Документаційне забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування України - Автореферат

З середини 70-х років ХХ століття таку діяльність, поряд із традиційною назвою “діловодство”, називають терміном “документаційне забезпечення управління” (далі - ДЗУ, документозабезпечення). Необхідність дослідження відповідності системи документаційного забезпечення системі органів державної влади та місцевого самоврядування, науково-теоретичних і організаційно-правових засад її функціонування та достатності для забезпечення ефективної діяльності владних і самоврядних органів є сукупністю основних чинників, що обумовлюють актуальність теми дисертації. У результаті системного аналізу наукових праць, законодавчої та підзаконної нормативно-правової бази, сукупності національних стандартів у галузі діловодства та архівної справи, практики документування та організації роботи з документами зясовано, що документаційне забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування вивчене недостатньо і потребує системних наукових досліджень. У дисертаційній роботі: вперше: - здійснено порівняльний аналіз змісту понять “діловодство (справочинство)”, “документаційне забезпечення управління” і “керування документацією”, доведено правомірність їх використання як термінів для позначення назви функції державного управління, сфери документування та організації роботи з документами і відповідних історичних етапів їх розвитку; вдосконалено: - визначення понять: “документ” як зафіксованої на матеріальному носієві інформації з метою її зберігання і передавання у часі та просторі; “керування документацією” як діяльності, яка в оптимальних організаційних формах, висококваліфікованим персоналом, на досконалій правовій основі шляхом ефективного використання новітніх інформаційних технологій, матеріально-технічних та фінансових ресурсів спрямовує всю сукупність систем документації впродовж їх життєвого циклу на досягнення цілей управління;У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади документаційного забезпечення управління в Україні” - на основі системного огляду літератури за темою дослідження проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних вчених із досліджуваної теми, охарактеризовано понятійно-термінологічний апарат документаційного забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, зясовано статус документаційного забезпечення у системі функцій державного управління, принципи його організації та функціональну, організаційну і технологічну структуру. У розділі досліджено походження і первісне значення таких основних термінів, як “інформація”, “документ”, “діловодство (справочинство)”, “документаційне забезпечення управління”, “керування документацією” та інших, що становлять терміносистему сфери документування і організації роботи з документами, а також процес трансформації як самих термінів, так і їх значення у сучасне розуміння їх змісту. На підставі порівняльного аналізу опрацьованих джерел у роботі вибудовується синтезована система функцій документа з виділенням у ній: головної функції, що полягає у здатності документа зберігати і поширювати інформацію у часі та / або просторі; загальних функцій, тобто характерних для всіх документів, незалежно від їх типу та виду (інформаційна, комунікативна, комулятивна); спеціальних функцій, що властиві лише певним видам і типам документів залежно від соціальних потреб (управлінська, пізнавальна, правова, загальнокультурна, меморіальна, гедонічна, статистична, історичного джерела). Внаслідок дослідження термінології, що вживається у науковій літературі та нормативно-правових актах для означення сфери документування та організації роботи з документами, робиться висновок про те, що поряд із нормативно закріпленими визначеннями понять термінів “діловодство (справочинство)” і “керування документацією” в Україні, на відміну від країн пострадянського простору, термін “документаційне забезпечення управління”, що найбільше відображає суть сучасного стану досліджуваної сфери, у законодавстві, підзаконних актах, національних стандартах не вживається, тобто не є офіційно визнаним. Успішне розвязання проблем організації документаційного забезпечення, як зазначається у дисертації, досягається шляхом оптимізації таких складників, як: вибір раціональної організаційної системи документаційного забезпечення та організаційної форми служби документозабезпечення; розробка чіткої структури, визначення чисельного та посадового складу, регламентація завдань і функцій служби документаційного забезпечення та її підрозділів і працівників; вибір оптимальних технологій роботи з документами, їх неухильне дотримання; високий рівень кваліфікації працівників служби, раціональна організація їх робочих місць, створення безпечних і комфортних умов праці.У дисертаційній роботі розроблені наукові положення та отримані результати, які в сукупності дають змогу розвязати важливу проблему організації документаційного забезпечення у державному управлінні. Сучасний етап розвитку Української держави характеризується необхідністю посилення ролі державного управління, одним із важлив

Основний зміст роботи