критеріями чисельності працівників культури на 1000 чоловік населення, інвестицій в культуру та відвідуванням населенням закладів культури та мистецтва. Зростання політичного авторитету наших знаних діячів культури вбачається хоча б у тому, що вони активно взялися до розробки концепції національної культури як альтернативного варіанту офіційній концепції культури, розробленої представниками Міністерства культури, про яку вже йшла мова вище. Зростанню політичного авторитету діячів, культури сприяє діяльність започаткованих недавно і традиційних культурних фондів, центрів, товариств-державних та громадських. Тому дивно і цікаво було довідатись про перших ластівок, коли на пости міністрів культури і послами в різні країни були призначені відомі діячі культури, серед інших і відомий письменник Д. Павличко.
Список литературы
1. Краткий политологический словарь. К., 1992.
2. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.
3. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність політичної влади і можливість її досягнення // Політологічні читання. 1993. №2.
4. Сікора І. Проблема легітимності політичної системи і державності в перехідних суспільствах // Політологічні читання. 1992. №1.
5. Погорєлова А.І. Інфраструктурне забезпечення культури (Тенденції, проблеми, перспективи) // Українська культура. 1994. №4-6.
6. Власик О., Парахонський Б., Пирожков С. Людський вимір: реалії і перспективи України // Політика і час. 1995. №2.
7. Вервес Г. Біля джерел новітньої культури // Слово і час. 1993. № 3.
8. Шевчук В. Не творити прокрустових лож // Віче. 1993 № 7.
9. Хоролець Л. Дім, відкритий для всіх // Віче. 1994. № 8.
10. Олійник Б. Фонд, не підвладний девальвації // Віче. 1993. № 1.
11. Бебик В. Политическая культура // Политика и время. 1991. № 13.
12. Ашин Г. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. 1995. №1.
13. Павличко Д. Європа відчула, що вона більша, ніж здавалось // Віче. 1992. №8.
14. Погорєлова А. Джерела не замерзають. Культурне життя регіонів у контексті державної політики // Віче. 1992. № 3.
15. Ушакин С.А. Образование как форма власти // Полис. 1993. № 5.
16. Хмелин В.Н. Власть как общественное явление // Социально-политические науки. 1991. №2.
17. Краснов Б.И. Власть как явление общественной жизни // Социально-политические науки. 1991. № 11.
18. Українська культура. 1994. № I; 1994. № 2-3.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
