Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого у "Житії Теодосія Печерського" (ХІ ст.) - Автореферат

У реферованій дисертації досліджуються домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого Теодосія у “Житії Теодосія Печерського (ХІ ст)” (ЖТП), з урахуванням найновіших вітчизняних та зарубіжних досліджень з питань особливостей поетики агіографічних творів раннього середньовіччя, обгрунтовується вибір методики виділення та опису домінантних мовленнєвих засобів створення образу Святого. Ключевського, який вважав завданням дослідника агіографії відокремлення історичного ядра змісту твору від літературних прийомів у зображенні Святого. Учений пропонував вивчати житія засобом виділення дихотомії їх літературної форми (котра є превалюючим елементом) та історичними фактами, що модифікувалися автором твору завдяки його прагненню адаптувати історичний матеріал до візантійських агіографічних схем. Ключевського знаходять відбиття у дослідженнях варіантів одного твору або версій однієї й тієї ж запозиченої теми у творах, які належать до різних жанрів (Д.С. Останнім часом учені доходять висновку, що ні вивчення житій щодо відображення в них історичної правди, ні, навпаки, вивчення їх літературної форми окремо не є адекватним для розуміння творів, які мають за завдання уславлення Святого.У ньому зроблено акцент на визначенні специфіки методів дослідження творів агіографічного жанру раннього середньовіччя у східних словян, що передусім повязано з аналізом системи зображальних мовленнєвих засобів створення образу Святого, з визначеням структури художнього образу та його зображення. Дослідження з поетики літератури раннього середньовіччя у словянських країнах свідчать, що основними принципами середньовічного мистецтва є: принцип подвійного відображення (відповідно до котрого художній образ розглядається не як безпосередньо авторське усвідомлення певних явищ дійсності, а як відображення релігійно-міфічних уявлень про них) та принцип ототожнення (згідно з яким окремі явища дійсності зображуються автором твору не як індивідуальний феномен, а як варіант єдиного інваріантного типу) (К. Головними композиційними принципами у ЖТП є паралелізм, антитеза й послідовне розташування частин тексту, або нанизування, які виявляються у системі образів, у побудові окремих фрагментів твору, а також у засобах мовленнєвого зображення. Розуміння основних принципів побудови системи знаків-образів: антитези, паралелізму та нанизування частин тексту, а також розуміння основного принципу створення образу Теодосія - підпорядкованість Божественому - дозволяє здійснити цілеспрямований аналіз мовленнєвих домінантних засобів створення образу Святого Теодосія. Автор ЖТП, наслідуючи канони агіографічного жанру при створенні образу Святого, відтворює окремі епізоди та ситуації, характерні для житій, включає у ЖТП низку біблійних та житійних образів та символів.Різні теми, в яких втілюється ідея твору, обумовлюють вибір відповідних мовленнєвих зображувальних засобів: тема “Теодосій - подвижник і “Ісусів СЪДЬЛЬНИК” обумолює використання як домінантних цитат і ремінісценцій зі Св. Письма, символу “пастух - отара овець”, ключових слів СЪМЬРЕНИЕ, покорение любъвь, милосрьдие; тема Теодосій - учитель, наставник монастирської братії” у ЖТП зумовлює вибір таких мовленнєвих засобів створення образу, як притча (притча про таланти) та повчання, що повязані з іншими домінантними засобами; тема “Теодосій-будівничий і організатор монастиря, отець руського монашества” зумовлює вибір таких домінантних мовленнєвих засобів, як вставки з ЖСО. Уводячи вставки, автор ЖТП показує Теодосія носієм конкретного типу святості, відносить його до святих-організаторів великих кіновійних монастирів. Схожі епізоди про прийняття Теодосієм та Варламом рішення про постриг включають однакові цитати, що виконують стимулюючу функцію, тобто служать аргументацією вчинків подвижників віри, дозволяють авторові продовжити перебіг дискурсу. Розгляд вставок як семантичного явища, вивчення їхньої ролі показує, як через їх уведення у текст ЖТП відбувається відбір фактів, котрі дозволяють поставити Теодосія поруч із визначними діячами християнства - його попередниками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У створенні образу Святого в ЖТП домінантними є мовленнєві засоби, які можна віднести до міфо-символічного (Кр. Станчев), глибинного (Р. Пікіо) шару, шару-посередника (Ол. Наумов).

Різні теми, в яких втілюється ідея твору, обумовлюють вибір відповідних мовленнєвих зображувальних засобів: тема “Теодосій - подвижник і “Ісусів СЪДЬЛЬНИК” обумолює використання як домінантних цитат і ремінісценцій зі Св. Письма, символу “пастух - отара овець”, ключових слів СЪМЬРЕНИЕ, покорение любъвь, милосрьдие; тема Теодосій - учитель, наставник монастирської братії” у ЖТП зумовлює вибір таких мовленнєвих засобів створення образу, як притча (притча про таланти) та повчання, що повязані з іншими домінантними засобами; тема “Теодосій-будівничий і організатор монастиря, отець руського монашества” зумовлює вибір таких домінантних мовленнєвих засобів, як вставки з ЖСО. Уводячи вставки, автор ЖТП показує Теодосія носієм конкретного типу святості, відносить його до святих-організаторів великих кіновійних монастирів. Вставки з ЖСО не копіюються, а творчо переробляються.

Основними принципами організації образної системи, і, відповідно, принципами взаємодії мовленнєвих зображувальних засобів паралелізм, антитеза, нанизування частин тексту (послідовне розміщення). Паралелізм образів Теодосій - Сава, Теодосій - Антоній зумовлений принципом ототожнення і виражений у ЖТП відповідними мовленнєвими засобами. Серед них домінантними є ремінісценції (епізоди з Біблії, з відомих у Київській Русі житій, зображення чудес, використання як ремінісценцій імен Каїн-Авель, Петро і Павло тощо).

