Становлення категорії "доля" в історії філософської думки. Характеристика ідеї про долю як інтенції екзистенційно-життєвої орієнтації людини. Сутність соціального буття як фактора, що визначає логіку і значення суспільного життя та його спрямованість.
При низкой оригинальности работы "Доля як предмет філософського дискурсу (соціально-філософський аналіз феномена)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена рядом загальнокультурних передумов, а також специфікою сучасного етапу розвитку вітчизняної філософської думки, що розглядає різноманітні проблеми буття людини в соціокультурному просторі світу. Тому актуальність досліджуваної проблеми, по-перше, пояснюється слабкою опрацьованістю питання категорії долі саме як філософської категорії; по-друге, реаліями життєдіяльності людини, в яких вона постійно стикається з різними, семантично й інтелектуально повязаними з феноменом долі, небезпеками свого існування. Проблему долі людини в її ставленні до Добра і Зла, життя і смерті досліджують російські релігійні філософи (В.С. Вернадського аналізуються такі онтологічні виміри феномена долі, як простір і час, що дозволяє розглядати долю як вираження індивідуального контакту субєкта життєдіяльності з Часом. Фромм вважає, що людина не може жити всього лиш як обєкт, як "бабки" долі, оскільки характер - це специфічна форма енергії людини, яка визначає її екзистенцію.У першому розділі "Доля як філософська категорія: її світоглядний і пізнавальний зміст" феномен долі аналізується в різних світоглядних контекстах, що дало можливість означити дефініцію долі і вичленити різні семантики поняття, які були і є в культурі. Теїстичне провидіння відрізняється від долі язичників: якщо доля - міфологема переважно за ірраціональним началом буття, то провидіння вміщує в себе свідомість творіння; якщо доля в міфах частіше губить, то доля-промисел покликана вести до порятунку. Крім того, людина може, всупереч несприятливим результатам свого вибору, перетворити долю в покликання, "піти назустріч своїй долі" (Ф.Ніцше). Що стосується поняття щастя, то в пошуках джерел долі в Давній Греції зустрічаємо поняття "евтюхія" (добра доля), а в релігійних творах - "евдемонія" ("доля людини, що перебуває під владою богів", тобто вдала доля). Цей контекст дозволяє порушити питання про можливість "метамовного" розуміння долі: доля як екзистенційний текст, а оскільки мова - людська і субєкт опису - людина, то виявляється залежність долі від волі і вибору людини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
