Спроба систематизувати й узагальнити вчення великого мислителя М. Ісповідника про святість, яка полягає в єдності з Богом і обоженні, та її досягнення у сучасному світі. Опис його вчення про перешкоди на шляху людського прагнення до духовного пізнання.
Згідно з Максимом, людина за природою стремить до Бога. У першому пункті обговорено тему покликання людини до святості, а в другому й третьому представлено перешкоди та середники на шляху до святості. У вченні Максима Ісповідника людина має серед усього сотвореного буття особливе покликання, закладене Богом у її природу. Таким чином, уподібнюючись до Бога, людина стає святою і обожується. Людина перш за все мала подолати поділ на статі через безпристрасність; відтак святим життям поєднати світ і рай, оскільки рай є алегорією чеснотливого життя; потім рівноангельською чеснотою духовно витончити тіло та почуття настільки, щоб відкрити собі мислений доступ до неба через споглядання; потім через глибше споглядання осягнути рівноангельське пізнання і таким чином глибше поєднатися з мисленим світом, тобто духовним Божим творінням; і, врешті, у любові поєднатися із самим Богом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
