Життєвий і творчий шлях письменника. Герой Селінджера. Перші спроби Селінджера в індійській поетиці. Оповідання "Перегорнутий ліс". Загадка Селінджера. Збірка "Дев"ять оповідань". Уособлення філософської проблематики збірки.
Висновки..............................................................................................................32герої Селінджера - бунтівники, які прагнуть змінити вже існуючий світ, хоча ще не мають точного уявлення яким він має бути. Крім того, селінджерівський герой несе смислове навантаження - його вуста промовляють основні постулати староіндійської філософії, але це відбувається на підсвідомому рівні знання; наявність староіндійської філософії простежується в більшості творів Селінджера, адже герой письменника або помирає, отримуючи найбільше щастя - злиття з найвищим абсолютом, або ж залишається на роздоріжжі, не знаючи, як відповісти на свої ж питання. Та більш глибоко суть староіндійської поетики розкривається в оповіданні “Перегорнутий ліс” та у збірці “Девять оповідань”; збірка “Девять оповідань” є уособленням досягнень письменника в староіндійській поетиці, бо саме тут він показав усі свої знання, все своє вміння, адже поетика стародавньої Індії має дуже суворі вимоги до літературно-художніх творів.
Розділ 2. Загадка Селінджера. Збірка “Девять оповідань”.
2.1. Символіка чисел. Збірка “Девять оповідань”......................................11
2.2. Прихований (сугестивний) зміст “Девяти оповідань”........................15
2.3. Уособлення філософської проблематики збірки. Оповідання “Тедді”.......................................................................................................28
Вывод
Розглянувши запропоновану тему, можна зробити деякі висновки. Отже:.
- Селінджер - відомий письменник, твори якого не схожі на твори його сучасників;
- герої Селінджера - бунтівники, які прагнуть змінити вже існуючий світ, хоча ще не мають точного уявлення яким він має бути. Герої Селінджера єдині в своєму роді, і хоча вони схожі між собою, вони не схожі на літературних персонажів інших письменників. Крім того, селінджерівський герой несе смислове навантаження - його вуста промовляють основні постулати староіндійської філософії, але це відбувається на підсвідомому рівні знання;
- наявність староіндійської філософії простежується в більшості творів Селінджера, адже герой письменника або помирає, отримуючи найбільше щастя - злиття з найвищим абсолютом, або ж залишається на роздоріжжі, не знаючи, як відповісти на свої ж питання. Та більш глибоко суть староіндійської поетики розкривається в оповіданні “Перегорнутий ліс” та у збірці “Девять оповідань”;
- збірка “Девять оповідань” є уособленням досягнень письменника в староіндійській поетиці, бо саме тут він показав усі свої знання, все своє вміння, адже поетика стародавньої Індії має дуже суворі вимоги до літературно-художніх творів. І Селінджер не схибив. У кожному з девяти оповідань, що складають збірку, письменник дотримався цих вимог;
І найголовніше. Читач, не знайомий з основами староіндійської філософії навряд чи зрозуміє, що у творах Селінджера існує два виміри: - видимий, який передається через пряме значення слів;
- сугестивний (прихований), що відкривається “посвяченому” в староіндійську поетику читачу за допомогою тих же слів, але тепер вжитих у переносному значенні. Цей прихований зміст, другий вимір, читач повинен інтуїтивно осмислити сам, бо інакше, яка користь від прочитаного твору?
Примітки.
Ст. 19. Так російською назвав його І. П. Мінаєв [13, 55].
Ст. 20. “Є ж такі дівчата, не знають, коли їм слід вшиватися додому!”
[15, 212].
Ст. 20. В індійській символіці кольорів червоний колір повязаний з трауром, смертю. [12, 510].
Ст. 23. “Кілька секунд Клей залишався в старій позі, ніби кажучи: “Будеш ти мені ще вказувати, куди класти ноги” [16, 75].
