Дослідження пейсмекерної активності нейронів молюска та впливу на неї тритерпенових глікозидів - Автореферат

Їхній часовий діапазон дуже широкий - від сезонних і добових поведінкових і гормональних ритмів до субсекундних інтервалів активності серця й мілісекундних подій, які реєструються в нервових клітинах. Однак, незважаючи на численні спроби зрозуміти механізм генерації пейсмекерної активності в нервових клітинах, цей феномен усе ще залишається не до кінця вивченим. Виявлення закономірностей виникнення й регуляції пейсмекерної активності в нервових клітинах є актуальним завданням, тому що воно може бути основою для практичних досліджень з тестування й вивчення механізмів дії різних фармакологічних препаратів. Метою роботи було вивчення механізмів генерації та модуляції пейсмекерної активності в ідентифікованих нервових клітинах виноградного слимака, визначення ролі в них Ca2 -струму й струму (Jh-струм), активованого при гіперполяризації; вивчення РН-відповідей на нейронах молюска; дослідження особливостей біологічного впливу рослинних тритерпенових глікозидів на електричну активність нейронів і механізмів їхньої дії на нейрональну мембрану. Використовуючи метод внутрішньоклітинного відведення біопотенціалів, зясувати природу та іонні механізми пейсмекерної активності ізольованих ідентифікованих нейронів; визначити роль іонів кальцію й Jh-струму в її генерації.Через 40 - 80 хвилин після ізоляції спонтанна електрична активність нейронів ППА2 та ППА7, як правило, припинялася, причому штучна деполяризація клітин у цей час призводила до генерації нормальних за амплітудою і формою потенціалів дії (ПД). Для того, щоб оцінити участь вхідного кальцієвого струму в процесі генерації активності нейронами ППА2 і ППА7, ми вивчали вплив аплікації 1 ММ CDCL2 в експериментальну камеру. Тому, для розвуязання питання про локалізацію неідентифікованого пептидергічного інтернейрона (генератора), що викликає повільно-хвильові осциляції в нейроні ППА1, була вивчена фонова імпульсна активність 32 нейронів В7 в інтактному ганглії і після перерізання правої та лівої парієто-вісцеральної конектив. Як і повинно було очікувати, з урахуванням екзогенного походження пачкової активності в нейроні ППА1, вплив 1ММ CDCL2 призводив до зникнення подібної активності, яке відбувалося на фоні зниження амплітуди ПД за рахунок усунення кальцієвого компонента цих потенціалів. Щоб зясувати, чи є основною причиною зникнення пачкової активності інгібування кальційзалежного вивільнення з терміналі пресинаптичного нейрона нейропептида, який індуціює пачкову активність, чи ж кальцієвий струм у нейроні ППА1 також бере безпосередню участь у генерації подібної форми активності, ми тестували ефект аплікації 1 ММ CDCL2 на фоні перфузії експериментальної камери розчином із нейропептидом, що викликає в нейроні ППА1 появу пачок ПД.За допомогою методу внутрішньоклітинного відведення біопотенціалів показано, що пейсмекероподібна пачкова активність нейрона ППА1 має не ендо-, а екзосоматичне походження, тобто вона звязана з дією біологічно активних речовин, які секретуються іншими пептидергічними нейронами. На даному етапі дослідження можна виключити безпосередню участь Са2 в електричних процесах, що визначають генерацію пейсмекерної активності в нейроні, обмеживши їхню пряму участь у секреції біологічно активних речовин із пресинаптичних терміналей інших клітин, якщо має місце екзогенний характер пейсмекерної активності. За допомогою методу фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” виявлено новий тип протон-керованого струму, відмінний від описаних раніше струмів кислотно-чуттєвих іонних каналів, що спостерігаються в нейронах ссавців. Вплив на нервові клітини тритерпенових глікозидів, для яких була встановлена імуномодулююча активність, показав, що незалежно від числа вуглеводних залишків у вуглеводному ланцюзі, звязаних ацилглікозидним звязком із агліконом, бісдесмозидні глікозиди в концентраціях 10-3 - 10-2 М не впливали на фонову активність нейронів. Методом фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” встановлено, що розвиток тривалої гіперполяризації у нейронів при дії монодесмозидних глікозидів у концентраціях 10-3 - 10-4 М обумовлений підвищеним виходом К із клітин.

