Внутрішня політика гетьмана І. Самойловича. Характеристика статей 1672 та 1674 рр. Кроки гетьмана у підпорядкуванні собі Запорізьких Січі. Успіхи Самойловича у царині зміцнення підвалин державності Гетьманщини. Становище українських земель та народу.
І він, і його сини не раз заявляли в офіційних документах, що гетьман є ""зверхнійший владца й господар вітчизни"" і що тільки ""Найвищий Неба й Землі Справца отміною дочасного живота"" може гетьманську ""власть перемінити"". І Крипякевич звертав увагу насамперед на широкий політичний світогляд Самойловича, який виходив поза тісні інтереси Лівобережжя і в свою політику включав справи всієї України. Гетьман послідовно висупав проти укладення «Вічного миру» між Росією та Польщею, що мавби закріпити результати попередньої війни, у тому числі і поділ українських земель між різними державними утвореннями. Гетьман пропонував російському керівництву домагатися від короля відмови від усіх етнічних українських земель, «бо вся тогобічна сторона Дніпра, і Поділля, Волинь, Підляшшя, Підгіря і вся Червона Русь, де стоять славні міста Галич, Львів, Перемишель, Ярослав, Люблін, Луцьк, Володимир, Острог, Заслав, Корець, та інші, від початку існування тутешніх народів належить до руських монархіві тільки сто років тому з невеликим лишком польське королівство ними заволоділо............» Коли ж росіське керівництво, знехтувало пропозицією Самойловича, підписало 1868 році «Вічний мир» з Річчю Посполитою, гетьман не приховував свого обурення та відкрито заявив, що Військо Запорізьке ніколи не змириться, що Правобережжя залишилося відірваним від нього. Саме в роки гетьманування Самойловича в Україні зявився новий суспільний прошарок так звані «бончукові товариші» - нащадкт вищої козацької старшини, що складали своєрідну гетьманську лейб-гвардію у військових походах, а вмирнийй час перебували під протекторатом гетьмана, володіючи імунітетом, щодо полкової і сотенної козацької адміністрації.Успіхи Самойловича у царині зміцнення підвалин державності Гетьманщини тим більше вражаючі, якщо згадати, що роки його правління припали на апогей Руїни. На Правобережжі початку 1670-х років одночасно правили три гетьмани: «туркофіл» Петро Дорошенко, пропольськи налаштований Михайло Ханенко і Петро Суховій (ставленик кримських татар). І. Самойлович був безпосередньо самою сильною людиною свого часу і типовим представником виразу волі управляючого ним народу, він посвоєму був вірним слугою московського царя та любив свою батьківщину.
Вывод
самойлович гетьманщина український політика
Успіхи Самойловича у царині зміцнення підвалин державності Гетьманщини тим більше вражаючі, якщо згадати, що роки його правління припали на апогей Руїни. На Правобережжі початку 1670-х років одночасно правили три гетьмани: «туркофіл» Петро Дорошенко, пропольськи налаштований Михайло Ханенко і Петро Суховій (ставленик кримських татар). І. Самойлович був безпосередньо самою сильною людиною свого часу і типовим представником виразу волі управляючого ним народу, він посвоєму був вірним слугою московського царя та любив свою батьківщину. І незважаючи на царський протекторат він різними способами самовладно намагався покращити становище українських земель та його народу. Хоча він і перебував на службі у царя проте він протягом 15 років не дозволяв царату здійснювати самоправне правління територією України. За часи свого гетьмануваня він стояв на засадах збереження та розбудови ідеї збереження української державності.
Його непересічність постаті - не лише в довголітній політичній живучості. Його карєра стала класичним прикладом «життя за царя», але без «хепіенду». А тому для Івана Мазепи, який наприкінці вже свого гетьманування спробував рішуче змінити «московський вектор», одним із визначальних чинників цього відчайдушного кроку, безперечно, була память про «урок Самойловича».
Список литературы
1. Грушевський М. Історія України-Руси. - Київ, - 1993-1995 р.
2. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII - XVIII ст. :кордони, населення, право. - Київ, - 1996 р.
3. Іванов В. Історія держави і права України. - Київ, - 2003 р.
4. Історія держави і права України: Навчальний посібник. під ред. А.Чайковського. - Київ, - 1997 р.
5. Історія держави і права України: Навчальний посібник. під ред. О. Шевченка - Київ, - 2001 р.
6. Кузьминець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. - Київ, - 2000 р.
7. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. - Київ, - 1998 р.
8. Музиченько П. Історія держави і права України. - Київ, - 1999 р.
9. Шевчук В., Тараненко М. Історія української державності: Курс лекцій. - Київ, - 1999 р.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
