Документальна історично-бібліографічна спадщина М.Ю. Брайчевського - Автореферат

Суспільна потреба в набутих попередніми дослідниками знаннях, що тривалий час не були залучені до наукового та культурного обігу, засвідчує актуальність розробки проблем бібліографії історичних досліджень. Вивчення бібліографічної спадщини, що розглядається через призму життя та творчості вчених-істориків, є не лише зверненням до персоніфікації наукового знання, а й можливістю розкрити творчу лабораторію вченого та обєктивно оцінити його внесок у розвиток бібліографії, яка становить підґрунтя будь-якої наукової праці. Одним з українських учених, які своєю науковою діяльністю долучилися до становлення і формування історичної науки та спеціальних історичних дисциплін у ХХ ст., є Михайло Юліанович Брайчевський - історик, археолог, доктор історичних наук, лауреат премії фонду Антоновичів, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, голова осередку Українського історичного товариства ім. Брайчевського доповнить всебічне вивчення його наукової та творчої спадщини, розкриє нові аспекти історії науки та культури України ХХ ст., збагатить наші знання про розвиток історії та спеціальних історичних дисциплін. здійснити реконструкцію біографії, наукової та громадської діяльності вченого на основі аналізу його документальної спадщини та наукової творчості, враховуючи всі види джерел, у тому числі листування, спогади, щоденники тощо;У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, наукову новизну дисертації, визначено обєкт і предмет, сформульовано мету та завдання дослідження, джерельну базу, хронологічні межі, ступінь розробленості теми, розкрито практичне значення, вказано форми апробації результатів.Брайчевського полягала в тому, що в своїх монографіях учений порушував питання, які довгі роки були забороненими для вивчення. Брайчевського “Коли і як виник Київ”, в якій високо оцінив внесок автора у вивчення історії Києва, підкресливши, що праця ґрунтувалася як на результатах власних археологічних досліджень ученого, так і на систематизованих знахідках інших дослідників. Це було зумовлене репресіями радянської влади проти вченого, якого в ті часи неодноразово звільняли з роботи, забороняли друкувати свої праці. У 2003 р., Інститутом історії України НАН України була опублікована збірка наукових праць “Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики”, присвячена памяті М.Ю. Брайчевського. У процесі наукового опрацювання архіву були виділені такі основні групи документів: біографічні матеріали, наукові та творчі матеріали, підготовчі матеріали до наукових праць, рецензії, матеріали громадської та службової діяльності, матеріали археологічної діяльності, листування, матеріали з дарчими написами фондово-утворювачу, образотворчі матеріали, фотодокументи та матеріали інших осіб.Брайчевського, можна зробити висновок, що найбільш вивченими є історичний та археологічний напрями наукової спадщини вченого. Під час наукової обробки фонду були виділені такі основні групи документів: біографічні матеріали, наукові та творчі матеріали, підготовчі матеріали до наукових праць, рецензії, матеріали громадської та службової діяльності, матеріали археологічної діяльності, листування, матеріали з дарчими написами фондово-утворювачу, образотворчі матеріали, фотодокументи та матеріали інших осіб. Здійснено реконструкцію наукової біографії вченого, на підставі аналізу його наукових документів, епістолярію та особистих контактів залучено до наукового обігу нові відомості та зроблено уточнення щодо життєвого і творчого шляху М.Ю. Брайчевського. Проаналізовано суспільно-політичні погляди вченого та його діяльність стосовно охорони і збереження памяток історії та культури, зокрема, його участь у створенні Українського товариства охорони памяток історії та культури. Виявлено, що багатогранна наукова діяльність вченого була тісно повязана з історією та археологією, однак його загальні інтереси були набагато ширшими і охоплювали такі напрями науки, як джерелознавство, бібліографознавство, мистецтвознавство, літературознавство, філософія, архівознавство та ін.