Пейсмекерна активність нейронів ППА2 та ППА 7. У ході досліджень було ізольовано 17 нейронів ППА2 та 22 - ППА7. Після повної ізоляції соми із залишком аксодендритного дерева ці нейрони тривалий час продовжували генерувати спонтанну ритмічну активність, параметри якої були близькі до тих, які спостерігалися в інтактному ганглії. Через 40 - 80 хвилин після ізоляції спонтанна електрична активність нейронів ППА2 та ППА7, як правило, припинялася, причому штучна деполяризація клітин у цей час призводила до генерації нормальних за амплітудою і формою потенціалів дії (ПД). Візуальне спостереження за клітинами в мікроскоп свідчило, що припинення пейсмекерної активності корелювало з ретракцією залишку аксодендритного дерева в сому; приблизно через 60 - 80 хвилин цей процес практично закінчувався. Аналіз записів активності ізольованих нейронів ППА2 і ППА7 показав, що іноді на місці очікуваної генерації соматичних ПД виникали лише так звані дендритні ПД. Це спостереження дає можливість зробити висновок, що пейсмекерна активність нейрона ініціюється у віддаленій від соми зоні, а потім електротонічно поширюється й досягає низькопорогової зони мембрани клітини - початкового сегмента аксона, де вже й відбувається генерація повномірних соматичних ПД. Дендритні ПД за формою дуже близькі до соматичних, але відрізняються від них в основному лише значно меншою амплітудою.

Для того, щоб оцінити участь вхідного кальцієвого струму в процесі генерації активності нейронами ППА2 і ППА7, ми вивчали вплив аплікації 1 ММ CDCL2 в експериментальну камеру. Перфузія експериментальної камери розчином, що містить Cd2 , привела до зменшення амплітуди ПД (вірогідно за рахунок усунення їхніх кальцієвих компонентів), і збільшенню частоти генерації розрядів. Останнє обумовлено тим, що іони Са, проникаючи під час генерації ПД у клітину, викликають активацію кальційактивованої калієвої провідності (Meech, 1974), а це повинно до деякої міри збільшувати тривалість міжімпульсних інтервалів. Однак, пейсмекерний характер активності, на відміну від параметрів окремих ПД і частоти їхнього проходження, був стійкий до зовнішнього додатка 1 ММ CDCL2.

Модуляція електричної активності в нейроні ППА1. Для одержання прямих доказів екзогенного походження пачкової активності в нейроні ППА1, після перерізання конективи між ППАГ і ВГ, він був ізольований. Уже початкова стадія ізоляції - перерізка конективи - в усіх випадках (досліджено 24 препарати) усувала фонову активність нейрона ППА1. При цьому МП нейрона встановлювався на рівні -65 - -68 МВ. Такий же стан нейрон ППА1 зберігав і після повної його ізоляції з ганглія. Короткочасна аплікація через мікропіпетку розчину оксітоцину (10 МКМ) на ізольований нейрон ППА1 призводила до тимчасового розвитку типової пачкової активності. Через 30 - 40 хвилин, по мірі ретракції збереженої частини аксодендритного дерева в сому, здатність нейрона генерувати пачкову активність зменшувалася, і після цього аплікація оксітоцину викликала лише деполяризацію клітини і генерацію ПД, не організованих у пачки. Як і в нейронах ППА2 і ППА7, в окремих пачкових нейронах ППА1 можна було спостерігати дендритні ПД на гребені осциляцій МП; лише деякі з них викликали генерацію повноцінних соматичних ПД (див. рис. 1 В).

