Доказування та докази в господарському процесі України - Автореферат

При цьому правова наука не містить ані єдиної концепції щодо поняття доказів, ані чіткої єдиної класифікації доказів, загального підходу до змісту допустимості, недостатньо чітко визначена в процесі і роль суду. Виходячи з вищезазначеного, пропонується вирішення наступних завдань: представити доказування в господарському процесі як системне явище, сутність якого полягає у повному, всебічному, обєктивному розгляді та вирішенні справи; сформулювати методи і підходи у господарському доказовому процесуальному праві, які відповідають вимогам сьогодення, визначити шляхи вирішення найважливіших проблем доказування та вдосконалення процесу використання окремих видів доказів у господарському судочинстві, надати рекомендації щодо внесення змін та доповнень у чинне господарське процесуальне законодавство України. Методологічна база дослідження даної роботи базується на діалектичному засобі пізнання таких явищ, як доказування та докази. Крім того, використовується порівняльно-правовий метод (при виявленні специфіки господарського судочинства порівняно з кримінальним та цивільним, наприклад, відсутність у господарському процесі свідків як засобу доказування, особливості змісту поняття допустимості та ін.), формально-логічний (в процесі аналізу й виявлення недоліків нормативної бази зазначеної проблеми, наприклад, щодо детальнішого врегулювання участі в господарському процесі експерта, свідка, недосконалості законодавчого врегулювання пояснень сторін, третіх осіб), інші загальнонаукові і спеціальні методи: історичний (у процесі розробки пропозицій з удосконалення дефініції письмових доказів, необхідності прийняття нормативних актів для прирівняння електронних та письмових документів), системно-функціональний (в ході аналізу та співвідношення понять “доказування” та “докази”, складових оцінки доказів як заключного етапу процесу доказування тощо) з урахуванням специфіки досліджуваної теми.В основі однієї лежить думка про судове доказування як спосіб пізнання фактичних обставин справи (під судовим доказуванням розуміють діяльність субєктів процесу по встановленню за допомогою вказаних законом процесуальних засобів і способів обєктивної істинності наявності або відсутності фактів, необхідних для вирішення спору між сторонами). Автори, що дотримуються іншої концепції, вважають, що під доказуванням слід розуміти діяльність з метою переконати суд в істинності фактів, що ним розглядаються, тобто це - процесуальна діяльність тільки сторін, яка складається з представлення доказів, спростування доказів супротивника, заяви клопотань, участі в дослідженні доказів. На підставі аналізу вищезазначеного, обґрунтовано визначення судового доказування в господарському процесі як логіко-практичної діяльності осіб, які беруть участь у справі, і суду по встановленню наявності або відсутності обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Але внаслідок цього основні питання процесу судового доказування, що складають його специфіку (що саме служить доказом існування факту, яким чином збирати, перевіряти й оцінювати докази, як досягнути достовірного знання), залишаються за межами теорії доказів, тому не можна визнати зазначену позицію вірною. Однак єдність фактичних даних та їх джерела характеризує будь-який доказ, оскільки будь-який доказ припиняє бути таким, якщо позбавити його змісту (фактичних даних, що в ньому є), власне, і, фактичні дані, знання припиняють бути такими даними без їх матеріального носія.33 ГПК докази надаються особами, що беруть участь у справі, тобто обовязок доказування фактів, що складають предмет доказування, лежить на учаснику процесу, який на такі обставини посилається (таким чином, на відміну від карного процесу, в господарському судочинстві діє принцип презумпції вини). 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які стосуються справи. Ця вимога звернена до господарського суду, який зобовязаний відібрати тільки докази, що володіють властивістю належності, виключивши з процесу доказування докази, які не мають значення для справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує процес розгляду справи. Допустимість доказів можливо розглядати як сукупність правил доказування; це встановлена законодавством вимога, яка обмежує використання конкретних засобів доказування, чи вимога, що вказує на обовязкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи в процесі доказування при розгляді окремого різновиду справ у порядку господарського судочинства. Зокрема, кримінальний процес зосереджується на правилах, процедурі збирання доказів, цивільний - на можливості, наприклад, використання показань свідків, як доказів у процесі, або визнання угоди недійсною.У висновках викладені основні результати дисертаційного дослідження: проведено чітку межу між процесом доказування та доказами в господарському процесі та аналогічними категоріями в кримінальному, цивільному процесах; визначено особливу роль господарського суду

Основний зміст дисертації