Дослідження емоційної сфери дошкільника в навчальному виховному комплексі - Курсовая работа

На протязі історичного розвитку людства мистецтво, зокрема художня творчість, посідало одне з провідних місць у системі формування особистості людини. Мистецтво є носієм історії становлення та розвитку людства, воно містить моральні принципи, цінності, життєву мудрість багатьох поколінь, що передається наступним. Залучаючи дітей до художньої діяльності, різноманітної гурткової роботи, створюючи аматорські театри, організовуючи виставки, екскурсії тощо сприяє розвитку загальної культури дошкільника, формує художньо-естетичний смак, розвиває емоційну сферу та комунікативні вміння. У дослідженнях з психології мистецтва і художньої творчості особистісні характеристики розглядаються як умова успішних занять мистецтвом, але не досить уваги приділяється впливу мистецтва на зміну особистісних характеристик. Питання вивчення особливостей взаємозвязку “особистість - мистецтво” зустрічається ще у філософських поглядах Платона.Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку її мислення. Неверович показали також, що при переході від раннього до дошкільного віку, в міру виникнення простіших видів продуктивної діяльності (корисної як для дитини, так і для оточуючих) відбуваються зміни емоційних процесів, що здійснюють регуляцію цієї діяльності (вибірковості, ситуативності, предметності). Тому емоція постає у вигляді мети (людина робить щось заради одержання бажаного переживання). Інтелектуальний успіх неможливий, якщо дитина не переживає ці емоції. Таким чином, емоційна сфера старшого дошкільника характеризується: легким відгуком на події, що відбуваються, афективною забарвленістю сприймання, уяви; безпосередністю та відкритістю вираження своїх переживань - радості, суму, страху, задоволення чи незадоволення; готовністю до афекту страху; у процесі учбової діяльності страх дитина переживає як передчуття невдач, неприємностей, невпевненості у своїх силах, неможливість справитись із завданням; великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності), схильністю до короткочасних і бурхливих афектів; емоційними чинниками для дітей є не тільки ігри і спілкування з однолітками, але й успіхи у навчанні і оцінка цих успіхів вихователями і батьками; свої і чужі емоції і почуття погано усвідомлюють, розуміють; міміка інших сприймається часто невірно, так як і тлумачення виразу почуттів оточуючих, що призводить до неадекватних реакцій; виняток становлять базові емоції страху і радості, стосовно яких у дітей цього віку уже с чіткі уявлення, вони можуть виразити їх не вербально, називаючи пять синонімічних слів, що позначають ці емоції [4].Емоції можуть вибірково сприяти одним пізнавальним процесам та гальмувати інші. Емоції помірною та високою мірою інтенсивності викликають вже виразні зміни в пізнавальних процесах, зокрема, у дітей зявляється сильна тенденція до сприйняття, пригадування і т.д. тільки, що відповідає домінуючою емоції. При цьому зміст сприйманого, мнемічні і розумового матеріалу підсилює і зміцнює емоцію, що в свою чергу ще більше зміцнює тенденцію до зосередження на утриманні, що викликала цю емоцію. Але при цьому позитивні емоції, повязані з досягненням успіху, зазвичай сприяють підвищенню, а негативні, повязані з неуспіхів зниження рівня виконання діяльності; коли успіх викликає емоції великої сили, то протікання діяльності порушується, але і у випадку, коли успіх досягається ціною особливих зусиль, можлива поява втоми, яка може погіршити якість діяльності; коли неуспіх слід за серією успіху, то він може викликати короткочасне підвищення рівня виконання діяльності; позитивна емоція сприяє кращому, а негативна - гіршого виконання діяльності, в результаті якої ці емоції виникли.Визначаючи естетичний потенціал художньої творчості, слід враховувати, що жодна сфера людської діяльності не має такої глибини емоційного впливу на людину, як мистецтво, що за кожним визначним твором постає яскрава і самобутня особа митця, розумом, почуттям, волею якого створене все те прекрасне, над чим безсилий час. У звязку з цим особливої теоретичної уваги заслуговує аналіз внутрішніх психологічних особливостей індивіда, які розвиваються у динаміці: задатки, здібності, обдарованість, талановитість, геніальність. Талановитість - це високий рівень розвитку здібностей, передусім спеціальних, тобто таких, які дають змогу успішно виконувати певнудіяльність: літературну, музичну, сценічну тощо. Поняття талант слід використовувати лише при аналізі професійної діяльності у мистецтві, а також вживати при оцінці принципово нових, позначених оригінальністю і самобутністю підходу художніх творів. М Теплова «здібності - це задаток у розвитку» потребує не відмови від нього, а уточнення: під задатками треба розуміти природжені, але не обовязкові спадкові передумови подальшого розвитку».Спілкування з мистецтвом повинне приносити дитині величезну радість. Очевидно, що естетична сторона твору мистецтва

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Особливості емоційно-вольової сфери дошкільника

1.1 Класифікація емоцій

1.2 Види емоцій у дошкільнят

1.3 Вплив емоцій на пізнавальні процеси у дітей

РОЗДІЛ 2. Художня творчість як фактор впливу на розвиток емоційної сфери дошкільника: 2.1 Становлення емоційної сфери дошкільника через творчу діяльність

2.2 Вплив художніх засобів на розитлк емоційної сфери дошкільника

РОЗДІЛ 3. Дослідження ролі художньої творчості у становленні емоційної сфери дошкільника

3.1 Опис групи досліджуваних

3.2 Методики, використані в дослідженні

3.3 Опис формуючого експерименту