Раніше було показано (Koval et al., 1994), що якщо спостерігалася спонтанна модуляція електричної активності нейрона ППА1, то синхронна модуляція електричної активності мала місце й у нейрона В7. Таким чином, неідентифікований інтернейрон, що викликає генерацію пачкової активності в нейроні ППА1, також має аналогічний вхід і на нейрон В7. Тому, для розвуязання питання про локалізацію неідентифікованого пептидергічного інтернейрона (генератора), що викликає повільно-хвильові осциляції в нейроні ППА1, була вивчена фонова імпульсна активність 32 нейронів В7 в інтактному ганглії і після перерізання правої та лівої парієто-вісцеральної конектив. Нейрон В7 генерував пачкову активність із періодом більше 100 секунд. Тут чітко простежується робота генератора. Після перерізання правої парієто-вісцеральної конективи імпульсна активність нейрона не припинялася. Вона також зберігалася й у цілком ізольованому В. Повна ізоляція нейрона В7 з ганглія (10 препаратів), завжди призводила до усунення електричної активності. Таким чином, цей результат доводить, що генератор локалізований у ВГ.

Щоб оцінити внесок кальцієвого струму в генерацію пачкової активності нейроном ППА1, було досліджено вплив аплікації Cd2 . Як і повинно було очікувати, з урахуванням екзогенного походження пачкової активності в нейроні ППА1, вплив 1ММ CDCL2 призводив до зникнення подібної активності, яке відбувалося на фоні зниження амплітуди ПД за рахунок усунення кальцієвого компонента цих потенціалів. Пригнічення пачкової активності та зменшення амплітуди ПД були цілком оборотними й усувалися після відмивання кадмійвмістимого розчину стандартним розчином Рінгера. Щоб зясувати, чи є основною причиною зникнення пачкової активності інгібування кальційзалежного вивільнення з терміналі пресинаптичного нейрона нейропептида, який індуціює пачкову активність, чи ж кальцієвий струм у нейроні ППА1 також бере безпосередню участь у генерації подібної форми активності, ми тестували ефект аплікації 1 ММ CDCL2 на фоні перфузії експериментальної камери розчином із нейропептидом, що викликає в нейроні ППА1 появу пачок ПД. Виявилося, що в цьому випадку, як і раніше, амплітуда ПД зменшується, але інгібування пачкової активності не спостерігається.

Вплив іонів цезію на пейсмекерну активність. Показано (Clapham, 1998; Luthi et al., 1998), що в деяких випадках деполяризація мембрани в пейсмекерних нейронах, яка відповідає за генерацію спонтанної активності, повязана з наявністю вхідного трансмембранного Jh-струму, активованого при гіперполяризації. Цей струм інгібується іонами цезію в концентрації до 1 ММ (Bal et al., 1997). Для відповіді на питання про участь Jh-струму в генерації пейсмекерної активності в досліджених нами ідентифікованих нейронах виноградного слимака (8 нейронів - ППА1, 5 - ППА2, 7 - ППА7), був вивчений вплив хлористого цезію на пейсмекерну активність. У наших експериментах додаток навіть 10 ММ Cs (а в окремих експериментах - і 20 ММ) не викликав достовірного пригнічення пейсмекерної активності ( що характеризується частотою генерації ПД). Залишається припускати, що цей струм не бере участі в генерації пейсмекерної активності досліджених нейронів.

РН-відповіді в нервових клітинах молюска. Більшість сенсорних нейронів ссавців здатно відповідати на швидкі зміни РН як у кислу, так і в лужну сторону (Krishtal et al., 1981; Waldmann et al., 1998). Швидкий зсув РН у кислу сторону супроводжується у таких клітинах виникненням натрієвого вхідного струму. Після досягнення максимального значення, активований протонами струм зменшується за експонентним законом із постійною часу, що слабко залежить від РН і від потенціалу на мембрані. Феноменологічно цей процес аналогічний явищу десенситизації постсинаптичних мембран до дії медіаторів (Krishtal et al., 1981). Його наявністю і викликана необхідність швидких змін РН для активації відповідного механізму. Тому аплікація позаклітинних розчинів проводилася за допомогою методу "фіксації концентрації". Було досліджено 98 ізольованих нейронів водяного молюска Lymnaea stagnalis. Швидкий зсув РН зовнішнього розчину від 8.1 до 5.3 призводив до розвитку швидко активованого вхідного струму, що демонстрував часткову десенситизацію протягом 100 - 200 мс (рис. 5). Виявлений протон-керований струм (РН-відповідь) сильно залежав від підтримуваного потенціалу на мембрані. При МП від -90 до -30 МВ спостерігалися незначні РН-відповіді із середньою амплітудою струму ~70 ПА (див. рис. 5, вставка). Для позитивних значень підтримуваного потенціалу виявлялася залежність амплітуди струму від напруги на мембрані. Зі збільшенням потенціалу збільшувалася амплітуда вхідного струму.

