Доказові презумпції в цивільному судочинстві - Автореферат

Актуальність теми обумовлена необхідністю дослідження юридичної природи доказових презумпцій, що використовуються у цивільному судочинстві, і на цій підставі розроблення механізму їх використання у процесі розгляду та вирішення цивільних справ. Процес доказування обставин цивільної справи залежить від дії багатьох факторів, одним із яких є доказові презумпції, що впливають на діяльність суду та сторін під час встановлення вказаних обставин і в кінцевому результаті на вирішення цивільної справи по суті. Відсутність наукових положень, які би враховували власне процесуальні аспекти використання доказових презумпцій, негативно позначається на правозастосовчій діяльності судів України: непоодинокими є випадки, коли суди під час вирішення цивільних справ не беруть до уваги функціональний вплив доказових презумпції, що може бути наслідком ухвалення незаконного та/або необґрунтованого судового рішення. На сьогодні процес вивчення доказових презумпцій характеризується дослідженнями, які не враховують процесуальні аспекти використання доказових презумпцій або спрямовані на аналіз використання окремих презумпцій у цивільних справах чи на їх розгляд у рамках інших тематичних напрямків, що повязані з доказовою діяльністю. Взагалі відсутні положення стосовно механізму дії доказової презумпції як системи правових засобів, що впливають на поведінку суду та осіб, які беруть участь у розгляді справи, для забезпечення належного використання доказової презумпції у цивільному судочинстві.Дисертантом обґрунтовано, що розглядати правову презумпцію як вид загальних презумпцій не можна, оскільки презумпція вказує на правовий аспект припущення, яке є родовим поняттям щодо презумпції. Виходячи з того, що в науці цивільного процесуального права доказові презумпції повязують із перерозподілом обовязків доказування обставин цивільної справи та їх закріпленням у нормах матеріального права, зроблено висновок, що під доказовими презумпціями слід розуміти винятково матеріально-правові презумпцій. Поряд із традиційними ознаками правової сторони доказових презумпцій (необхідність закріплення презумпцій у нормі права, їх використання незалежно від волі та бажання сторін процесу, презумпції мають спростовний характер, вони можуть бути використані тільки у рамках юрисдикційної діяльності) дисертант додатково виділяє такі ознаки: надання презюмованого значення у конструкції доказових презумпцій тільки юридичним фактам матеріально-правового характеру; закріплення доказових презумпцій у синтезуючих за своїм характером нормах права. На підставі дослідження значення вказаних фактів зроблено висновок про необхідність виділення в якості структурних елементів фактичної основи доказової презумпції не тільки вказаних неоднорідних юридичних фактів, а й неоднорідних звязків цих фактів між собою та доказовою презумпцією в цілому. Доцільність у здійсненні такої класифікації доказових презумпції полягає у специфіці доведення фактів-підстав дії доказової презумпції, оскільки одні факти-підстави дії виникають до відкриття провадження у справі (напр., протиправна поведінка, шкода та причинний звязок між ними як факти-підстави дії презумпції вини), а інші - в процесі її розгляду (ухилення сторони від участі в експертизі та неможливість її проведення іншим чином як факти-підстави дії презумпції визнання факту, для встановлення якого була призначена судова експертиза).У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення наукових положень щодо презумпцій, сформованих у рамках теорії права, приватного права та цивільного процесуального права, і запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розробці концепції доказових презумпцій, що використовуються в цивільному судочинстві. Структурними елементами доказової презумпції є неоднорідні юридичні факти фактичної основи доказової презумпції (факти-підстави дії презумпції, презюмований факт та факти спростування презумпції) та звязки цих фактів між собою як частинами цілого та доказовою презумпцією як цілісним правовим утворенням. Таке врівноваження проявляється в тому, що презюмований факт, як правило, важко доказується, а тому одній стороні надається можливість довести інші факти, які й будуть обумовлювати дію доказової презумпції, а протилежна сторона повинна буде довести факти, що спростовують дію презумпції. Для виявлення прямих та непрямих доказових презумпцій слід брати до уваги, як найбільш ефективний, спосіб відображення фактичного складу доказових презумпцій у змісті норми права, тобто які саме види юридичних фактів доказової презумпції прямо відображені у змісті правової норми, а які необхідно виводити при її тлумаченні. Такий підхід має значення як для законотворчості (вказує на способи формулювання у змісті правової норми юридичних фактів із конструкції доказової презумпції), так і для правозастосування (надає можливість під час тлумачення правової норми виділити юридичні факти конструкції доказової презумпції для формування предмета доказування у цивільній справі).

