Зміст саморозкриття: думки, почуття людини, факти його біографії, поточні життєві проблеми, його відносини з оточуючими людьми. Вербальне повідомлення особистості про емоційні явища свого життя для завоювання довіри та доброзичливого відношення.
Вона побудована таким чином, що випробуваний повинен оцінювати, якою мірою повно він розповідає про різні аспекти своєї особистості особам з його найближчого оточення (матері, дружині, другу і пр). Основними характеристиками С. є: глибина (детальність, повнота і щирість освітлення будь-якої певної теми); широта (кількість інформації та різноманітність тем, за якими розкривається людина); емоційність (насиченість повідомлення проявами емоцій); тривалість (час, витрачений на нього людиною). Саморозкриття (self-disclosure) - це процес, завдяки якому людина добровільно і свідомо розкриває достовірну, важливу, особисту й досі не розголошують інформацію. Виявлено так званий "диадического ефект", а саме, саморозкриття однієї людини спричиняє саморозкриття іншого. Лафт вважає, що саморозкриття стає прийнятним тільки за певних сформованих умовах: коли взаємини між людьми будуються на основі взаєморозуміння; коли тема саморозкриття повязана з ситуацією, обєднуючою людей; коли саморозкриття відбувається не відразу, а поступово, щоб не приголомшити партнера.Сучасні вимоги до спеціаліста як середньої, так і вищої ланок виробництва передбачають визначення його професійної праці як полі-структурної, поліпредметної, поліфункціональної системи, що містить, крім безпосередньо спеціальних, ще й дослідні, проектні, менеджерські та інші види діяльності. В умовах реального виробництва виникає потреба в розвязанні завдань, повязаних з інтелектуальними труднощами та інтелектуальною ініціативою, з пошуком нових способів дій, миттєвої реакції на непередбачувані, позаштатні ситуації тощо. Реалізація творчого потенціалу людини як субєкта професійної діяльності забезпечує формування її професіоналізму від кваліфікації до компетентності. Професійна компетентність дає змогу фахівцю успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, вона синтезує у собі широкий спектр знань та практичних дій, відображає ступінь сформованості професійної культури спеціаліста і визначає результати його роботи. Професійна компетентність є мірою і головним критерієм професійної підготовленості та здатності субєкта праці виконувати завдання й обовязки відповідно до посади, яку він займає.
Вывод
Сучасні вимоги до спеціаліста як середньої, так і вищої ланок виробництва передбачають визначення його професійної праці як полі-структурної, поліпредметної, поліфункціональної системи, що містить, крім безпосередньо спеціальних, ще й дослідні, проектні, менеджерські та інші види діяльності. В умовах реального виробництва виникає потреба в розвязанні завдань, повязаних з інтелектуальними труднощами та інтелектуальною ініціативою, з пошуком нових способів дій, миттєвої реакції на непередбачувані, позаштатні ситуації тощо. Саме в ході розвязання таких завдань і формується творче мислення фахівця. Отже, майбутній спеціаліст повинен сформуватися як творча особистість ще під час навчання у професійних навчальних закладах.
Реалізація творчого потенціалу людини як субєкта професійної діяльності забезпечує формування її професіоналізму від кваліфікації до компетентності. Професійна компетентність дає змогу фахівцю успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, вона синтезує у собі широкий спектр знань та практичних дій, відображає ступінь сформованості професійної культури спеціаліста і визначає результати його роботи. Професійна компетентність є мірою і головним критерієм професійної підготовленості та здатності субєкта праці виконувати завдання й обовязки відповідно до посади, яку він займає.
Водночас професійна компетентність розглядається як інтегративна якість, здатність, що не може бути обмежена лише наявністю певного обсягу знань, умінь і навичок. Здебільшого вона передбачає такі особистісні якості, що забезпечують можливість знайти й відібрати необхідне знання, спосіб дії в певній ситуації. Професійна компетентність, на думку Г.А. Ларіонової, - це системне поняття, коло повноважень у сфері діяльності, коло питань, з яких субєкт володіє знаннями, досвідом, сукупність яких відображає статус і кваліфікацію, а також індивідуальні особливості (здібності), що забезпечують можливість реалізації певної діяльності4. При цьому автор визначає компетентність як освітній результат, що відображає підготовленість субєкта навчання до реального володіння методами і засобами професійної діяльності та вміння застосовувати їх на практиці.
Поняття компетентності містить не лише когнітивний і операційний складник, але й мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий, які надають йому особистісного характеру відповідно до якостей конкретної людини. Це дає змогу зробити висновок, що формування особистості майбутнього працівника у професійних навчально-виховних закладах (ПНВЗ) має відбуватися на основі особистісного орієнтованого підходу, оскільки саме він базується на смисловому складнику будь-якого виду професійної діяльності і дозволяє майбутньому фахівцю змінювати свою індивідуальну професійну діяльність відповідно до вимог ринку праці.
Принципово нове завдання у формуванні особистості майбутнього спеціаліста повязане з необхідністю усвідомлення самого себе як творчого професіонала. Професіоналізм таким чином поєднує достатній рівень розвитку професійної культури й самосвідомості, налаштованої на творче розвязання професійних завдань.
Список литературы
1. Психология развития личности. Средний возраст, старение, смерть Полный курс. Учебник. / Под ред. А. Реана. - М.: АСТ; СПБ.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 384 с.
2. Фрейджер Ф., Фэйдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. ? СПБ.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. - 864 с.
3. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. ? К.: Рута, 2001. - 320 с.
4. Сидоров П.И., Парняков А.В. Введение в клиническую психологию. Учебник для студентов медицинских вузов.- М.: Акад. проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - Т. 2. - 381 с.
5. Джонсон Д.В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Пер. з англ. В. Хомика. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2003. - 288 с.
6. Фрэнкин Р. Мотивация поведения: биологические, когнитивные и социальные аспекты. - СПБ.: Питер, 2003. - 560 с.
7. Крэйн У. Теории развития. Секреты формирования личности. ? СПБ.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 512 с.
8. Лєпіхова Л.А. Соціалізація та соціально-психологічна компетентність як рівні особистісної зрілості // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. зб. / Редкол.: Н. Софій (голова) та ін. - К.: Контекст, 2000. - С. 57-78.