. основний зміст ДИСЕРТАЦІЇ

1. На основі аналізу джерельної бази та історіографії проблеми зясовано ступінь дослідження обраної теми, визначено рівень її джерельного забезпечення. Оцінюючи стан дослідження багатогранної діяльності М.Ю. Брайчевського, можна зробити висновок, що найбільш вивченими є історичний та археологічний напрями наукової спадщини вченого. Але комплексного дослідження, присвяченого науковій діяльності та історично-культурним здобуткам вченого, в сучасній історіографії немає. За наявності значної кількості досліджень, де імя М.Ю. Брайчевського згадувалося в різних аспектах, внесок ученого в розвиток бібліографії в історичній науці досі не був обєктом спеціального дослідження. Підґрунтям для історіографічного аналізу стала укладена персональна бібліографія праць, присвячених М.Ю. Брайчевському, за 1960-2007 рр. Основну джерельну базу дослідження становлять документи особового архівного фонду М.Ю. Брайчевського, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Під час наукової обробки фонду були виділені такі основні групи документів: біографічні матеріали, наукові та творчі матеріали, підготовчі матеріали до наукових праць, рецензії, матеріали громадської та службової діяльності, матеріали археологічної діяльності, листування, матеріали з дарчими написами фондово-утворювачу, образотворчі матеріали, фотодокументи та матеріали інших осіб.

2. Здійснено реконструкцію наукової біографії вченого, на підставі аналізу його наукових документів, епістолярію та особистих контактів залучено до наукового обігу нові відомості та зроблено уточнення щодо життєвого і творчого шляху М.Ю. Брайчевського. Проаналізовано суспільно-політичні погляди вченого та його діяльність стосовно охорони і збереження памяток історії та культури, зокрема, його участь у створенні Українського товариства охорони памяток історії та культури. Висвітлено видання праць М.Ю. Брайчевського за часів незалежності України та заходи, присвячені вшануванню памяті вченого, зокрема, “Читання памяті” в Києво-Могилянській академії, виставка його документів і матеріалів у Музеї історії м. Києва тощо. Виявлено, що багатогранна наукова діяльність вченого була тісно повязана з історією та археологією, однак його загальні інтереси були набагато ширшими і охоплювали такі напрями науки, як джерелознавство, бібліографознавство, мистецтвознавство, літературознавство, філософія, архівознавство та ін.

3. Науковий доробок М.Ю. Брайчевського з дослідження історії східних словян досить різноманітний і за характером містить історичні, історично-документальні та археологічні праці. Вчений створив власну концепцію історії східних словян, яка мала три аспекти: етнологічний, соціально-економічний та ідеологічний. Польові археологічні дослідження, вміння аналізувати памятки матеріальної культури в синтезі з даними писемних історичних джерел, лінгвістики, етнографії дозволили йому створити цілісну концепцію давньої історії українського народу. Спадщина вченого містить 19 опублікованих та неопублікованих монографій, а його бібліографічний доробок тісно повязаний з цими дослідженнями.

4. М.Ю. Брайчевський реалізував себе як історик та культурознавець України, адже історію і культуру він сприймав як органічне ціле. На українознавчому ґрунті вчений створив значний масив різнопланових історичних та культурних досліджень. Не применшуючи його досягнень в українській науці, варто наголосити на їх важливості в період радянської доби, коли історія України здебільшого розглядалася тільки у взаємозвязку з російською наукою. В той час М.Ю. Брайчевський ввів до наукового обігу багато цінних для історії і культури українознавчих джерел.

5. Досліджено джерелознавчу діяльність М.Ю. Брайчевського як підґрунтя його історично-біографічної діяльності. Для розробки вищезазначених основних проблем учений здійснив чимало джерелознавчих досліджень - як археологічних памяток, так і писемних джерел, студій з різних аспектів суспільного і культурного життя ранніх словян Київської Русі та середньовічної України. Характерний для праць Брайчевського синтез різноманітних матеріалів (археологічних, письмових, нумізматичних, архітектурних, антропологічних, лінгвістичних, бібліографічних) ґрунтується на поглибленій розробці самих джерел. У звязку з цим відзначено істотний внесок ученого в створення археологічної та літописної джерелознавчої бази.