Для того, щоб визначити, якими іонами переноситься індукований протонами струм, Na у позаклітинному розчині заміняли на еквімолярну кількість іонів триса. Однак, ні заміна Na на іони триса, ні повне усунення К із зовнішнього розчину не впливало на розвиток РН-відповідей. Ми припустили, що цей струм переноситься Са2 . Із підвищенням концентрації кальцію від 2 до 10 ММ (при відсутності Na і К ) у зовнішньому розчині вольтамперна характеристика зсувалася в зону позитивних значень напруги, у той час, як амплітуда РН-відповідей трохи знижувалася. При зменшенні концентрації Са2 від 2 до 0.5 ММ у натрійвмісному розчині тільки 8 клітин із 43 досліджених продемонстрували реакцію, специфічну до підвищення концентрації протонів у розчині.

Виходячи з отриманих результатів можна припустити, що іони Са відіграють подвійну роль у регуляції РН-відповідей. Із одного боку, вони проводять струм, а з іншого боку - здатні частково блокувати протонактивовані канали.

Дія тритерпенових глікозидів на нейрональну мембрану. Аплікація ТТГ була проведена на 63 нейронах ППА1, 57 - ППА2, 74 - ППА7, 31 - В7, 40 неідентифікованих нейронах у ППАГ та 31 нейроні у ВГ. Перфузія в експериментальну камеру бісдесмозидних глікозидів (11 сполук) у концентраціях 10-3 - 10-2 М не впливала на електричну активність досліджених нейронів. Монодесмозидні глікозиди (11 сполук) у високих концентраціях (2?10-3 - 10-3 та, у деяких випадках, 10-4 М) призводили до стійкої гіперполяризації мембрани нейронів, або викликали незворотні зміни в характері імпульсної активності після відмивання. Ймовірно, розвиток тривалої гіперполяризації обумовлений підвищеною калієвою провідністю. Для перевірки цього припущення було досліджено вплив ТТГ на сумарний калієвий струм (СКС).

Протонактивований вхідний струм. Стрілками біля кожної реєстрації струму відзначений потенціал на мембрані (МВ); східчаста зміна РН показана над записами струму. Вставка: РН-відповідь при підтримуваному мембранному потенціалі -50 МВ.

Заміна стандартного розчину Рінгера на розчин Рінгера, що містить монодесмозидний глікозид у концентрації 10-5 М, призводила до збільшення амплітуди СКС, викликаючи також зміну його форми. Середнє арифметичне значення амплітуди струму для контролю складало 1.85 ± 0.03 НА, а для струму, викликаного ТТГ 3.38 ± 0.18 НА. Після 5 - 7 хвилин від початку дії глікозиду, клітина припиняла демонструвати вихідний К -струм, внаслідок її загибелі.

У наступній серії експериментів ми додавали в розчин Рінгера тетраетиламоній (ТЕА) 15 ММ, щоб зясувати дію ТТГ на кальційзалежний калієвий струм. Із рис. 6 Б видно, що позаклітинне прикладання до нейрону зовнішнього розчину з ТЕА зменшувало середнє значення амплітуди струму, порівняно з контролем, приблизно на 1.4 НА. Але аплікація глікозиду з ТЕА знімала здатність ТЕА блокувати калієвий струм затриманого випрямлення. Амплітуда струму підвищувалася на 1.2 ± 0.05 НА. При відмиванні ефект глікозиду був необоротним. Більш нижчі концентрації глікозиду (10-7-10-6 М) не впливали на СКС.

