Докуметознавство і освіта - Курсовая работа

У забезпеченні якості підготовки фахівців, які б відповідали сучасним вимогам практики, рівню розвитку наукових знань та перспективам суспільного розвитку, особливого значення набуває розробка нового змісту освіти документознавців, його нормативно-правові регулятиви (система визнання кваліфікацій, правила прийому до ВНЗ, оцінка якості підготовки фахівців на різних ступенях безперервної освіти). При цьому актуалізується проблема “самопізнання” системи документознавчої освіти: у методичних пошуках щодо розвязання проблем і завдань, повязаних із вивченням окремих навчальних предметів, у історикопедагогічних дослідженнях, повязаних із вивченням ґенези та основних етапів розвитку професії документознавця в контексті соціальноекономічного та інформаційнотехнологічного розвитку суспільства, у соціальнопедагогічних, розглядаючи освіту як частину соціальної сфери, виділяючи способи реалізації соціального замовлення освіті, вплив власне документознавчої освіти на соціальний розвиток і суспільний прогрес; дослідження психологопедагогічні, присвячені вивченню способів діагностики, індивідуального підходу, особистісного розвитку студентівдокументознавців. Також важливим є питання забезпечення навчального процесу навчальними виданнями, доопрацювання фахових програм і курсів, розроблення концепції викладання дисциплін документально-комунікаційного циклу, що відповідає засадам вищої освіти, безперечно, залишається надзвичайно актуальним для тих, хто навчає й опановує спеціальність за напрямом «Документознавство та інформаційна діяльність».Напружена ситуація з навчально-методичним забезпеченням студентівдокументознавців притаманна для всіх країн пострадянського простору, де функціонує система їхньої підготовки. Приміром, у Російській Федерації лише за останні два десятиліття педагоги-практики запропонували низку видань із документознавства.І хоча подібного досвіду 1990-х роківросійських колег, які вдалися до радикального взаємозаміщення книгознавства документознавством, а документознавства - документологією, в Україні не склалося, утім перші навчальні плани та навчально-методичні видання, у т.ч. і підручник Н.М. Врешті-решт цей підхід здобув поширення як універсальний ключ до розуміння сутності спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», яка в українській вищій школі другої половини 1990-х роківінакше й не розглядалася як продовженням розвитку бібліотечної чи книгознавчої спеціальностей. Незамінним прожектором розвитку нової спеціальності є її типові навчальні плани (рівень кваліфікації - бакалавр), наповнення яких відзначено введенням значної частки дисциплін, що були наділені статусом фундаментальних і професійно орієнтованих - «Документознавство», «Лінгвістичні основи документознавства», «Стилістика документознавства», «Редагування в документознавстві», «Справочинство», «Аналітико-синтетична переробка документної інформації», «Компютерні технології у документознавстві», «Теорія і практика документних комунікацій», «Ділові комунікації (етика та етикет)», «Основи організації праці документознавця», «Інформаційно-аналітична діяльність», «Експертні оцінки достовірності інформації», «Захист інформації та інформаційного продукту», «Архівознавство», «Стандартизація та сертифікація», «Патентознавство» «Державне управління», «Основи маркетингу й менеджменту», «Правознавство» тощо. Нерозробленість стрункої концепції підготовки бакалавра, спеціаліста з документознавства та інформаційної діяльності, глибокого аналізу соціальних потреб, запиту суспільства щодо фахівця певних обсягу і змісту знань, практичних вмінь і навичок, побудова нормативної навчально-методичної бази спеціальності за ґрунті емпіричних проб і первинних теоретичних спостережень, без урахування стратегічної визначеності, тактичної виваженості розвитку вищої освіти в умовах модерного розвитку інформаційного суспільства, свідчили про складність установчого періоду розвитку навчальної спеціальності. Спорадичні пошуки упродовж 2000-х роках відповіді на питання: «Яким має бути зміст навчальної спеціальності?» - продовжувались, спонукаючи науково-педагогічні кадри вищих навчальних закладів обєднатися розроблення оптимальної моделі організації навчального процесу для спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», зокрема укладання державного стандарту вищої освіти, його складових - освітньо-кваліфікаційної характеристики й освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів і спеціалістів.Отже, помітним здобутком розвитку напряму підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» за останні два десятиліття став вихід у світ фахової навчальної літератури з документознавства, яка слугує закладанню підмурків навчально-методичного забезпечення виховання нової генерації документознавців, фахівців з інформаційної діяльності загалом. Кулешова слугують представленню управлінського документознавства, то М.В. Докладно розкриваючи через визначення зміст тем курсів документознавства, управлінського документознавства, обґрунтовуючи основні теорет

Зміст документознавчий освіта інформаційна діяльність

Вступ

1. Початок становлення документознавчої освіти в Україні

2. Підготовка фахівців зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»

3.Здобутки провідних спеціалістів в галузі документознавства

Висновки

Література