Духовна культура української молоді ХХІ століття. Релігія - Реферат

Ця обставина свідчить про пильну увагу дослідників до проблем, повязаних з культурою, а водночас і про відсутність у них згоди стосовно трактування проблем культури. Культуру можна визначити як сукупність усіх видів творчої діяльності людини й суспільства, а також результатів цієї діяльності, втілених у матеріальних і духовних цінностях. А мислить вона про Бога тому, що ідея Божества є провідною вродженою ідеєю, вона існує у свідомості людини від народження і виявляється як пізнання Бога. o Богословський раціоналізм - згідно з цією теорією, розгортання вроджених ідей відбувається під впливом досвіду , емпіричних знань . o Споглядальний теїзм - основним положенням цієї теорії є те, що релігія як ставлення людини до Бога є комплексом певних почуттів, породжених усвідомленням людиною скінченності свого буття. o Містичні теорії - визнають надприродне походження релігії, яка є наслідком Одкровення , але не назавжди даного людям Богом, а результатом постійного впливу Божества на дух людини, що діє вічно. o Православно-академічна теорія - прихильники цієї теорії сформулювали два джерела виникнення релігії: обєктивне, що існує поза людиною і виявляється у впливі Бога на дух людини, та субєктивне, яке залежить від людини, від засвоєння нею цього впливу. o Академічний теїзм - визнаючи абсолютний пріоритет віри, використовує наукові аргументи і тому до певної міри удосконалює попередні богословські теорії походження релігії. Цю теорію поділяв Лактацій, який вважав засновником релігії римського царя Помпілія. o Євгемеризм - релігія бере початок із вшанування й обожнювання найдавніших царів. o Натуралістична (матеріалістична) концепція - ґрунтується на твердженнях, що сфера духовного, зокрема релігія, є похідною від матеріального світу. її прихильники вважали релігію фантастичним відображенням світу в свідомості людей. o Міфологічна теорія - релігія бере початок з прадавніх міфів, зокрема міфу про Сонце, з обожнювання Сонця. o Анімістична теорія - релігія сформувалася від віри в духів і в душу. o Теорія аніматизму - висунули критики анімізму, які стверджували, що анімізму передувало одухотворення речей, всієї природи, згідно з яким кожна річ, кожне явище має «свого господаря», «свій голос». Релігійні культурологи неоднозначно вирішують питання про співвідношення світської культури та релігійної культури, найчастіше розглядаючи його в плані співвідношення релігії і культури: одні ототожнюють релігію і культуру, надаючи релігійний сенс продуктів культурної творчості; інші вважають релігію і культуру різними планами буття (сакральне і профанне) , треті сприймають релігію як «закваску» культури, що повинна внутрішньо перетворити людини.Духовна культура - це сукупність нематеріальних елементів культури: норми поведінки, моральність, цінності, ритуали, символи, знання, міфи, ідеї, звичаї, традиції, мову. · Духовна культура виникає з потреби осмислення і образно-чуттєвого освоєння дійсності. У реальному житті реалізується в ряді спеціалізованих форм: моралі, мистецтві, релігії, філософії, науці. У системі культури людства, що складається з матеріальної, соціальної та духовної культури, наука включена в систему духовної культури людства.

ПЛАН

1. Вступ

2. Основна частина

• Що таке релігія

• Теорії походження релігії

• Релігія в системі духовної культури

• Вислови про релігію

• Релігійність української молоді

3. Висновок

4. Список літератури

1.

Духовна культура - це сукупність нематеріальних елементів культури: норми поведінки, моральність, цінності, ритуали, символи, знання, міфи, ідеї, звичаї, традиції, мову.

· Духовна культура виникає з потреби осмислення і образно-чуттєвого освоєння дійсності. У реальному житті реалізується в ряді спеціалізованих форм: моралі, мистецтві, релігії, філософії, науці.

· Справжня духовність є "триєдність істини, добра і краси".