Походження (ендогенне чи екзогенне) пейсмекерної активності нейронів. Як випливає з результатів проведених експериментів, активність нейронів ППА2 та ППА7 має ендогенне походження. Повна ізоляція цих клітин і тривалий додаток CDCL2 як до інтактних, так і до цілком ізольованих клітин, не приводили до помітної трансформації власної активності клітин, а тим більше до її зникнення. Через 40 - 60 хвилин після ізоляції активність цих клітин припинялася, причому це корелювало з ретракцією аксодендритного дерева сомою нейрона. Видається ймовірним, що саме драматична зміна електричних властивостей дендритів (де, як ми думаємо, знаходиться локус генерації пейсмекерної активності) відповідальна за блокування зазначеної активності. Локалізація пейсмекерного локусу на дистальних дендритах також була показана для NMDA-індукованої пачкової активності в дофамінергічних клітинах чорної субстанції (Seutin et al., 1994). Треба зазначити, що останні математичні моделі пейсмекерної активності клітини уже враховують ці експериментальні знахідки (Li et al., 1996).

Зовсім інша картина спостерігалася як при аплікації Cd2 на нейрон ППА1, що генерує пачкову активність, так і при повній ізоляції цієї клітини. Виявилося, що навіть перерізання конективи між ППАГ і ВГ цілком усувало типову пачкову активність цього нейрона. Тим більше він не генерував подібної активності після ізоляції клітини чи додавання в зовнішній розчин Cd2 . Однак у всіх зазначених випадках зникла активність могла бути викликана зовнішнім додатком нейропептида. Отриманий результат дає можливість затверджувати, що активність нейрона ППА1 є пейсмекероподібною і залежить від впливу екзогенної біологічно активної речовини, яка секретується пептидергічним інтернейроном, розташованим у ВГ.

Роль вхідного кальцієвого струму в пейсмекерній активності. Багато моделей генерації пейсмекерної активності припускають провідну участь іонів кальція в цьому процесі. Вважається, що вхідний під час генерації ПД потік Са2 у цитоплазму клітини може активувати [Са2 ]in-активовану калієву провідність (Meech, 1974) чи ж інгібувати [Са2 ]in-інгібовану стаціонарну кальцієву провідність (Kramer et al., 1985) і, таким чином, викликати фазу гіперполяризації. В інших випадках передбачається, що стаціонарний кальцієвий струм через низькопорогові кальцієві Т-канали створює постійну електрорушійну силу, що викликає деполяризацію мембрани, і, відповідно, пейсмекерну активність (Akasu et al., 1993).

В експериментах, виконаних на ідентифікованих нейронах виноградного слимака, ми не знайшли безпосередньої участі Са2 у пейсмекерній активності. Іони Cd у концентрації, достатньої для повного припинення потоку Са2 у клітину під час генерації ПД, у визначених умовах не приводили до помітного припинення пейсмекерної активності. Хоча Cd2 сам по собі інгібував пейсмекероподібну пачкову активність у нейроні ППА1, аплікація цього блокатора на фоні попереднього додавання в експериментальну камеру нейропептида, одержаного з мозку молюсків і ініціюючого повільні хвилі МП, не викликала інгібування електричної активності клітини. У даному випадку амплітуда ПД нейрона зменшувалася, чого й треба було очікувати, оскільки Cd2 пригнічує потенціалкерований кальцієвий струм. Таким чином, очевидно, що інгібування пачкової активності, яке ми спостерігали, повязано з пригніченням кальційзалежного вивільнення з пресинаптичних терміналей пептидергічного інтернейрону нейропептиду, що ініціює пачкову активність.

У дослідженнях, проведених на дофамінергічних нейронах чорної субстанції, що генерують пачкову активність в інтактному мозку ссавців (а при аплікації NMDA - і в переживаючих зрізах), також не знайшли участі Са2 у генерації пейсмекероподібної активності (Johnson et al., 1992). Цікавий результат був отриманий на нейронах аплізії. Зовнішній додаток 40 ММ кофеїну викликав появу осциляцій МП і генерацію типової пачкової активності в культивованих нейронах аплізії, які спочатку не мали пейсмекерної активності в інтактному ганглії, та в умовах культивування. При цьому додаток Cd2 з одночасним заміщенням Са2 у зовнішньому розчині на Mg2 не призводив до інгібування пейсмекероподібної активності, викликаної кофеїном, хоча і значно впливав на параметри ПД (Комендантов и др., 2000).

