Дослідження метафори, її основних функцій у контексті творів Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра" та "Пригоди Гекльберрі Фінна" - Реферат

Структурно-семантичний аналіз метафори дає змогу висвітлити не лише специфіку поетичного осмислення світу автором, а й засвідчити можливості мови в розвитку семантики лексичних одиниць, взаємодії прямого, переносного й образного слововживання як вияву динаміки поетичного словника літературної мови. Як обєкт лінгвостилістики індивідуальний стиль розглядається в аспекті поповнення мовно-виражальних засобів літературної мови та трансформацій, переосмислення сталих типів семантичних звязків слова в художньому тексті. Теоретичні засади вивчення метафори добре розглянуті в науковій літературі, але більший інтерес викликає метафора, актуалізована в контекстуальному оточенні. Можна стверджувати, що творчість Марка Твена глибоко досліджена з точки зору її ідейно-художніх та літературних особливостей, проте недостатньо наукових праць, автори яких проводили глибокий аналіз лінгвостилістичних засобів творів Марка Твена, зокрема, його всесвітньо відомих «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна», і розглядали метафору та її функціонування у цих творах. Метою наукової роботи передбачено дослідження метафори, її основних функцій у контексті творів Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна».Мацько зауважує, що, на думку Арістотеля, «метафора полягає у перенесенні на імя загального значення, на різновид з ґатунку, на ґатунок з різновиду, на один ґатунок з іншого або на підставі певної пропозиції (аналогії)» [16, с. У метафорі можуть бути три ступені схожості: а) схожість образна і без образу - подібність менша (слабша), ніж річ порівнювана; б) відсутність схожості, подібності; в) протилежність, яка є відповідником іронії [1, с. «Кожна метафора, як відомо, виникає на основі асоціативності лексичних значень, на основі несподіваної лексичної сполучуваності. У метафорі відображається здатність людини вловлювати схожість і подібність між різними індивідами, класами обєктів, а потім за цією схожістю переносити назви справжнього носія чи функції на характеризовану особу або предмет. Тому такими незвичайними, часом абсурдними, можуть здаватися метафори, особливо в поетичному тексті, де в метафоричному фокусі сходяться (зливаються, перехрещуються, змішуються або заступають одна одну) ознаки основного й допоміжного субєктів метафори [6, с.Метафоризації присвячено чимало праць лінгвістів, літературознавців, філософів, психологів, та проблема метафоризації залишається надзвичайно складною, адже йдеться про процеси мислення, в яких породжується знання про світ. Метафоризація - це не лише вживання одного слова замість іншого, вона утворює новий зміст, який зявляється внаслідок дії складних когнітивних механізмів. На відміну від Арістотеля, який заявляв, що порівняння - це розгорнута метафора, теорія порівняння розглядає метафору як скорочене порівняння, акцентуючи увагу на відношенні подібності, що лежить в основі метафори, а не дії заміни (субституції) як такої [9. с. У якостей сутностей, які складають «острів» метафори виступають: задум, ціль, основа, тобто формуюча думка про світ (предмет, явище, властивість, подія, факт). Необхідною умовою розуміння метафори (її адекватної інтерпретації) є певний рівень мислення субєкта, який сприймає метафору.У теорії метафори прийнято розрізняти конвенціональні, загальновживані, загальномовні, або «стерті», метафори і креативні, творчі, індивідуально-авторські, або «живі», метафори [2, с. Метафора як своєрідна модель формування лексико-семантичних варіантів багатозначного слова реалізується за певними закономірностями, представленими в регулярних взаємозвязках між порівнюваними предметам, явищами і ознаками [22, с. Як тільки метафора була усвідомлена, вирізнена з ряду інших мовних явищ і описана, відразу виникло питання про її двояку сутність: бути засобом мови і поетичної фігурою. До метафори як приналежності художньої літератури (як поезії, так і прози) у вітчизняній лінгвістиці застосовуються терміни: метафора художня, поетична, індивідуальна, індивідуально-авторська, творча, мовна, оказійна, метафора стилю [14, с. Телія протиставляє основні відмінності між цими видами метафор наступним чином: «У мовній метафорі асоціативні звязки обєктовані, вони відповідають предметно-логічним звязкам, що відображають мовний досвід мовців, при цьому конотації, які створюють метафору, закріплені узусом за смисловими можливостями даного слова; конотації мовної метафори, навпаки, відображають не колективне, а індивідуальне бачення світу, тому вони субєктивні і випадкові щодо загального знання » [22, с.«Adventures Of Huckleberry Finn») - популярні романи, написані Марком Твеном (справжнє імя Семюель Ленгхорн Клеменс), про пригоди хлопчика на імя Том Сойєр та Гекльберрі Фінн з містечка Сент-Пітерсбург (яке нагадує містечко Ганнібал, де виріс автор) на півдні Сполучених Штатів Америки. З метою створення комічних ситуацій Марк Твен, окрім традиційного художнього вживання гіперболи, порівняння і метафори, широко використовує каламбур, комічне словотворення, макаронічне мовлення, мальапроп