Основний зміст роботи

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення наукових положень щодо презумпцій, сформованих у рамках теорії права, приватного права та цивільного процесуального права, і запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розробці концепції доказових презумпцій, що використовуються в цивільному судочинстві. На підставі цієї концепції дисертантом отримано ряд наукових висновків, що мають значення не тільки для пізнання доказових презумпцій у межах науки цивільного процесуального права, але й у судовій практиці.

Основні висновки та рекомендації дисертації зводяться до наступного: 1. На сучасному етапі розвитку науки цивільного процесуального права дослідження доказових презумпцій проводиться в межах двох наукових підходів: філософсько-логічному та правовому. У свою чергу, останній підхід можна поділити на такі напрямки, як юрисдикційний, матеріально-правовий та нормативний. Найбільш обґрунтованим напрямком дослідження природи доказової презумпції залишається юрисдикційний підхід, відповідно до якого визначається місце та роль доказової презумпції з огляду на її функції.

2. Доказові презумпції своїм розумінням охоплюють тільки матеріально-правові презумпції. Відносити до їх складу процесуальні презумпції не можна, оскільки в одному понятті недоцільно поєднувати різні за конструкцією (характер презюмованого факту) та функціональним впливом (наявність чи відсутність функції перерозподілу обовязків доказування) правові презумпції.

3. Серед виділених ознак правової сторони доказових презумпцій обовязково слід виділяти ще ряд ознак, які її характеризують. Це, зокрема, наявність у конструкції доказової презумпції презюмованого факту, що має матеріально-правовий характер, а також таку ознаку, як закріплення доказової презумпції у нормі права, що містить у собі матеріальний та процесуальний елемент, де поєднуються правила поведінки учасників матеріальних правовідносин та сторін цивільного процесу.

4. Структурними елементами доказової презумпції є неоднорідні юридичні факти фактичної основи доказової презумпції (факти-підстави дії презумпції, презюмований факт та факти спростування презумпції) та звязки цих фактів між собою як частинами цілого та доказовою презумпцією як цілісним правовим утворенням.

5. Сутність доказової презумпції полягає в тому, що вона виступає процесуальним засобом, який урівноважує інтереси сторін у процесі доказування обставин цивільної справи. Таке врівноваження проявляється в тому, що презюмований факт, як правило, важко доказується, а тому одній стороні надається можливість довести інші факти, які й будуть обумовлювати дію доказової презумпції, а протилежна сторона повинна буде довести факти, що спростовують дію презумпції.

6. Для виявлення прямих та непрямих доказових презумпцій слід брати до уваги, як найбільш ефективний, спосіб відображення фактичного складу доказових презумпцій у змісті норми права, тобто які саме види юридичних фактів доказової презумпції прямо відображені у змісті правової норми, а які необхідно виводити при її тлумаченні. Такий підхід має значення як для законотворчості (вказує на способи формулювання у змісті правової норми юридичних фактів із конструкції доказової презумпції), так і для правозастосування (надає можливість під час тлумачення правової норми виділити юридичні факти конструкції доказової презумпції для формування предмета доказування у цивільній справі).

7. Умовами використання у цивільному процесі загальної та спеціальної доказової презумпції є те, що вони повинні закріплюватися тими нормами права, які регулюють однорідні матеріальні правовідносини, а також вказані норми передбачають правові наслідки встановлення презюмованих фактів загальної та спеціальної доказової презумпції. Особливістю використання загальної та спеціальної доказової презумпції у цивільній справі є наявність у їх конструкціях спільного юридичного факту, який, з одного боку, заперечує презюмований факт загальної презумпції, а з іншого - виступає фактом-підставою дії презюмованого факту спеціальної презумпції.

8. Класифікацію доказових презумпцій варто здійснювати на підставі характеру (правової природи) фактів-підстав їх дії. За такою підставою доказові презумпції поділяють на ті, що мають матеріальні та процесуальні факти-підстави дії. Такий поділ доказових презумпцій має не лише теоретичне, а й практичне значення, що обумовлюється специфікою доказування матеріальних та процесуальних фактів-підстав дії доказової презумпції.

9. Для недопущення затягування розгляду цивільної справи при використанні доказової презумпції визнання факту, для встановлення якого була призначена експертиза, при доведенні фактів-підстав дії цієї презумпції та відсутності фактів її спростування необхідно замінити альтернативні повноваження суду на імперативні. З огляду на це, пропонується внести такі зміни до ЦПК України: У випадку недобросовісного ухилення сторони від участі в експертизі (неподання необхідних матеріалів, документів тощо) та неможливості проведення без цього експертизи інакшим чином суд визнає факт, для встановлення якого була призначена експертиза, якщо сторона, яка ухиляється, не доведе зворотне. Такі зміни до процесуального закону сприятимуть підвищення змагальних засад цивільного судочинства.