Залежність змін електричної активності нейронів від хімічної структури тритерпенових глікозидів. При вивченні біологічної дії глікозидів на нейрони було встановлено, що, незалежно від числа вуглеводних залишків у вуглеводному ланцюзі, повязаного ацилглікозидним звязком з агліконом (від 1 до 3 моносахаридних залишків у досліджуваній серії), бісдесмозидні глікозиди в концентраціях 10-3 - 10-2 М не впливали на фонову активність досліджених нейронів. Навпаки, аплікація монодесмозидних глікозидів у концентрації 10-3 М створювала виражену гіперполяризуючу дію на електричну активність як ідентифікованих, так і неідентифікованих нейронів. Очевидно, наявність вільної карбоксильної групи в С-17 в агліконах досліджуваних глікозидів і обумовлює вплив монодесмозидних глікозидів на електричну активність нейронів. Це корелює з відомим фактом про відсутність гемолітичної активності у бісдесмозидних глікозидів і наявності її у глікозидів із вільною карбоксильною групою у С-17 (Hostettmann, 1995).

Порівняння дії глікозидів олеанолової кислоти й хедерагенину показало, що залежність від природи аглікона має другорядний характер, тоді як природа і число моносахаридних залишків у ланцюзі у С-3 атома аглікона впливають на характер дії ТТГ. Не виключено, що ефект досліджуваних монодесмозидних ТТГ на мембрану нервових клітин аналогічний їх гемолітичній дії на структуру еритроцитів. Тому цікаво було зіставити отримані дані про гіперполяризуючий вплив глікозидів із даними щодо їх гемолітичної активності. Кореляційний аналіз показав наявність сильної позитивної кореляції між пороговими концентраціями для гіперполяризуючого ефекту монодесмозидних ТТГ і їхніми концентраціями, що викликають 50 % гемоліз еритроцитів (коефіцієнт кореляції 0.85).

Особливості впливу монодесмозидних глікозидів на проникність клітинної мембрани. Отримані нами експериментальні дані дають можливість зробити висновок, що монодесмозидні ТТГ мають гіперполяризуючу дію на мембрану нейронів, що залежить від структури вуглеводного ланцюга й природи моносахаридних залишків, що, мабуть, обумовлюється ступенем їхнього звязування з компонентами ліпідного шару клітинної мембрани. Це призводить до утворення неселективних пор у нейрональній мембрані та витоку К з клітини. Ці результати корелюють із даними, одержаними при дослідженні впливу голотурину А2 на модельні мембрани, що містять стерини (Корепанова и др., 1980). Як випливає з результатів проведених експериментів, монодесмозидні ТТГ у концентраціях 2·10-3 - 10-4 М володіють цілком вираженою цитотоксичною дією. Дана властивість глікозидів повинна враховуватися при розробці лікарських препаратів на їхній основі.1. За допомогою методу внутрішньоклітинного відведення біопотенціалів показано, що пейсмекероподібна пачкова активність нейрона ППА1 має не ендо-, а екзосоматичне походження, тобто вона звязана з дією біологічно активних речовин, які секретуються іншими пептидергічними нейронами. Генератор повільно-хвильового ритму, який індуціює пачкову активність у нейронах ППА1 та В7 з періодом більше 100 секунд, розташований у вісцеральному ганглії. Пейсмекерна активність ідентифікованих нейронів ППА2 та ППА7 має ендогенний характер.

2. На даному етапі дослідження можна виключити безпосередню участь Са2 в електричних процесах, що визначають генерацію пейсмекерної активності в нейроні, обмеживши їхню пряму участь у секреції біологічно активних речовин із пресинаптичних терміналей інших клітин, якщо має місце екзогенний характер пейсмекерної активності. Активований при гіперполяризації вхідний Jh-струм не бере участі в генерації пейсмекерної активності нейронів.

3. Локус генерації пейсмекерної активності нервової клітини, що демонструє ендогенну чи пейсмекероподібну активність, мономодальну ритмічну чи пачкову, розташований у віддаленій від соми зоні - найбільш вірогідно, в дендритному дереві. Відстань уздовж волокна від місця генерації імпульсів до соми складає приблизно 1.2 мм.

