Досконало та недосконало-конкурентний виробник в довгостроковому періоді: особливості поведінки - Курсовая работа

Виробник це субєкт мікроекономічного рівня господарювання. Вона також є самостійним сектором мікроекономіки і критерієм його виступає товар (продукція чи послуга). Економічна сутність виробника полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, її діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, обєктивними умовами її існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворювання. Як економічне явище виробник характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин. По-перше, він має певну кількість засобів виробництва і робітників, що дає можливість виконувати закінчений цикл операцій і здійснювати випуск продукції.Сукупний попит (AD) - це загальний обсяг вітчизняних товарів і п слуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а такс економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вище швидкість обігу грошей і більші сукупний попит при кожному можливому рівні цін. На величину сукупного попиту впливають також фактори, не повязав із зміною рівня цін.(Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки - раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринкам викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Звязок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.Виробництво менш гнучке і чутливе до будь-яких змін у межах короткого проміжку часу при умові, що один із факторів виробництва залишається фіксованим порівняно з довгостроковим періодом (коли є можливість змінити всіх факторів виробництва або утворення їх нової комбінації). Виробнича функція показує співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції. Може бути використана для визначення мінімальної кількості витрат для виробництва будь-якої кількості товарів. Існує певна компліментарність факторів виробництва, але без скорочення обсягів виробництва можлива і певна взаємозамінність цих факторів. Довгостроковий період - це період виробництва, протягом якого виробники мають можливість і час для зміни всіх факторів виробництва продукції.Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу. Конкурентна фірма - це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму, що приймає ціну як задану (price-taker). Конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає, по ринковій ціні P1 тому граничний доход конкурентної фірми буде дорівнювати ціні. Оскільки конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає (будь-яку кількість товарів), по ринковій ціні, то додаток до валового доходу від продажу додаткової одиниці товару буде такий самий, як ринкова ціна, або: MR=P1У довгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати - витрати на весь обсяг продукції , довгострокові середні витрати - витрати на одиницю продукції та довгострокові граничні витрати , тобто приріст сукупних витрат. Тому допустимі витрати на працю і капітал можна описати таким рівнянням: , де - годинна ставка заробітної плати (ціна одиниці праці), - орендна плата за годину використання устаткування (ціна одиниці капіталу). Розвязавши дане рівняння відносно L або К, можемо визначити всі можливі комбінації вхідних ресурсів, які не виходять за межі визначеного рівня витрат: , або . Оскільки кут нахилу ізокванти визначає граничну норму технологічної заміни факторів виробництва в категоріях їх продуктивності , а кут нахилу ізокости визначає заміну факторів у категоріях відносних цін , то в точці дотику гранична норма технологічної заміни факторів виробництва дорівнює їх відносним цінам.Можливі ситуації, коли ціни не забезпечують прибутковості на жодному з обсягів. 5.а) представляє випадок, коли фірма може знайти обсяг, який мінімізує збитки. Фірма може працювати в межах рівнів випуску, для яких лінія проходить нижче кривої , але вище кривої (між точками ). Збитки будуть менші, коли фірма буде працювати, тому що, припинивши виробництво, вона матиме збитки, рівні постійним витратам (відрізок ). -фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, коли , існує точка перетину лінії сукупного виторгу і кривої змінних витрат;У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобт

План

Вступ.

1.1 Сукупний попит та сукупна пропозиція у довгостроковому періоді.

1.2 Теорія виробництва та виробнича функція.

1.3 Ізокванта.

2.1 Фірма в умовах досконалої конкуренції.

2.2 Ізокоста. Мінімізація довгострокових сукупних витрат.

2.3 Реакція конкурентної фірми на зміну ціни.

3. Вибір фірмою обсягу виробництва.

Висновок.

Список літератури

Додатки