· Наука і право є частиною культури, тому будь-яка наукова картина відображає взаємний вплив всіх елементів культури в ту чи іншу епоху. У системі культури людства, що складається з матеріальної, соціальної та духовної культури, наука включена в систему духовної культури людства. Нижче наводяться визначення системи культури та її елементів.

· Наука - це система свідомості та діяльності людей, спрямована на досягнення обєктивно істинних знань і систематизацію доступною людині і суспільству інформації. Науку можна підрозділити на кілька основних видів наук: гуманітарні, антропологічні, технічні, суспільствознавство і природознавство.

· Роль релігії в історії людства, в цілому досить значна, не може бути оцінена однозначно. Виділяються два вектори впливу релігії на суспільний розвиток: релігія як стабілізуючого фактора і релігія як чинник змін.

· Під світської культурою як правило розуміють нецерковних, мирську (секулярних) культуру, нерідко - внерелигиозной стан духу, девальвацію священних понять, культуру, що звільнилася від релігійного впливу.

· Релігійні культурологи неоднозначно вирішують питання про співвідношення світської культури та релігійної культури, найчастіше розглядаючи його в плані співвідношення релігії і культури: одні ототожнюють релігію і культуру, надаючи релігійний сенс продуктів культурної творчості; інші вважають релігію і культуру різними планами буття (сакральне і профанне ), треті сприймають релігію як «закваску» культури, що повинна внутрішньо перетворити людини.

4.

u [1] http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/KOMPLEKS/KURS_1/kurs/1/14H3R14_2.htm u [2] http://www.iai.donetsk.ua/_u/iai/dtp/CONF/12/articles/sec4/s4a5.html

1) Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985.

2) Барчуков А.П. Культура мышления и мышление о культуре (опыт антропологического анализа) // Философские науки. - 1990. - № 10.

3) Забужко О. Дві культури. - Київ, 1990.

4) Кримський С.Б. "Кінець історії" чи метаісторія? // Колегія. - 1994. - № 1. - С. 32-33.

5) Тиллих П.И. Избранное. Типология культуры. - М., 1995.

6) Шестов Л. Начало и концы. - СПБ., 1908.

7) Розанов В.В. Место христианства в истории // Розанов В.В. Религия и культура. - СПБ., 1901.

8) Швейцер А. Культура и этика. - М., 1973.

9) Колодний А.М. Методологічні засади відтворення наукової релігії в Україні // історії релігій в Україні: Тези повідомлень 2-го круглого столу. Львів, 4 - 5 травня 1992 р. - Львів. - 1992.

10) Зісельс Й. Можливо, треба навчитися співіснувати з антисемітизмом // День. - 1996. - № 4.

11) Никитин Л. Здесь и теперь // Современные философско-религиозные исследования. - М., 1990.

12) Философская энциклопедия: В 5 т. - М., 1964. - Т. 3.

13) Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985. u [3] http://ua-referat.com/Духовна_культура

[1] Федотова В.Г. Практичне та духовне освоєння дійсності. - М:, 1992. - С. 97

[2] Франкл В. Людина в пошуках сенсу. - М:, 1990. - С.100

[3] Федотова В.Г. Практичне та духовне освоєння дійсності. - М:, 1992. - С. 110

[4] Бердяєв Н.А. Екзистенціальна діалектика божественного і людського / / Бердяєв Н.А. Про призначення людини. - М:, 1993. - С.325

[5] Шелер М. Положення людини в космосі / / Шелер М. Вибрані твори. - М.:, 1994. - С.153

[6] Франкл В. Людина в пошуках сенсу. - М:, 1990. - С.97-98

[7] Пархоменко І.Т., Радугин А.А. Культурологія у питаннях і відповідях .- М.:, 2001. - С. 124

[8] Рогалевіч М. Релігієзнавство. - Мн.:, 2005. - С.27

[9] Пархоменко І.Т., Радугин А.А. Культурологія у питаннях і відповідях .- М.:, 2001. - С. 127 u u http://yak-prosto.com/sho-take-religiya/ u http://www.religion.in.ua/main/analitica/10564-religijnist-ukrayinskoyi-molodi-racionalnij-vibir-chi-spontannij-krok.html

Размещено на .ru