Комплексне дослідження Другої українсько-більшовицької війни. Динаміка бойових дій військ Української Національної Республіки проти Червоної армії, тактика ведення війни як самостійно, так і після її об’єднання з УГА. Структура і склад армії УНР.
При низкой оригинальности работы "Друга українсько-більшовицька війна (листопад 1918–грудень 1919 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Їх відродженню та оновленню суттєво сприятиме вивчення історії творення, реорганізації, бойових дій українських Збройних сил даного періоду, коли формування національної армії стало одним із вирішальних чинників боротьби за державність. Серед доленосних подій цього періоду важливе місце посідає доба Директорії УНР та її боротьба проти агресії радянської Росії, яку в українській історіографії називають Другою українсько-більшовицькою війною і виділяють окремим етапом у збройному протистоянні між Україною і більшовицькою Росією, що розпочався з грудня 1917 р. Скоропадського заново починається обєднання нечисельних напіврегулярних українських загонів у національну армію, яка майже безперервно веде бойові дії з військами радянської Росії, що без оголошення війни вторглися в Україну. У звязку з цим важливо осмислити процес трансформації повстанських загонів у регулярні частини, зясувати причини, особливості та методи створення Збройних сил Директорії, дослідити й проаналізувати внесок українського командування у воєнне мистецтво, розвиток воєнно-теоретичної думки, а також узагальнити бойовий досвід військ УНР. Дисертація повязана з науково-дослідницькою роботою з історії Збройних сил України, яка проводиться кафедрою історії України, науки і техніки Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”, а також відповідає навчальним програмам Військового інституту Національного університету “Львівська політехніка”.Головна концепція їхніх праць зводилася до того, що в боротьбі з внутрішнім ворогом в Україні на класовій основі була сформована Червона армія, яка отримувала постійну “братерську” допомогу від радянської Росії. Какуріна Армія УНР згадується лише “як військо Директорії” чи “армія Петлюри”, то у працях 50-х - 80-х рр. автори використовують своєрідні ярлики, що вже формують у читача негативне ставлення до української армії і загалом національно-визвольного руху: “війська буржуазно націоналістичної Директорії”, “куркульський бандитизм”, “збройні сили націоналістичної контрреволюції”, “петлюрівські війська”, “куркульсько-бандитський набрід” і т. ін. Дисертант виявив і ввів до наукового обігу нові архівні документи, зокрема матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВОВ України) та Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА України у Львові). Особливу увагу привертають матеріали, які дозволяють простежити й усвідомити становище на фронтах, настрої серед українських вояків, зясувати методи та ефективність роботи уряду Директорії, її військового керівництва у війні з радянською Росією. Непересічну цінність мають мемуари учасників Другої українсько-більшовицької війни, передусім колишніх генералів, офіцерів, вояків як Дієвої армії УНР, так і Червоної армії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
