Дослідження міжнародної політики епохи Відродження. Договірно-правова діяльність короля Англії Генріха VIII та кардинала Томаса Вулсі як складова "італійських війн" у XVI столітті. Основні риси юридичних зобов’язань в сфері безпеки (1494-1559 рр.).
При низкой оригинальности работы "Договірно-правова діяльність короля Англії Генріха VIII та кардинала Томаса Вулсі як складова "італійських війн" у XVI столітті", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Договірно-правова діяльність короля Англії Генріха VIII та кардинала Томаса Вулсі як складова італійських війн у XVI столітті Ржевська В.С. Кандидат юридичних наук, доцент Анотація вулсі генріх італійський війна Значним явищем міжнародної політики епохи Відродження були так звані «італійські війни» (1494-1559рр.), які мали своєю складовою велику кількість угод про воєнні союзи. 1491 р., правив у 1509-1547 рр.) на міжнародну арену відбувся в контексті так званих «італійських війн» (1494-1559 рр.) - воєнно-політичних «ігор», породжених спробами Франції утвердити присутність в Італії та спротивом з боку незацікавлених учасників міжнародних відносин; зміст цих подій значною мірою полягав у суперництві за землі і панівне становище в Італії між династіями Валуа (королівський дім Франції) та Г абсбургів (мала численні володіння, була при владі, зокрема, у Священній Римській імперії, згодом також в Іспанії). Роль Англії у цих конфліктах явила приклад ролі учасника, який намагається досягти здійснення власних інтересів, виступаючи на боці тієї чи іншої з основних сторін конфлікту. «Італійські війни» породили значну міжнародну договірну практику, зокрема, в сфері створення воєнно-політичних союзів, які часто змінювалися. Внаслідок здійсненого у 1594 р. наступу короля Франції Карла VIII, який мав претензії на трон Неаполя, у 1495 р. була утворена Священна Ліга (так звана Венеціанська). Її засновниками стали Папа Римський Олександр VI, імператор Священної Римської імперії Максиміліан I Габсбург, Фердинанд Арагонський, герцог Мілана Лудовіко Марія Сфорца (який до того, власне, підтримав наміри Карла VIII) та Венеція. Зобов’язання учасників Ліги включали: утримання протягом всього терміну дії союзу армій встановленого розміру з метою взаємної допомоги, кожна сторона - власним коштом; надання потрібної воєнної допомоги, як на суходолі, так і на морі, або встановленої договором грошової суми у випадку нападу на когось із учасників Ліги; поділ воєнної або грошової допомоги між учасниками, на яких здійснено напад, у випадку, якщо таких учасників декілька; забезпечення тим учасником, щодо якого здійснено напад, надісланих на допомогу військ квартирами та харчами за плату; допомогу учасникам з боку Папи також і «духовною зброєю»; повернення Лігою попередньому володільцеві втрачених ним володінь у випадку, якщо Ліга їх завоює. У 1496 р. до Ліги приєднався також англійський король Генріх VII, але з метою підтримки власного міжнародного престижу та забезпечення здійснення вже укладених ним угод; він попередньо здобув гарантії того, що не буде змушений воювати з королем Франції, з яким мав пожиттєві зобов’язання щодо миру відповідно до договору в Етаплі 1492 р. [5].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
