Поняття та загальні засади романтизму як певного типу культури в різних країнах, що мав свої національні особливості. Гейдельберзька школа: загальна характеристика та напрямки діяльності, оцінка досягнень. Особливості другого етапу німецького романтизму.
При низкой оригинальности работы "Другий етап розвитку німецького романтизму. Гейдельберзька школа романтиків", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Термін «романтизм» першочергово застосовувався в літературі, головним чином романо-германських народів, а пізніше охопив музику та образотворче мистецтво. Ці ідеї були дуже цікавими та близькими романтикам, так само як шукання широкого кола музикантів, художників, в творчості яких пробивалися паростки нового, відмінного від класицизму бачення світу та задач мистецтва. Якщо теоретики класицизму виходили з прагнення наслідувати природу, то романтики виходять з прагнення перетворити природу. З уявленням про два світи пов‘язаний суровий захист романтиками цілковитої творчої свободи митця від будь-яких регламентацій і будь-яких норм. Заперечуючи нормативність в художній практиці, основними рисами поетики романтиків стали: уява, яка була не тільки вимислом, фантазією, але й засобом сприйняття світу та художньою реалізацією цього пізнання;Отже, романтизм, на відміну від інших художніх напрямів, які утверджувалися в своїх правах еволюційно, прийшов у мистецтво як справжній революціонер. Друга хвиля німецьких романтиків увійшла в історію з назвою «гейдельберзька школа» (у місті Гейдельберзі), яка характерна особливим зацікавленням проблемами вірувань, національної старовини, фольклорної творчості (брати Я. і В. Спираючись на міфологічні ідеї Шеллінга і братів Шлегелів, гейдельберзькі романтики остаточно сформулювали принципи першого наукового напрямку в фольклористиці і літературознавстві - міфологічної школи. Деякі із поезій, які надійшли до збірки, були авторськими, лише створеними за мотивами народних легенд, наприклад, баладу «Лоре Лей» (1802) створив Брентано, і все одне - Гейне міг з повним правом сказати, що в цих баладах «бється серце німецького народу».
Вывод
Отже, романтизм, на відміну від інших художніх напрямів, які утверджувалися в своїх правах еволюційно, прийшов у мистецтво як справжній революціонер. Найпоказовіше і найраніше це виявилося в літературному русі Німеччини.
Друга хвиля німецьких романтиків увійшла в історію з назвою «гейдельберзька школа» (у місті Гейдельберзі), яка характерна особливим зацікавленням проблемами вірувань, національної старовини, фольклорної творчості (брати Я. і В. Грімм, поет Й. Ейхендорф, збирачі й упорядники видань народних пісень Арнім, Брентано та ін.). Спираючись на міфологічні ідеї Шеллінга і братів Шлегелів, гейдельберзькі романтики остаточно сформулювали принципи першого наукового напрямку в фольклористиці і літературознавстві - міфологічної школи.
Викладачі Гейдельберзького університету, А. фон Арнім і К. Брентано із 1805 до 1808 рр. публікують збірку «Чарівна сопілка хлопчика», яка викликає великий резонанс в країні. Світова спільнота, та й самі німці, вперше побачили й оцінили чарівність народних балад про доктора Фауста, про щуролова з Гамельну та ін. Деякі із поезій, які надійшли до збірки, були авторськими, лише створеними за мотивами народних легенд, наприклад, баладу «Лоре Лей» (1802) створив Брентано, і все одне - Гейне міг з повним правом сказати, що в цих баладах «бється серце німецького народу». Іще більш широкий відгук отримали «Дитячі й сімейні казки» (1812-1822) братів Грімм. Якоб й Вільгельм Грімм провели величезну роботу зі збирання та публікації суто народних казок, намагаючись зберегти особливості мовлення, колорит народного оповідання.
Німецький романтизм є взагалі надзвичайно багатим і значущим явищем. Йозеф фон Ейхендорф, Людвіґ Уланд, Адельберт Шаміссо, Вільгельм Мюллер залишили глибокий слід у світовій літературі.
Список литературы
1. Берковский Н.Я. Романтизм в Германии. - Л.:Наука, 1973. - 472 с.
2. Грімм Я. і В. Казки. - Дніпропетровськ: Січ, 1993. - 144 с.
3. Єлизарова М.Е. и др. История зарубежной литературы XIX века. - М.: Просвещение, 1972. - 622 с.
4. Калагин Л.В., Дюштен И.Б., Могилевская Т.А., Тураев С.В. Зарубежная литература. - М.: Культурно-просветительная литература, 1957. - 437 с.
