Драматургічна творчість П"єра Карле де Шамблен Маріво - Курсовая работа

Дезинтегруючи театральний простір і декомпонуючи драматичні структури, Маріво сприяв звільненню французької драматургії від класицистичних канонів, надав театру витонченості, легкості, ліризму у побудові сюжету, поетичності у трактуванні любовної теми. Сучасне літературознавство, що стоїть на порозі пошуків нових методів та стратегій досліджень, актуалізує потребу в глибинній інтерпретації однієї з маловивчених вітчизняним літературознавством сторін творчості письменників-класиків, серед яких і Маріво, а саме його драматургія. Таким чином, спроба підходу, яка поєднує художні принципи Маріво - драматурга з духом часу, характеризується актуальністю, у світлі невгамовного інтересу до драматургії як роду літератури, який в усі часи зберігав своє передове значення завдяки безпосередньому впливі на глядача. Не кращою була літературна ситуація і в XVIII столітті: коли Даламбер наприкінці життя вирішив включити «Похвалу Маріво» в свою «Історію деяких членів Французької Академії з 1700 по 1772 рік» , він зміг скористатися вельми мізерними матеріалами, найбільш значними з них були статті абата де Ла Порта (1759) і Лебрен де ла Версан (1769). Лише через сто років була зроблена перша серйозна спроба розібратися в обставинах життя Маріво в книзі Гюстава Ларруме (це дослідження не втратило свого значення до наших днів, попри спростування ряду тверджень автора).Драма (від грецької ????? - дія) - літературний рід, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Дійсно, людина звертається до театру як до відображення своєї совісті, душі своєї - саме в театрі вона пізнає саму себе, свій час і своє життя. Його визначення трагедії як наслідування важливій та завершеній дії, що має певний обсяг, реалізується через дію, а не через розповідь, і викликає через співчуття й жах очищення - катарсис, на багато століть визначило підходи до драми [11]. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, вчинки, рух її душі. Якщо, наприклад, двоє сперечаються відносно будь-якого предмету, тут немає не тільки драми, але й драматичного елементу, але коли вони, бажаючи піднестись одне над одним, намагаються зачепити одне в одному певні риси вдачі чи торкнутися слабких струн душі, і коли завдяки цьому у суперечці виявляються їхні характери, а закінчення суперечки ставить їх у нові стосунки одне до одного - це вже свого роду драма» [цит. за 17, с.Просвітництво - було рухом загальноєвропейським, у XVIII столітті воно поступово охопило всі країни континенту, але проявляється в них із різкою масштабністю й радикальністю, що залежало, насамперед, від соціально-економічного становища тієї або іншої країни. Англія, Франція, Німеччина - провідні країни, діячі у європейському культурному просторі, їм належать головні досягнення епохи Просвітництва, але їх внесок у культуру різний за значенням і глибиною. Розглядаючи ці три країни, як передові у розвиток культури Європи у XVIII столітті слід виділити Францію, тому що саме Франція зіграла в загальному політичному і культурному житті Європи ледь не керівну роль [2]. Саме в добу Просвітництва в літературу вступило нове покоління письменників, що принесли не тільки новий зміст і нові форми, а й новий погляд на роль літератури, яка проголошувалась дієвим засобом перетворення суспільства. І згодом широкий суспільний рух, що увійшов в історію під назвою Просвітництво, зростав і міцнів разом з наростанням революційної ситуації у Франції.Драматургічна творчість Маріво глибоко і різнобічно освітлена західними літературознавцями, проте у вітчизняних дослідженнях відомостей представлено мало, варто зауважити, що Маріво написав більше тридцяти пєс, багато з яких продовжують своє життя на сцені і в серцях читачів. Встановлення причин подібної неуваги є й досі загадковим фактом; однак, очевидним є той факт, що, на відміну від гостро соціальної спрямованості комедіографії Мольєра і Бомарше, пєси Маріво мало повязані із соціальною реальністю. Нерухома зовнішня драматургічна тканина кожного твору приховує велику внутрішню наповненість і психологічну гостроту, змушуючи співпереживати персонажам, чиї помисли і вчинки обмежені сферою любовних відносин. Лише через сто років була зроблена перша серйозна спроба розібратися в обставинах життя Маріво - книга Гюстава Ларруме (це дослідження не втратило свого значення до наших днів, хоча ряд тверджень його автора оскаржений і відкинутий). Професор Сорбонни Фредерік Делоффр ретельним чином вивчив текстологію письменника, що дозволило йому відтворити зовнішню сторону біографії Маріво - деякі обставини роботи письменника над основними його творами, точні дати їх появи у пресі, відгуки критики.Сучасники Маріво певною мірою намагалися опиратися на традиції «галантного» напряму в літературі, що характеризувався вишуканістю мови, ускладненістю сюжету, підвищеним інтересом до любовних переживань героїв. Він відкидав сліпе схиляння прихильників класицизму перед античністю; в преціозних романах його приваблювала неприборканість фа

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФРАНЦУЗЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

1.1 Зародження драматургії

1.2 Драматургія XVIII століття

РОЗДІЛ 2. ДРАМАТУРГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ПЄРА КАРЛЕ ДЕ ШАМБЛЕН МАРІВО

2.1 Творчий шлях Маріво

2.2 Маріво - драматург

2.3 Новаторство драматургії Маріво

2.4 Аналіз основних творів

ВИСНОВКИ

RESUME

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ драматургічна маріво жанрова твір