Творчість Гюстава Флобера - одна з вершин французької літератури доби реалізму. Історія створення роману "Пані Боварі", драма його головної героїні. Реалії тогочасного суспільства, викриття буржуазії (її вульгарних звичаїв та фальшивих почуттів).
При низкой оригинальности работы "Драма Емми Боварі (за романом Гюстава Флобера "Пані Боварі")", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Вже в отроцтві з усією очевидністю проявляється головна особливість світосприйняття Флобера, що визначила згодом пафос і спрямованість всієї його творчості. Ненависть до вульгарності, постійна, незнищенна, посилюється з роками, поширювана на всі сфери громадського та приватного життя буржуа - істоти жадібної та егоїстичної, жорстокої і боягузливої, бездарної і бездуховної." Двонога тварина без піря, яка мені здається одночасно індиком і шулікою " - таким представляється Флоберу буржуа незабаром після державного перевороту, вчиненого Луї Бонапартом в грудні 1851." Фальшива армія, фальшива політика, фальшива література, фальшивий кредит, навіть куртизанки - і ті фальшиві", - підсумовує Флобер, підбиваючи підсумки краху буржуазної імперії, що наступив в 1870 р. Реізов Б.Г. в Флобері бачив одного з перших французьких письменників, який намагався зєднати досягнення природничих наук з художньою творчістю і одночасно йшов до своєрідної теорії "мистецтва для мистецтва", яка була для нього "засобом самооборони від міщанських смаків критики", від посередності звитяжних буржуа Другої імперії. Так трапилось і у Флобера з романом "Пані Боварі”. Коли була вже написана більша частина роману, автор влаштував його читання друзям - літераторам, а ті в один голос радили припинити роботу над книгою.Створюючи роман "Пані Боварі”, Флобер прагнув бути неупередженим. Флобера не цікавлять матеріальний світ, описів у романі дуже мало, переважають деталі. Флобер сконцентрував свою увагу на розкритті всіх реалій тогочасного суспільства, викритті буржуазії (її вульгарних звичаїв, приземлених думок та фальшивих стосунків, почуттів). Але найбільшої уваги автор надав проблематиці роману. Флобер з небаченою силою розкрив ідею протесту проти егоїзму, бездуховності, черствіння; утвердження моральних і духовних цінностей людини.Але ідеал це створювався не тільки на другосортних сентиментальних романах, романсах про "ангелочків з золотими крильцями". В одному з листів Флобер говорить про героїню нового роману: "Це натура певною мірою зіпсована, жінка з збоченими уявленнями про поезію і з збоченими почуттями". Основи його були закладені ще в період монастирського навчання дівчини, коли вона вперше пристрастилася до читання модних у ту пору романів. "Там тільки й було, що любов, коханці, коханки, переслідувані дами, що падають без почуттів у відокремлених альтанках. темні ліси, сердечні збентеження, клятви, ридання, сльози і поцілунки, човники при місячному світлі, соловї в гаях, кавалери, хоробрі, як леви, і лагідні, як ягнята, добродійні понад усякі можливості "[16]. Потяг до реальності виявився у читанні книг, де "тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках, поштарі, яких замордовують на всіх станціях, коні, що гинуть на кожній сторінці".Створюючи свій роман, Флобер використав дуже поширену в ті часи тему конфлікту між мрією та реальністю. Шукаючи виходу з такого становища, героїня намагається жити особистим життям: її пошуки підсвідомо звертаються до минулих мрій. Ось вони, ці мрії, з якими не може розлучитися героїня: "Перед заходом сонця дихати б на березі затоки ароматом лимонних дерев, а ввечері сидіти б на терасі вілли удвох, рука в руці, дивитися б на зірки і мріяти про майбутнє!. Як би хотіла вона зараз спертися ліктем на балконні перила в якому-небудь швейцарському будиночку або укрити свою печаль в шотландському котеджі, де з нею був би тільки її чоловік у чорному оксамитовому фраку з довгими фалдами, в мяких чобітках, в трикутному капелюсі і мереживних манжетах "! Але хіба може все це дати Шарль - жалюгідний провінційний лікар, одягнений у все підряд (" в селі і так зійде "), позбавлений світських манер, який не вміє схвилювати виразом своїх почуттів (його мова була "плоскої точно панель, по якої вервечкою тяглися чужі думки в їх буденному одязі ").Незважаючи на те,що друзі радили Флоберу не використовувати для створення сюжету роману події з реального життя, а використати якийсь простий міщанський сюжет. Він прагнув створити роман,що викриває всю ницість, вульгарність та зашкарублість буржуазного життя. Та саме головне в центрі його роману постає доля нещасної жінки, яка зіткнулась з жорстокістю буденності, об яку розбиваються всі надії. Саме такою постає в романі головна героїня - Емма Боварі. Флобер аж ніяк не прагнув змалювати морально звироднілу істоту: його Емма - єдиний персонаж роману, котрий не може змиритися із замореністю провінціалізму, у неї єдиної є ідеали, які не можуть принести їй жодної практичної користі.
