Дослідження принципу верховенства права та верховенства закону - Курсовая работа

.3 Співвідношення принципів верховенства права та верховенства законуЯк відомо, термін «право» (лат. jus; англ. law; right) має відмінне тлумачення у численних наукових концепціях, сформованих у різні часи і різних світових культурах. Право - система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу. Специфічні ознаки права: Вираження міри свободи, рівності та справедливості означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Право є мірою свободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи іншого. Найвище суспільне призначення права - забезпечувати у нормативному порядку свободу в суспільстві, підтверджувати справедливість, виключити сваволю і свавілля з життя суспільства.Найважливішою рисою природного права є його універсальна нормативність, що виявляється в наказовій, забовязувальній, імперативній формі його суджень. У літературі розрізняють 3 системи природного права : деонтологічну, логічну та онтологічну. Логічна система головним чином походить від Лейбніца, який намагався звести все вчення про природне право до системи юридичних визначень. Причому систему норм і науку слід розуміти у 2 аспектах - вузькому та широкому .у вузькому розумінні система права як система норм - це сукупність законів Природи і законів біологічного розвитку людини, на основі яких функціонує світ. У широкому розумінні природне право як система норм - це сукупність метафізичних духовно-моральних чеснот,яких повинна дотримуватися людина.Термін «законність» є похідним від терміна «закон» і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права - від його ролі в створенні закону до реалізації його норм в юридичній практиці. Законність відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічний звязок права і влади, права і держави, права і суспільства. Вимога законності рівною мірою стосується вищих органів державної влади, інших державних органів, які ухвалюють у межах своєї компетенції підзаконні акти, безпосередніх виконавців законів - посадових осіб, а також громадських організацій, комерційних корпорацій, громадян (сфера правореалізації). Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, закладені в праві. У широкому розумінні законність - це режим суспільно-політичного життя, створюваний: державою, яка встановлює порядок видання (зміни, скасування) законів і підзаконних нормативно-правових актів, забезпечує їх відповідність потребам суспільного поступу;Він, зокрема, зауважив, що для досягнення максимального ефекту від застосування ідеї верховенства права необхідно розрізняти три близькі за своєю суттю концепції: - панування права: людина може бути притягнута до відповідальності в разі прямого порушення закону, у передбаченому законом порядку та в суді загальної юрисдикції; панування духу законності: відповідність змісту Конституції принципу верховенства права на основі загальних конституційних принципів (наприклад, право на особисту свободу, на публічні збори), які є результатом судових рішень, що визначають права індивідів у окремих справах, розглянутих судами. кожна людина має бути рівною перед законом незалежно від посади і соціального статусу; Вимоги щодо його утвердження та дотримання закріплені в багатьох міжнародних договорах, угодах, деклараціях і хартіях, статутах і документах провідних міжнародних (наприклад, Організації Обєднаних Націй) та європейських регіональних організацій (Європейського Союзу (ЄС), Ради Європи (РЄ), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) тощо), на підставі чого набули розвитку євроінтеграційний і глобалізаційний аспекти розуміння концепції та принципу верховенства права, а в ЄС запроваджено принцип верховенства права Європейського Союзу. Козюбра, наприклад, стверджує, що принцип верховенства права може бути розкрито тільки за умови дотримання певних гносеологічних позицій щодо права: по-перше, повинно мати місце розрізнення права і закону; по-друге, право слід розглядати не як акт державної влади, а як соціальний феномен, повязаний з такими категоріями, як справедливість, свобода, рівність, гуманізм; по-третє, прав має розглядатися у нерозривній звязці з правами людини.Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з йо

Зміст

Вступ

Розділ 1. Право і закон: поняття, зміст і співвідношення

1.1 Поняття та властивості права

1.2 Природне та позитивне право

1.3 Теорія правової законності

Розділ 2. Принципи верховенства права та верховенства закону: теоретичний аспект

2.1 Поняття принципу верховенства права

Вступ

Актуальність теми. Ідеал верховенства права став нині одним з найпопулярніших у всьому світі. До нього постійно звертаються не лише на Заході, для якого верховенство права, як уже доводилося писати, традиційно є однією з найвищих демократичних цінностей. Він давно став найважливішою складовою міжнародно-правових актів, особливо присвячених правам і свободам людини та громадянина. Все частіше верховенство права як принцип фіксується у національних конституціях і законах, ним активно оперують міжнародні й національні суди.

Не залишилася осторонь цієї безпрецедентної підтримки ідеалу верховенства права й Україна. На його адресу лунають панегірики з вуст державних і політичних діячів України, без нього не обходиться жодна програма численних політичних партій, він широко використовується у законодавчій практиці, в наукових працях вітчизняних правознавців, політологів, філософів, соціологів, представників інших галузей гуманітарного знання.

Одне з провідних місць відведено принципу верховенства права також Конституцією України (ст. 8). Причому Україна є чи не єдиною державою, в Основному Законі якої зафіксовано положення не тільки про верховенство права, бастіоном якого вважається Велика Британія («The Rule of Law»), а й положення про правову державу, яку небезпідставно іменують німецьким винаходом («Rechtsstaat»).еред українських вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Аверянова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лукянця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова,О.Ф. Скакун, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

Обєктом дослідження виступає верховенство права та закону як явище.

Предметом дослідження є верховенство права та верховенство закону.

Метою даної роботи є дослідження принципу верховенства права та верховенства закону.

Мета реалізується в постановлених завданнях, якими є: - дослідження поняття права;

- визначення поняття закону;

- співвідношення поняття права та закону;

- визначення поняття верховенства права;

- характеристика верховенства закону;

- дослідження закріплення в Конституції України принципу верховенства права і верховенства закону.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків та списку використаної літератури. право закон доктрина верховенство