Домінуюче праворозуміння у функціонуванні правових систем - Автореферат

Актуальність філософського дослідження домінуючого праворозуміння та його впливу на функціонування правових систем визначається сукупністю соціально-політичних та ідеологічних факторів, у тому числі нагальною необхідністю осмислення праворозуміння як найважливішого регулятора суспільних відносин, а також потребою критичного переосмислення традиційних концепцій праворозуміння. Чітке уявлення про те, що таке право, як воно розуміється в рамках різних культурно-правових традицій, яких особливостей воно набуває в рамках різних правових систем має принципове значення й для визначення перспектив їх розвитку. Дослідження проблеми домінуючого праворозуміння у рамках різних правових систем у науковій літературі не отримало належного висвітлення, тому воно заслуговує самостійного й всебічного дослідження, оскільки функціонування правових систем значною мірою залежить від специфіки праворозуміння, яке склалася під впливом відповідних культурно-правових традицій, що й стимулює наукові дослідження (у тому числі даного дисертаційного дослідження) із цієї проблематики. Аксіологічний підхід дозволяє виявити специфіку праворозуміння у рамках різних правових систем залежно від ролі права в житті цих суспільств, завдяки чому розкривається сутнісно-змістовний аспект праворозуміння у цих правових системах. Констатується, що праворозуміння як елемент правової системи займає неоднозначну позицію в її структурі: деякі автори включають праворозуміння як її самостійний компонент, інші ж не включають праворозуміння в її структуру; існують також розробки, в яких є непрямі вказівки на праворозуміння як компонент правової системи.Це пояснюється, перш за все, тим, що функціонування правових систем багато в чому залежить від праворозуміння, що домінує в кожному суспільстві та склалося під впливом відповідних соціальних чинників. Праворозуміння, яке виступає як такий обєкт, одночасно входить у сферу досліджень філософії права та теорії права, що пояснюється тим, що право виступає як один із найбільш складних і неоднозначних обєктів наукового пізнання. Завдання філософії права - це формування концептуальних засад позиції субєкта правозастосовної діяльності, а також систематизація його знань, на основі філософського підходу, що забезпечує його можливістю виявити закономірності трансформації багатьох державно-правових явищ. При цьому в рамках теорії права розробляються і отримують розвиток загальні правові поняття на основі системно-функціонального методу щодо функціонування галузей права. Праворозуміння має субєктивний характер, оскільки кожний індивід, стикаючись із правом, сприймає його по-особливому, потім засобами аналізу та комунікації формуються загальні ідеї, на основі яких складається відносно загальне уявлення про право, що домінує в кожному конкретному суспільстві.

праворозуміння домінуючий методологічний

У Висновках подано підсумки та визначено перспективи подальшого дослідження. Обґрунтовані та узагальнені наукові результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження, виражено в таких положеннях.

1. Проблемі дослідження феномена праворозуміння та його типології присвячено багато вітчизняної та зарубіжної наукової літератури. Проте дослідження проблеми домінуючого праворозуміння не отримало належного висвітлення, тоді як воно заслуговує самостійного і всебічного дослідження. Це пояснюється, перш за все, тим, що функціонування правових систем багато в чому залежить від праворозуміння, що домінує в кожному суспільстві та склалося під впливом відповідних соціальних чинників.

2. У сучасній науці виявляється міждисциплінарний характер багатьох досліджень, спрямованих на вивчення різних обєктів. Праворозуміння, яке виступає як такий обєкт, одночасно входить у сферу досліджень філософії права та теорії права, що пояснюється тим, що право виступає як один із найбільш складних і неоднозначних обєктів наукового пізнання. Філософія права вивчає насамперед правову реальність не стільки в інструментально-прикладному аспекті, скільки в контексті правової онтології, гносеології та аксіології. Завдання філософії права - це формування концептуальних засад позиції субєкта правозастосовної діяльності, а також систематизація його знань, на основі філософського підходу, що забезпечує його можливістю виявити закономірності трансформації багатьох державно-правових явищ. Що ж до теорії права, то вона виступає, головним чином, як вчення про діюче право, яка в науковому і в освітньому контекстах орієнтована, насамперед, на дослідження національних правових систем і в цілому представляє теорію позитивного права. При цьому в рамках теорії права розробляються і отримують розвиток загальні правові поняття на основі системно-функціонального методу щодо функціонування галузей права.

3. Домінуюче праворозуміння - це особливе розуміння певного змісту права, що складається в суспільстві як найбільш впливове і поширене та визначає функціонування правових систем. Праворозуміння має субєктивний характер, оскільки кожний індивід, стикаючись із правом, сприймає його по-особливому, потім засобами аналізу та комунікації формуються загальні ідеї, на основі яких складається відносно загальне уявлення про право, що домінує в кожному конкретному суспільстві.

4. Праворозуміння взагалі і домінуюче праворозуміння зокрема є динамічними явищами і перебувають під впливом принципу соціального детермінізму, що відображає соціальну зумовленість їх змісту. Соціальні фактори, які впливають на характеристику домінуючого праворозуміння, мають різну природу. Вони залежать не тільки від духовної сфери соціального життя, але й від матеріальної сфери життя суспільства. Багаторівнева складна його структура, в рамках якої виділяються окремі класи, групи, верстви населення зі своїми уявленнями, поглядами, також зі своїми інтересами і потребами, є найважливішою детермінантою трансформації домінуючого праворозуміння. За всієї важливості духовної складової соціального життя не можна скидати соціально-економічні складові, які впливають на ставлення людини до різних сфер духовного виробництва і соціального життя. Трансформація будь-якого типу праворозуміння в домінуюче залежить від цілого ряду факторів, не стільки юридичного, скільки соціального характеру.