План
Зміст
Вступ
1. Історія створення роману "пані боварі”
2. Життєва драма Емми Боварі
2.1 Трагічність образу Емми Боварі
2.2 Конфлікт між ілюзією та реальністю
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Незважаючи на те,що друзі радили Флоберу не використовувати для створення сюжету роману події з реального життя, а використати якийсь простий міщанський сюжет. Але письменник не зупинився перед поставленою метою. Він прагнув створити роман,що викриває всю ницість, вульгарність та зашкарублість буржуазного життя. Та саме головне в центрі його роману постає доля нещасної жінки, яка зіткнулась з жорстокістю буденності, об яку розбиваються всі надії.
Саме такою постає в романі головна героїня - Емма Боварі. Зіпсована низькопробними романчиками, дівчина створює в своїй підсвідомості ідеал чоловіка та романтичних стосунків. Флобер
Флобер аж ніяк не прагнув змалювати морально звироднілу істоту: його Емма - єдиний персонаж роману, котрий не може змиритися із замореністю провінціалізму, у неї єдиної є ідеали, які не можуть принести їй жодної практичної користі. Вона керується у своїх вчинках не розрахунком, а почуттями (і це в той час, коли розрахунок, гроші вирішували стосунки людей).
Отже пориви прикрасити своє життя, привести його у відповідність до мрії потерпають поразку. Дійсність перемагає. Життя не відбулося, воно згорає без цілі, без щастя, без надії. Навіть переїзд, вагітність, нові зустрічі нічого не міняють.
Честь, совість, віра, любов, щастя - усе це розпливлося в тумані, потонуло і загубилося в тому вульгарному і затхлому світі, із яким зіткнулася юна, мрійлива, повна сил, енергії і пристрасті романтична душа Емми.
Через думки Емми, Флобер висвітлює становище жінки. Чоловікові доступні всі пристрасті, всі чужі краї, він може "долати всі перешкоди, зазнавати найнеприступніших утіх". А у жінки всюди перепони. Вона опиняється між двох вогнів: своєю тілесною слабкістю та приписами суспільних законів. "Воля її, ніби стримувана тасьмою вуалька на її капелюшку, тріпоче від найменшого вітерця. Жінку вабить якесь бажання і завжди стримує якась умовність".
Суспільство із своїми примхливими політичними, економічними законами прирікає людину на виснажливе, трагічне існування, на життя подібне смерті. Доля Емми - це доля будь-якої людини, що не може знайти себе серед оточуючого середовища, яка мріє про красу і потопає в брехні.
Викривальна суть роману Флобера переважно стосується краху нафантазованих та книжних ідеалів героїні. В цьому загальнолюдське і позачасове значення твору.
Список литературы
1. Дитькова С.А. "Счастье - обман, поиски которого причиняют все житейские бедствия…" Проблемное изучение романа Г. Флобера. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України; №6, 2000. - с.29-34.
2. Зенкін С.М. Работи по французьскій літературі. - Єкатеринбург. Ви-цтво "Урал", 1999. - с.320.
3. Карельський В.Г. Метаморфози Орфея: Бесіди по історії західних літератур. Вип.1. Французька література ХІХ століття. М.: Російський державний гуманітарний університет, 1998 - с.279.