10. З метою ефективного отримання доказів від однієї сторони цивільного процесу для підтвердження фактів, що обґрунтовують позовні вимоги (заперечення проти позову) іншої сторони, у нормах цивільного процесуального законодавства України необхідно закріпити доказову презумпцію визнання факту, якщо сторона утримує та не подає на вимогу суду письмові (речові) докази, що обґрунтовують вимоги протилежної сторони. Ця презумпція змушуватиме сторони цивільного процесу добросовісно ставитися до вимог суду щодо надання доказів.

11. Під механізмом дії доказової презумпції слід розуміти систему правових засобів, що впливають на поведінку суду та сторін у цивільному процесі, та забезпечують правильне вирішення цивільної справи при використанні доказової презумпції. Дія вказаного механізму спрямована на вирішення проблемних питань, повязаних із визначенням та встановленням обставин цивільної справи, які охоплюються структурними елементами доказової презумпції, а також відображенням використання доказової презумпції у справі в правозастосовчих актах цивільного процесу.

1. Феннич В.П. Юридична природа правових презумпцій цивільного судочинства (теоретичні аспекти дослідження) / В.П. Феннич // Науковий вісник Ужгородського університету. Випуск 8. - Ужгород: Ліра, 2007. - С. 214-219.

2. Феннич В.П. Характерні ознаки доказових презумпцій, які використовуються у цивільному судочинстві / В.П. Феннич // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 1 (25). - С. 93-103.

3. Феннич В.П. Прямі та непрямі доказові презумпції цивільного судочинства / В.П. Феннич // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 427-433 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08fvppcs.pdf.

4. Феннич В.П. Зміст доказових презумпцій цивільного судочинства / В.П. Феннич // Науковий вісник Ужгородського університету. Випуск 9. - Ужгород: Ліра, 2008. - С. 224-226.

5. Феннич В.П. Елементи структури фактичної основи доказових презумпцій / В.П. Феннич // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 3 (27). - С. 101-105.

6. Феннич В. Презумпція визнання факту, для встановлення якого була призначена експертиза у цивільній справі / Василь Феннич // Юридична Україна. - 2008. - № 8. - С. 57-63.

7. Феннич В.П. Механізм використання доказових презумпцій у цивільному судочинстві / В.П. Феннич // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 4 (28). - С. 159-165.

8. Феннич В.П. Роль суду у визначенні предмета доказування по цивільних справах / В.П. Феннич // Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки: Науковий вісник Закарпатського державного університету. Спеціальний випуск. - Ужгород: КП "Ужгородська міська друкарня", 2006. - С. 274-280.

9. Феннич В.П. Функції презумпцій у цивільному судочинстві / В.П. Феннич // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез Міжнародної наукової конференції "Шості осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 року) : У 3-х частинах. - Частина друга: Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний процес. Трудове право. Право соціального забезпечення. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2007. - С. 268-269.

10. Феннич В.П. Доказательственные презумпции гражданского судопроизводства с материальными и процессуальными фактами-основания их действия / В.П. Феннич // Развитие процессуального законодательства: к 5-летию действия АПК РФ, ГПК РФ и Федерального Закона РФ "О третейских судах в Российской Федерации". Материалы международной научно-практической конференции, посвященной юбилею Т.Е. Абовой. Воронеж, 15-16 февраля 2008 г. Серия: Юбилеи, конференции, форумы. Вып. 4 / Под ред. Е.И. Носыревой. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2008. - С. 350-354.

11. Феннич В.П. Презумпція вини як процесуальна гарантія захисту субєктивного права / В.П. Феннич // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: Зб. наук. пр. - Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2008. - Частина 1. - С. 321-324.

12. Феннич В.П. Загальні та спеціальні доказові презумпції в цивільному судочинстві / В.П. Феннич // Від громадянського суспільства до правової держави: Тези ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Х. : ХНУ ім. В.М. Каразіна, 2008. - С. 217-220.

13. Феннич В.П. Презумпція визнання факту, якщо сторона утримує та не подає на вимогу суду письмові (речові) докази / В.П. Феннич // Вибрані тези учасників І Міжнародного науково-практичного форуму "Принцип верховенства права та права людини": Наук. зб. - Київ-Донецьк: Норд-Прес, 2009. - С. 212-215.

14. Феннич В.П. Вмотивованість судових рішень, в змісті яких використовується доказова презумпція / В.П. Феннич // Проблеми кримінально-процесуального та цивільного процесуального права: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті професорів кафедри правосуддя М.М. Михеєнка та М.Й. Штефана (31 жовтня 2008 року) / Київський національний університет імені Тараса Шевченка; юридичний факультет; кафедра правосуддя. - К. : ВГЛ "Обрії", 2009. - С. 249-252.

Размещено на .ru