У серцевині культурно-правових традицій містяться цивілізаційні характеристики різних суспільств. Це означає, що питання про праворозуміння і його філософське осмислення багато в чому залежить від соціальних чинників, які дозволяють охарактеризувати різні типи правових систем.

5. Домінуюче праворозуміння має принципове значення для типології правових систем, воно повинне відігравати роль її визначального критерію, який забезпечує її обєктивність і повноту, при цьому не передбачаючи відмови від використання інших критеріїв. На основі цього критерію виділяють віддиференційовані і невіддиференційовані правові системи, відповідно з віддиференційованим і невіддиференційованим типом праворозуміння, що формуються в рамках відповідних культурно-правових традицій. Віддиференційований тип праворозуміння передбачає відокремлення права від релігії, моралі, політики, традицій і надання йому статусу головного регулятора суспільних відносин.

У рамках віддиференційованого правового простору виділяється домінуюче праворозуміння в романо-германському праві і домінуючого праворозуміння в прецедентному праві. У невіддиференційованому типі правових систем функціонування права безпосередньо залежить від впливу найважливіших чинників соціального життя, у межах якого виділяються два типи праворозуміння, що домінують у релігійному і традиційному праві.

6. Правові традиції українського народу, його правовий спадок, які формувалися протягом усієї історії розвитку українського суспільства, є обєктивним явищем правової реальності, справляючи вплив на формування домінуючого праворозуміння в українському суспільстві. Однак не слід переоцінювати цей вплив. Традиції правового розвитку та правова спадщина українського народу не повинні перетворитися на важкий тягар, що загальмовує просування суспільства в бік демократизації. Не всі характерні риси правових традицій українського народу детермінують розвиток суспільства в демократичному напрямку, зокрема пріоритетність обовязку перед правами, правовий нігілізм тощо можуть служити наочними прикладами цього. У сучасному українському суспільстві, де існує прагнення до дотримання основоположних прав людини, мова повинна йти про пріоритетність субєктивних прав перед юридичними обовязками, про шанобливе ставлення до права.

7. У сучасній правовій системі України трапляються елементи, які формувалися під впливом словянських і євразійських правових традицій, такі як недовірливе ставлення до права, пріоритет колективних прав перед індивідуальними правами, непокора влади праву та, як наслідок цього, правовий нігілізм. Разом із тим, до її структури належать і запозичені правові положення з романо-германського права: проголошення України як соціальної, правової держави, декларування пріоритетності захисту прав людини, демократичні принципи управління державою та ін. На цій основі можна дійти висновку, що сучасна правова система України перебуває в процесі трансформації з минулого, де були сильні вплив і значення правових традицій, що формувалися як у межах словянського світу, так і в рамках євразійського простору, у майбутнє, де переважаючими будуть правові традиції і цінності, які формувалися в рамках романо-германського права.

8. Інтеграція України до Європейського Союзу, проголошена пріоритетним напрямком у внутрішній і зовнішній політиці держави, є чинником, що впливає на формування сучасного праворозуміння і нового ставлення до реальної ролі права в суспільному житті, яка може виражатися в праворозумінні, що домінує в суспільстві. Такі нові явища в українській політичній та правовій системі, як демократична виборча система і виборча кампанія на основі альтернативних виборів, правовий захист приватної власності, правове регулювання свободи слова, можливість звернення до суду за захистом честі і гідності, відшкодування моральної шкоди, які вже стали складовими політичного і правового життя українського суспільства, виступають як елементи, що сприяють формуванню сучасного домінуючого праворозуміння в українському суспільстві. Проте не можна ще говорити про трансформацію домінуючого праворозуміння в Україні в романо-германський тип, можна констатувати лише факт просування в цьому напрямку. Усталені традиції правового розвитку України, а також сформована в їх рамках правова спадщина, ще не дозволяють таку докорінну трансформацію, проте реалії сьогодення підсилюють цей процес.

1. Шелестов К.О. Методологічні вимоги до вивчення правової карти світу / К.О. Шелестов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - О. : Юрид. л-ра, 2009. - Вип. 45. - С. 229-233.

2. Шелестов К.О. Типологізація правових систем: загальноцивілізаційні та правові критерії / К.О. Шелестов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - О. : Юрид. л-ра, 2009. - Вип. 48. - С. 90-95.

3. Шелестов К.О. Домінуюче праворозуміння: поняття та значення для функціонування правових систем / К.О. Шелестов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 2. - С. 104-108.

4. Шелестов К.О. Праворозуміння та герменевтика / К.О. Шелестов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - О.: Юрид. л-ра, 2009. - Вип. 50. - С. 108-114.

5. Шелестов К.О. Домінуюче праворозуміння у функціонуванні правової системи України / К.О. Шелестов // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. - Миколаїв, 2009. - Вип. 38. - С. 824-828.

6. Шелестов К.О. До проблеми вибору критеріїв класифікації правових систем / К.О. Шелестов // Правове життя сучасної України : тези доп. міжнар. наук. конф., (м. Одеса, 5-6 черв. 2009 р.) / відп. ред. Ю.М. Оборотов. - О. : Фенікс, 2009. - С. 716-718.

7. Шелестов К.О. Плюралізм праворозуміння та його значення при класифікації правових систем / К.О. Шелестов // Правове життя сучасної України : тези доп. міжнар. наук. конф. (м. Одеса, 18-19 квіт. 2008 р.) / відп. ред. Ю.М. Оборотов. - О. : Фенікс, 2008. - С. 502-504.

Размещено на .ru