Ст. 28. Тут слід сказати, що, згідно буддистським канонам, для людини гарною обставиною вважається народження лише там, де можна знайти “помічників у спасінні”, тобто в країнах розповсюдження буддизму [10, 87].
Ст. 28. Цей естетичний прийом, можливо, Селінджеру підказав “Портрет художника в юності” Джеймса Джойса, де розповідається про подібне “зміщення особи” оповідача в старовинній англійській баладі “Терпін-герой” [6, 101].
Ст. 30. Правда, Симор Глас прагне до злиття з божественною субстанцією через любов до неї, а Тедді Макардль - через знання, та ці два шляхи спеціально обумовлені в індійській філософії й у індійській релігії і називаються, відповідно, “бхакті” та “джняна” [95,52].
Список литературы
1. Алиханова Ю. М. Некоторые вопросы учения о дхвани в древнеиндийской поэтике. / В кн.: Проблемы теории литературы и эстетики в странах Востока. - М., 1964. - 250 ст.
2. Анандавардхана. Дхваньялока. (“Свет дхвани”) / Пер. с санскрита, введ. и коммент. Ю. М. Алихановой. М., 1974. - 400 cn/
3. Арья Шура. Гирлянда джатак, или сказание о подвигах Бодхисаттвы. - М.,1962. - 398 ст.
4. Баранников А. П. Индийская филология: литературоведение. - М., 1959. - 250 ст.
5. Дхамманода. / Пер. с пали, введ. и коммент. Топорева В. Н. - М., 1960. - 430 ст.
6. Джойс Дж. Портрет художника в юности. - Иностр. лит., № 12, 1976. - 200 ст.
7. Кант И. Сочинения в 6 томах, т. 5. - М., 1965, - 485 ст.
8. Кодуэл К. Иллюзия и действительность. - М., 1969. - 158 ст.
9. Костюченко В. С. Интегральная веданта: критический анализ философии Аудробинда Гхоша. - М., 1970. - 58 ст.
10. Кочетов А. Н. Буддизм. - М., 1983. - 149 ст.
11. Ларин Б. А. Учение о символике в индийской поэтике. - М., 1965. -
67 ст.
12. Майзенер А. Песнь любви Сэлинджера. - Америка, 1962, № 75. - 73 ст.
13. Махабхарата. / Буквальный и литературный перевод, введение и примечания акад. ТУРКМССР Смирнова Б. Л., т. 2. - Ашхабад, 1965. -
524 ст.
14. Минаев И. П. Индийские сказки. / “Избранные труды русских индологов-филологов”. - М., 1962. - 68 ст.
15. Мулярчик А. Послевоенные американские романисты. - М., 1989. -
203 ст.
16. Риттер П. Г. Калидаса, его время и произведения. - М., 1964. - 315 ст.
17. Сэлинджер Дж. Д. Повести. Рассказы. - М., 1969. - 569 ст.
18. Сэлинджер Дж. Д. Посвящается Есме. - Новый мир, 1961, № 3.
19. Тулси Дас. Рамаяна или Рамачаритаманаса: море подвигов Рамы. / Пер. с инд., коммент. И вступ. Ст. акад. А. П. Баранникова. - М., 1948. - 97 ст.
20. Чатопадхьяя Д. История индийской философии. - М., 1966. - 232 ст.
21. Чуковський К. Мой Уїтмен. - М., 1969. - 54 ст.
22. Щербатской Ф. И. Теория поэзии в Индии. / В кн.: Избранные труды русских индологов-философов. - М., 1962. - 346 ст.
Іншомовні джерела.
23. Fiene D. J. D. Salinger. A bibliography. - “Wisconsin Studies in contemporary literature”, vol. 4. № 1,1969. - 500 p.
24. Keith A. B. The Sanskrit drama in its origin, development, theory and practice. - Oxford, 1924. - 349 p.
25. J. Salinger. Franny and Zooey. - N. Y., 1962. - 200 p.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
