Аналіз праць сучасних українських істориків та краєзнавців, що висвітлюють місце і роль Дрогобицької області/округи ОУН в українському визвольному русі 1940-1950-х рр. Специфіка історіографічної ситуації та визначення проблематики історичних досліджень.
При низкой оригинальности работы "Дрогобицька область/округа ОУН в українському визвольному русі 1940-1950-х рр.: до історіографії питання", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Метою статті є проаналізувати історіографічні джерела, що створені в роки незалежності України і містять знання про український визвольний рух 1940-1950-х рр. у Дрогобицькій області/окрузі ОУН, зясувати ступінь вивченості проблеми, виділити малодосліджені і не вивчені питання. Зауважимо, що публікації документальних матеріалів становлять цінність для історіографічного аналізу не як “первинне” джерело про історичні події, а як “вторинне” джерело, що уможливлює зясувати вплив джерельної бази на формування нових ідей, поглядів, концепцій, її розширення чи звуження, визначити методику і техніку роботи історика з документами, побачити в історичних працях наявність посилань на вперше введені до наукового обігу джерела тощо. У передмові збірника укладачі слушно зауважили, що “для історичної науки публікація таких матеріалів дозволяє простежити і дослідити діяльність спеціальних служб у межах однієї округи, надрайону чи району, показати масштаби боротьби українського визвольного руху проти репресивно-каральної системи”9. У кандидатській дисертації та монографії 2009 р. він зясував: Дрогобицька округа ОУН у складі Карпатського краю створена внаслідок реорганізації націоналістичного підпілля (листопад 1944 р. весна 1945 р.); Дрогобицьку округу поділено на три надрайони: Стрийський, Дрогобицький, Самбірський; реорганізація ВО 5 “Маківка” у ТВ “Маківка” в складі ВО “Говерля” була здійснена навесні 1945 р.; зі змінами пріоритетів та можливостей структура підпілля адаптувалася до нових умов, вона спрощувалася, штат референтур скорочувався, передовсім у низових ланках, а деякі з них фактично припинили існування (військова, господарська, організаційна, Українського червоного хреста), що частково розвязувало проблему браку кадрів. За підрахунками автора, у Дрогобицькій окрузі перебували понад 20 тис. осіб у різних військових формуваннях каральних органів55, які використовували цілий комплекс репресивних засобів, у т. ч. й тих, що були заборонені міжнародними конвенціями (чекістсько-військові операції, авіація (щоправда, переважно для розвідки, лише на початкових етапах для ведення активних бойових дій), створення широко розгалуженої агентурної мережі, засідки і блокади, спецзасоби, компрометації, діяльність агентурно-бойових груп та ін.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
