Дослідження стану зайнятості та рівня безробіття в Україні - Курсовая работа

Безробіття і зайнятість - найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Під безробіттям розуміють таке соціально-економічне явище, коли частина економічно-активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі, і вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом. На жаль, в Україні спостерігається тенденція запозичення окремих елементів світового досвіду регулювання ринку праці без врахування особливостей соціально-економічного середовища суспільства. На думку фахівців, найбільш прийнятною для нашої держави є шведська модель регулювання ринку праці, де роль держави в керуванні процесами, як і всією соціальною сферою, порівняно велика і проблемам зайнятості приділяється велика увага. Актуальність теми полягає в тому, що проблема безробіття сьогодні є дуже важливим питанням, що відображає рівень зайнятого населення та аналіз рівнів безробіття з метою ефективного використання робочої сили.Зайнятість обєднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозвязків. Найпоширенішими серед них є: наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на обєктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною; особиста праця на обєктах, де робітник має свою частку акцій, пайовий внесок, тобто є співвласником; особиста праця власника засобів виробництва, коли він є і власником, і працівником; робота на орендованих засобах виробництва; робота в спільному підприємстві; надомна праця; громадська робота тощо. Основні проблеми ринку праці у нашій державі повязані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням кількості громадян, які шукають роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а тому потребують захисту з боку держави. Зокрема, Закон України «Про зайнятість населення» гарантує усім громадянам рівні права на вільний вибір місця роботи, вид діяльності, забороняє будь-які примусові заходи залучення до праці. Трактування змісту зайнятості населення з точки зору соціальних пріоритетів полягає у тому, що зайнятість населення - це ступінь задоволення потреби населення в праці, в робочих місцях, також авторами підкреслюється значимість пріоритетів у сфері прикладання праці самої особи.Безробіття - багатофакторне явище, воно впливає на всі сфери суспільного життя. Наприклад, позитивним є те, що безробіття стимулює людину до ефективної праці і підвищення рівня конкурентоздатності своєї робочої сили, відображає перерозподіл кадрів. Другий бік - воно здійснює удар по мотивації людей до праці, крім того, у статусі безробітного кадрів майже не використовують в економіці [1, с.34-35]. Щодо вакансій службовців, останнім часом зявляється попит на менеджерів з реклами, менеджерів з продажу, користуються попитом IT-фахівці та працівники страхових компаній. Безробіття є проблемою, що безпосередньо відбивається на особі, що не може знайти споживача на свою робочу силу на ринку праці, на її родині, формує помітне психологічне навантаження навіть на тих, хто має роботу.Практика використання методів впливу на зайнятість виявила два типи уявлення стосовно політики держави на ринку праці - активної і пасивної [10, с. Активна політика являє собою спрямування дій на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіттю і збільшення чисельності зайнятих. Активна політика держави в галузі зайнятості реалізується за допомогою таких інструментів, як Державна та регіональні програми зайнятості населення, які передбачають низку активних заходів щодо розширення сфери докладання праці. На характер активної політики держави в галузі зайнятості впливають обєктивні та субєктивні чинники. Субєктивним чинником, що впливає на характер активної політики держави в галузі зайнятості, є непрофесіоналізм окремих субєктів у виконавчих та в інших гілках влади, внаслідок чого не виконується комплексний підхід до проблем зайнятості з негативними наслідками.Політика зайнятості населення являє собою систему регуляторних заходів і дій соціально-економічного, адміністративно-організаційного та правового характеру, які здійснюються державними і соціальними інститутами та спрямовані на забезпечення оптимального функціонування й розвитку сфери соціально-трудових відносин, у тому числі національного ринку праці, з метою забезпечення повної зайнятості. Державна політика зайнятості населення виконує своєрідну роль в узгодженні економічної та соціальної політики держави. Врешті-решт державна політика зайнятості населення безпосередньо впливає на його добробут, який є передумовою кількісного зростання та якісного вдосконалення робочої сили. У звязку з цим слід мати на увазі, що економічна політика розглядається як засіб досягнення цілей, які визначаються соціальною політикою держави, а їх повязує та узгоджує саме політика зайнятості насел

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу зайнятості та безробіття

1.1 Сутність, причини та форми зайнятості

1.2 Безробіття: суть, причини, типи, та соціально-економічні наслідки безробіття

1.3 Види та інструменти політики зайнятості

1.4 Політика зайнятості, її напрямки та інструменти

Розділ 2. Безробіття та державна політика зайнятості України

2.1 Динаміка и тенденції розвитку зайнятості в Україні

2.2 Практика застосування інструментів політики зайнятості та її результати в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