Особливості розвитку національно-визвольного руху в українських етнографічних кордонах та ставлення його лідерів до Донбасу. Прагнення українців до національного самовизначення. Труднощі з визначення кордонів України в українсько-російських переговорах.
Донецький басейн давав до загальноімперської економіки 87% вугілля, 70% чавуну, 57% сталі, понад 90% коксу, понад 60% соди і ртуті, тут розміщувалася чисельна когорта загальноросійського пролетаріату; 2) більшовики були комуністичними догматиками, які кількісні показники капіталістичного розвитку розглядали як неспростовний доказ готовності того чи іншого регіону до будівництва комунізму. Незабаром після того як більшовики скинули Тимчасовий уряд, Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки у складі девяти губерній без Криму (де українці не становили більшості населення). Пробудження відцентрових сил внаслідок падіння самодержавства створило в Україні якісно відмінну від решти постімперських просторів політичну ситуацію: паралельно з органами Тимчасового уряду та радами в Києві розпочав діяльність національний центр - Центральна Рада, що створила в низці провінційних міст Донбасу (зокрема, Маріуполі, Луганську, Бахмуті) свої повітові ради і спиралася на українізовані військові частини та загони "Вільного козацтва". Виступаючи потужним локомотивом соціальної радикалізації у Харкові, Катеринославі та Києві, більшовики, надіслані ЦК для роботи в Україні, у Донбасі зіткнулися із неочікуваними ними ускладненнями. Гасло, що єдине було здатне сколихнути селища етнічних меншин - "Геть війну!", було використане восени 1917 р. більшовиками.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