Паралелізм простежується у характеристиці образів Теодосія та Варлама. Схожі епізоди про прийняття Теодосієм та Варламом рішення про постриг включають однакові цитати, що виконують стимулюючу функцію, тобто служать аргументацією вчинків подвижників віри, дозволяють авторові продовжити перебіг дискурсу. Вибір відповідних мовленнєвих засобів зумовлений і принципом антитези, за яким організовані у ЖТП епізоди, котрі зображують протистояння Теодосія, який пішов шляхом святості, з його матірю. Це протистояння виражене різними синтаксичними й лексичними засобами: простими синтаксичними структурами та слововживанням, що не має негативної емоційної оцінки стосовно Теодосія; градаційним розміщенням однотипних конструкцій та експресивно забарвлених слововживань, що мають негативну оцінку, - стосовно матері.

Вивчення джерел ремінісценцій дозволяє зробити висновок про підпорядкованість їх вибору ідеї зближення рис Теодосія та Св. Сави Освященого, Св. Антонія Великого як організаторів великих монастирів. Ремінісценції з Євангелія, “Житія Св. Сави”, “Житія Св. Антонія Великого”, що ставлять ЖТП в один ряд із житіями визначних діячів християнства, вперше представлені у цілісному складі у даній дисертації. Ремінісценції відіграють ключову роль у створенні типу Святого. У ЖТП ремінісценції є своєрідним інструментом перевірки звязку глибинного та поверхневого шарів твору. Аналіз ремінісценцій дозволяє назвати притчі (серед них особливо виділяється притча про таланти) центральною частиною мовленнєвих зображувальних засобів, що визначаються у роботі як ремінісценції. Притча про таланти є своєрідними рамцями розповіді про утворення та упорядкування монастиря Теодосієм.

4. Вставні фрагменти у структурі ЖТП зумовлені ідеєю твору. Розгляд вставок як семантичного явища, вивчення їхньої ролі показує, як через їх уведення у текст ЖТП відбувається відбір фактів, котрі дозволяють поставити Теодосія поруч із визначними діячами християнства - його попередниками. Вставки з відомих Несторові літературних творів у ЖТП можна потрактувати як аксіологічні знаки. Вивчення вставних фрагментів у синхронічному аспекті з погляду засобів уведення їх у новий контекст, дозволяє зробити висновок про мету й механізм трансформації вставних фрагментів взагалі. Декотрі зі вставок подані Нестором без змін, інші - у трансформованому вигляді. Так, якщо запозичений фрагмент співпадає з текстом-джерелом, то це повязано з канонічністю фрагмента, який передає основні риси наслідування Господа (такими є фрагменти ЖСО, в яких спостерігаються мовленнєві засоби, що характеризують Святого. Виділяємо у ЖТП також передані без змін образні вирази (порівняння, метафори) як мовленнєві прийоми, вживані у подібних до ЖСО сюжетних місцях.

5. Засобом розкриття змісту твору, характерним прийомом створення образу Святого є мовленнєві формули у ЖТП. Їх вживання спричинене наявністю стійкого художнього ідеалу. З іншого боку, зберігаючи нормативність, формули у ЖТП варіюються. У їх доборі та комбінуванні автор ЖТП має певну свободу. Виділення формул у ЖТП для можливого порівняння з формулами інших житій важливе для розуміння місця ЖТП в ряду інших творів агіографічного жанру, його звязків з іншими творами літератури Київської Русі.

6. У роботі визначається взаємозвязок домінантних засобів створення образу Святого й домінантних засобів з елементами розповідного (конкретно-зображувального) рівня. Існує нерозривний звязок між цитатами та ключовими словами: ключові слова, що виражають основні поняття християнської моралі, вводяться у текст житія у складі цитат і надалі продовжують функціонувати у розповіді (слово СЪМЬРЕНИЕ вперше зявляється в ЖТП у цитаті). Домінантні мовленнєві засоби мають звязок з елементами розповідного рівня. Символ пастух-отара овець - текстотворчий елемент ЖТП, який організує великі за обсягом епізоди ЖТП. домінантний мовленнєвий святий печерський

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях: Ізмайлова Н.О. Святе Письмо в Несторовім “Житії Теодосія Печерського” // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - Харків, 1998. - С. 111-113.

Измайлова Н.А. Противоборство Божьего и дьявольского в “Житии Феодосия Печерского” // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - С. 114-115.

Ізмайлова Н.О. Євангельська символіка у “Житії Теодосія Печерського” (ХІ ст.)” // Доробок Миколи Костомарова. Матеріали ювілейної науково-практичної міжвузівської конференції, присвяченої 180-річчю з дня народження М. Костомарова. - Харків, 1998. - С. 45-49 ( у співавторстві з Є.Х. Широкорад).

Ізмайлова Н.О. Роль вивчення творів житійного жанру у вихованні студентів-філологів (“Житіє Теодосія Печерського”) // Високі технології навчання. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (29-31 травня 1995 р.). - Частина 2.- Харків, 1995. - С. 188-190.

У друкові перебувають статті: Фрагменты “Жития Св. Саввы Освященного” византийского агиографа Кирилла Скифопольского (по списку ХІІІ в.) в тексте Несторова “Жития Феодосия Печерского” (по Успенскому сборнику ХІІ-ХІІІ вв.); On the sources of “Zhytije of Feodosy Pechersky”; Євангельська притча про таланти як зудожній засіб зображення подвижництва Св. Теодосія у Несторовім “Житії Теодосія Печерського” (остання - у співавторстві з Є.Х. Широкорад).