4. За допомогою методу фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” виявлено новий тип протон-керованого струму, відмінний від описаних раніше струмів кислотно-чуттєвих іонних каналів, що спостерігаються в нейронах ссавців. Показано, що цей струм є Са2 -селективним струмом і сильно залежить від потенціалу на мембрані, якщо він активований при позитивних значеннях напруги.

5. Вплив на нервові клітини тритерпенових глікозидів, для яких була встановлена імуномодулююча активність, показав, що незалежно від числа вуглеводних залишків у вуглеводному ланцюзі, звязаних ацилглікозидним звязком із агліконом, бісдесмозидні глікозиди в концентраціях 10-3 - 10-2 М не впливали на фонову активність нейронів. Навпаки, монодесмозидні глікозиди (10-3 - 10-4 М) здійснювали гіперполяризуючу дію на електричну активність як ідентифікованих, так і неідентифікованих нейронів. При цьому чітко спостерігалася кореляція між ступенем впливу на фонову електричну активність нейронів і гемолітичною активністю глікозидів (коефіцієнт кореляції 0.85). Зона виникнення потенціалів виявилася менш чуттєвою до дії тритерпенових глікозидів, ніж сама соматична мембрана.

6. Методом фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” встановлено, що розвиток тривалої гіперполяризації у нейронів при дії монодесмозидних глікозидів у концентраціях 10-3 - 10-4 М обумовлений підвищеним виходом К із клітин.

7. Результати наших експериментів дають можливість припустити, що монодесмозидні ТТГ здатні звязуватися з компонентами ліпідного шару нейрональної мембрани, що призводить до утворення в ній неселективних пор і витоку К із клітин. Цитотоксична властивість, що була виявлена у монодесмозидних глікозидів, повинна враховуватися при розробці лікарських препаратів на їхній основі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кононенко Н.И., Костюченко О.В. Механизмы генерации ритмоводящей активности в идентифицированных нейронах виноградной улитки //Нейрофизиология. -2001. -Т.33, №1. -С.46-54.

2. Ostrovskaya O.I., Kostyuchenko O.V., Krishtal O.A. A component of the transmembrane current in molluscan neurons is gated by both protons and voltage //Нейрофизиология. -2000. -Т.32, №3. -С.171-172.

3. Костюченко О.В., Гришковець В.І., Коренюк І.І. Особливості дії рослинних глікозидів на нейрони слимака //Фізіологічний журнал. -2001. -Т.47, №4. -С.42-48.

4. Костюченко О.В., Гришковец В.И., Соболев Е.А., Коренюк И.И. Влияние структурных факторов тритерпеновых гликозидов на изменение электрической активности нейронов моллюска //Химия природных соединений. -2001. №1. -С.39-42.

5. Костюченко О.В., Коренюк И.И. Эндогенная пейсмекерная активность изолированных нейронов моллюска //Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. -2000. -Т.13(52). -С.37-41.

6. Костюченко О.В. Роль входящего кальциевого тока и Н-тока в генерации ритмоводящей активности нейронов виноградной улитки //Актуальные вопросы современной биологии. Материалы I республиканской конференции молодых ученых Крыма. Симферополь, 18 мая. -2000. -С. 61-63.

7. Костюченко О.В., Хусаинов Д.Р., Гамма Т.В. Влияние тритерпеновых гликозидов на электрическую активность идентифицированных нейронов моллюска //Материалы I республиканской конференции молодых ученых Крыма. Симферополь, 18 мая. -2000. -С.63-64.

8. Kostyuchenko O.V., Korenyuk I.I. Pacemaker properties of isolated Helix pomatia neurons //Advances in modern natural sciences. 2nd International Conference Kaluga, Russia, June 6-9. -2000. Abstracts. -P. 238-239.

9. V.I. Grishkovets, E.A. Sobolev, O.V. Kostyuchenko. Neuron hyperpolarisation action of plant triterpene glycosides //4th International Symposium on the Chemistry of Natural Compounds SCNC-2001, Isparta, Turkey, June 6-8. -2001. Abstracts. -P.52.

10. V.I. Grishkovets, E.A. Sobolev, O.V. Kostyuchenko. Hyperpolarisation action of triterpene glycosides //11th European Carbohydrate Symposium, Lisboa, Portugal, September 2-7. -2001. Abstracts. -P.404.

Размещено на .ru