6. На основі широкого кола залучених архівних і опублікованих джерел досліджено склад та зміст бібліографічної діяльності М.Ю. Брайчевського. Встановлено, що історичний та бібліографічний аспекти наукової діяльності вченого взаємоповязані, бібліографія становила підґрунтя його наукових досліджень. Бібліографічні методи дослідження, поряд з історичними та археологічними, займали одне з головних місць у студіях ученого, особливо при аналізі давньоруських джерел, таких, як “Літопис Аскольда”, “Слово о полку Ігоревім” та ін. Хоча М.Ю. Брайчевський і не був професійним бібліографом, він активно використовував бібліографію як один із допоміжних методів наукової діяльності. Виявлено та проаналізовано напрями бібліографічної діяльності М.Ю. Брайчевського, зокрема, аналітично-бібліографічний та рекомендаційно-бібліографічний, а також зафіксовано його безперечний внесок у розвиток інформаційного забезпечення української бібліографічної діяльності в галузі археології. В роботі зясовано основні способи бібліографічного опрацювання вченим наукових праць з гуманітарних наук, а також виявлено основні складові високої бібліографічної культури наукових видань М.Ю. Брайчевського, а саме: всебічне виявлення та обєктивний аналіз джерел, їх бібліографування, алфавітний та тематичний порядок розміщення джерел, точність і достовірність даних про життя та діяльність осіб, включення до бібліографічного опису всіх основних елементів, наявність скорочень та їх пояснень, приміток, авторських пояснень та коментарів. Проаналізувавши бібліографічний апарат наукових видань та рукописних документів М.Ю. Брайчевського, а також його бібліографічні огляди, коментарі, рецензії, можна зробити висновок, що його бібліографічні розвідки, при статейна бібліографія, бібліографічні списки, списки наукових праць є свідченням не лише його ретельного ставлення до бібліографічної евристики, а й високої бібліографічної культури, яка була ознакою його професійного рівня як ученого.

7. Укладено повну бібліографію праць М.Ю. Брайчевського за 1950-2007 рр., проведений бібліометричний аналіз його персональної бібліографії, унаочнений графічним та діаграмним оформленням. Поряд з традиційними методами історичної науки він дозволив встановити закономірності розвитку наукової діяльності вченого, визначити домінанти кожного періоду, основними з яких є історія, археологія, джерелознавство та бібліографія, охарактеризувати тематичні особливості кожного десятиліття в межах досліджуваного періоду.

1. Бодак О.П. Архів Михайла Брайчевського у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Каталог / Ред. кол.: Л.А. Дубровіна (відп. ред.) та ін. - К., 2007. - 410 с.

2. Бодак О.П. Внесок М.Ю. Брайчевського у розвиток інформаційного забезпечення української бібліографічної діяльності // Бібліотечний вісник. - 2007. - № 4. - С. 37-39.

3. Бодак О.П. Джерелознавчий та бібліографічний аспекти наукової діяльності Михайла Брайчевського // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2007. - Вип. 11. - С. 171-182.

4. Бодак О.П. Історико-бібліографічні методи в наукових дослідженнях М.Ю. Брайчевського // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 29-39.

5. Бодак О.П. Про нові надходження архівних матеріалів М.Ю. Брайчевського до фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Тематичний огляд // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2004. - Вип. 9. - С. 285-288.

6. Бодак О.П. Архівна спадщина М.Ю. Брайчевського як джерело з вивчення історичної науки та поширення історичних знань (за матеріалами Інституту рукопису НБУВ) // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2005. - Вип. 10. - С. 34-49.

7. Бодак О. Із наукового листування М.Ю. Брайчевського з М.Ф. Лучинським: до проблеми історії грошового обігу на Русі // Памятки. -2006. - № 6.

8. Бодак О. Літературно-мистецька спадщина М.Ю. Брайчевського як інформаційне джерело україніки Інституту рукопису НБУВ // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - К., 2006. - Вип. 16. - С. 254-259.

9. Бодак О.П. Літературно-мистецькі документи фонду М.Ю. Брайчевського Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як просопографічне джерело // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 17-18 трав. 2005 р. - К., 2005. - Ч. 1. - С. 218-220. бібліографічний історик вчений

10. Бодак О.П. Джерелознавство у науковому доробку М.Ю. Брайчевського // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 16-18 трав. 2006 р. - К., 2006. - С. 203-204.

Размещено на .ru