Аналіз поняття кримінально-процесуального доказу. Ознайомлення з джерелом фактичних даних, яким можуть бути сліди злочину. Дослідження процесуальних носіїв фактичних даних. Характеристика властивостей доказів. Аналіз особливостей класифікації доказів.
Обєктивна істина в цілому і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. Цим зумовлюється те, що доказування має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності, а також те, що нормативне регулювання й теоретичне дослідження проблем доказування посідає чільне місце в кримінально-процесуальному праві, найважливішою складовою якого є доказове право, і в науці кримінального процесу, де провідну роль відіграє теорія доказів (її ще називають ученням про докази). За своєю гносеологічною суттю кримінально-процесуальне доказування являє собою різновид людського пізнання дійсності.65 КПК України доказами в кримінальній справі є "будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи". Поняття кримінально-процесуального доказу відрізняється від поняття доказу в логіці: «Доказ - це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і повязаних з ним суджень». Звичайно, докази в розумінні науки логіки теж широко застосовуються у кримінальному процесі, особливо при обґрунтуванні процесуальних рішень (постанов, вироків, ухвал), але надалі ми будемо мати на увазі саме кримінально-процесуальні (їх ще називають судовими) докази як фактичні дані, відомості про факти, обставини справи. У багатьох випадках доказ виступає як встановлений з певного джерела факт, що слугує підставою для висновку про інший такий, що підлягає встановленню факт... Звідси й випливає подвійне значення самого поняття доказу: доказ означає джерело відомостей про такий, що підлягає встановленню факт, і доказ означає той факт, з якого робиться висновок про інший факт".Отже, докази - це фактичні дані що відповідають вимогам належності до справи, допустимості і достовірності, а також достатності. чи спроможні фактичні дані, які являють собою зміст доказових матеріалів, з урахуванням їх інформаційного значення, встановлювати відповідні обставини предмета доказування. Прямі докази - докази, які дають відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин чи інше правопорушення (прямі обвинувачувальні докази), або які вказують на те, що відповідна особа не вчиняла і не могла вчинити відповідного злочину чи правопорушення (прямі виправдовувальні докази). Непрямі докази - докази, які розкривають окремі елементи складу злочину (правопорушення) чи окремі факти, які встановлюють обставини предмета доказування в сукупності з іншими доказами. Основні докази - це докази, за допомогою яких обґрунтовуються окремі факти, а допоміжні докази - це докази, які підтверджують достовірність основних доказів.Розкриттю поняття доказів значною мірою сприяє їх наукова класифікація. кримінальний процесуальний злочин доказ На підставі обєктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані: а) за джерелом інформації: - такі, що походять від осіб; Первинні докази - це докази, які (як єдність змісту і форми) виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, слід пальця руки на віконному склі тощо). Похідні докази - це докази, які являють собою результати "вторинного відображення" слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який залишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної пасти, дактилоплівка з відбитком пальця руки, ксерокопія документа тощо). Прямі докази - докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити.Таким чином, підбиваючи висновки, необхідно зазначити, що доказами в кримінальному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст доказів - фактичні дані, отримані з належних джерел, а їх матеріальною основою слугує вже не саме джерело, а штучно створений відповідний процесуальний носій. Докази - це фактичні дані що відповідають вимогам належності до справи, допустимості і достовірності, а також достатності.
План
Зміст
Вступ
1. Поняття та значення доказів
2. Властивості доказів
3. Класифікація доказів
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Таким чином, підбиваючи висновки, необхідно зазначити, що доказами в кримінальному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст доказів - фактичні дані, отримані з належних джерел, а їх матеріальною основою слугує вже не саме джерело, а штучно створений відповідний процесуальний носій. Докази - це фактичні дані що відповідають вимогам належності до справи, допустимості і достовірності, а також достатності. Докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані: а) за джерелом інформації: - такі, що походять від осіб;
- такі, що походять від матеріальних обєктів;
б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним: - первинні;
- похідні;
в) стосовно обвинувачення
- обвинувальні;
- виправдувальні;
г) стосовно факту вчинення злочину конкретною особою: - прямі;
- непрямі.
Питання про те, що слід розуміти під «фактичними даними», про які говориться в законі, не знайшло одностайного вирішення в юридичній літературі. Одні вважають, що це факти, другі - що це відомості про факти, а треті - що це і те, й друге.
Список литературы
Конституція України. - К.: ІВА, 1996.
Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: А.С.К., 2002.
Кримінальний кодекс України. - К.: ЮРІНКОМ Інтер, 2001.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999.
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / за ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. - К.: Форум, 2003.
Строгович М.С. Теория судебных доказательств. - М.:, 1991.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003.
Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002.
