Дослідження виховної роботу вузах системи МВС - Дипломная работа

У звязку зі зміною економічного й соціального ладу нашої країни, переходом до вільних економічних, ринкових відносин, входженням у світове співтовариство змінюються принципи діяльності держави в цілому й державних органах безпосередньо. У даний момент, на відміну від попереднього років, першочерговою цінністю нашого суспільства, відповідно до Конституції України, є людина, особистість, а тому все суспільство, держава в цілому направляє свою діяльність на забезпечення й захист прав і воль, а також законних інтересів кожного громадянина й людини. Тому що ОВД є організація людей, що виконують певні завдання в обсязі своїх повноважень й у рамках функціональних обовязків, а також відповідно до норм, властивими даної організації й регулююча її діяльність, те дуже важливим моментом в ефективному функціонуванні даної організації є мотивація її працівників. Дуже важливим є збіг інтересів і мотивів кожного працівника ОВД із інтересами й завданнями служби, що є запорукою успішного функціонування цього державного органа виконавчої влади як і будь-якої іншої організації. Під час проходження підготовки до несення самостійної служби в ОВД у вузах МВС здійснюється навчання курсантів різним дисциплінам, їхнє виховання, підготовка до специфіки подальшої діяльності.Сам колектив розуміється не тільки як основний інструмент виховання, але і як його необхідна мета: спочатку потрібно створити колектив, а потім уже через нього виховувати особистість. У світлі сказаного вище нам здається, що сформовану теорію й практику виховання особистості в колективі й через колектив варто видозмінити й доповнити такими положеннями, які відкриють для особистості дійсно широкі можливості для всебічного й гармонійного розвитку. У силу того що в дійсності високорозвинених колективів, здатних робити тільки позитивний вплив на особистість, не так вуж багато, необхідно (принаймні, доти, поки в житті таких колективів не буде досить багато) відмовитися від двох постулатів: про безумовний пріоритет колективу над особистістю й однозначно позитивному впливі колективу на особистість. У звязку з тим що абсолютна більшість дитячих і педагогічних колективів перебуває на середньому й навіть низькому рівні соціально-психологічної зрілості, тобто здатні робити на особистість і позитивне, і негативний вплив, доцільно педагогічно зрівняти в правах й обовязках особистість і колектив, зокрема педагогічний колектив і вихованця. Це означає надання не тільки колективу права чогось жадати від особистості, але й права особистості жадати від колективу; як кожна конкретна особистість повинна брати на себе певні обовязки перед колективом, так і сам. колектив повинен бути зобовязаним перед особистістю.Подібну можливість обєднання загальнотеоретичного й конкретного рівнів дослідження виховання представляє соціологія - наука про закони розвитку й функціонування соціальних процесів, про соціальні відносини як механізмах взаємозвязку й взаємодії цих, а також й особистості. З наведеного визначення треба, що таке соціальне відношення між особистістю, суспільством, як виховання, обовязково попадає в сферу дослідження цієї науки. Соціологію цікавить соціальна сторона виховання: як завдяки вихованню людина включається в ті або інші соціальні групи, займає певні позиції в соціальній структурі суспільства, освоює й виконує різноманітні соціальні ролі в суспільстві. Як бачимо, всі розглянуті науки вивчають процес виховання, або, інакше кажучи, виховання є обєктом дослідження філософії, педагогіки, психології, соціології й у якомусь ступені інших наук. Соціологію як систему соціологічних знань можна представити у вигляді трирівневого утворення (критерієм виділення рівнів можуть служити типи й рівні соціальної спільності як субєкта соціальних відносин, а також характеристики самих відносин): - перший рівень - загальсоціологічний (загальнотеоретичний);Сама назва науки "соціологія виховання" наводить на думку про дві науки, що лежать у її джерелах: педагогіці як науці про виховання й навчання людини й соціології як науці про соціальні явища, процеси, інститути, ознаками яких володіє виховання. Насамперед підкреслимо, що в основі зближення педагогіки й соціології у вихованні лежить обєктивно закономірний вплив навколишнього середовища, у першу чергу, соціального оточення на життя, поводження й формування тих або інших рис індивідів, а також соціальні ознаки, шарів і груп населення. Так, Аристотель указував на те, що "для кожної форми державного ладу відповідне виховання - предмет першої необхідності" Ідея соціальної детермінованості виховання одержала розвиток як у педагогіці, так й у соціології, визначивши два напрямки, створення передумов для виникнення надалі соціології виховання. У педагогіці ідея соціальної детермінованості виховання й впливи останнього на розвиток суспільства знайшла своє втілення в соціальній педагогіці, що досліджує виховання як суспільне явище, вид духовних відносин і вивчаючий виховний потенціал суспільства, шляхи його актуалізації на основі інте

Зміст

Вступ

Розділ 1 Виховання в контексті різних наук

1.1 Виховання як обєкт вивчення педагогіки

1.2 Виховання як обєкт вивчення психології 1.3. Виховання як обєкт вивчення філософії

1.4 Виховання як обєкт вивчення соціології

1.4.1 Предмет соціології виховання

1.4.2 Виникнення, основні етапи й напрямки розвитку соціології виховання

1.4.3 Соціологічні методи вивчення процесу виховання

1.4.4 Особливість впливу на виховання соціального середовища в мінливому суспільстві

Розділ 2. Дослідження виховної роботу вузах системи МВС

2.1 Обєкт вивчення

2.2 Мети,завдання,гіпотези дослідження

2.3 Метод дослідження й вибірка

2.4 Обробка й інтерпретація отриманих даних

Висновки

Список використаної літератури

Додаток.