Договірне регулювання пенсійного забезпечення в Україні - Автореферат

Провідним напрямком соціально-економічної реформи, на який не могли не вплинути трансформаційні процеси економіки, є реформування системи пенсійного забезпечення. Чинне законодавство містить декілька термінів для правового опосередкування однієї й тієї правової ситуації - договірних пенсійних відносин - таких, як: «пенсійний контракт», «пенсійний договір», «пенсійна схема», «пенсійний план», «договір на пенсійне обслуговування». Після оновлення нормативної регламентації пенсійних відносин у Законах України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення» та «Про страхування», Цивільному та Господарському Кодексах України зявилася нова правова підстава виникнення пенсійних правовідносин - договір у сфері пенсійного забезпечення. Процес втілення у соціально-економічне поле нових економічних моделей пенсійного забезпечення, наприклад, страхових, потребує виділення загальних закономірностей правового регулювання перехідного періоду від монопольної державної формі пенсійного забезпечення до багаторівневої моделі пенсійного забезпечення та розробки адекватного ринковій економіці варіанта функціонування нової системи пенсійного страхування. визначити сферу дії договору у сфері пенсійного забезпечення як юридичної підстави виникнення правовідносин із пенсійного забезпечення;Проведений правовий аналіз пенсійних правовідносин дозволив виділити, окрім правовідносин у сфері загальнообовязкового державного пенсійного страхування, два нових види правовідносин: правовідносини у сфері накопичувального добровільного пенсійного страхування у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування і правовідносини у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Зроблено висновок, що право на пенсію є конституційним правом і є матеріальним, безумовним, всеохоплюючим, гарантованим державою правом фізичної особи на одержання, у випадку настання встановлених законом та договором про пенсійне забезпечення обставин, матеріального забезпечення у грошовій формі, у розмірі достатньому для підтримки гідного рівня життя. З метою конкретизації статусу, уніфікації правових термінів та неприпустимості їхньої підміни пропонується особу, яка є одержувачем пенсій у солідарній системі пенсійного забезпечення, називати «пенсіонер», у накопичувальній системі - «бенефіціар», а особу, яка у майбутньому матиме право на одержання пенсійних виплат унаслідок її участі у недержавному пенсійному фонді, - «учасник». Пропонується класифікація договорів у сфері пенсійного забезпечення на таких підставах: 1) ступінь свободи волевиявлення вигодонабувача (бенефіціара) - імперативні та диспозитивні договори; 2) спосіб формування пенсійних накопичень - страхові і депозитні; 3) рівень системи пенсійного забезпечення - договори у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування і договори у системі недержавного пенсійного забезпечення; 4) кількість осіб, які мають статус вигодонабувача, - договори групового пенсійного страхування і договори індивідуального (особистого) пенсійного страхування; 5) спосіб здійснення пенсійних виплат - договори про виплату пенсії у вигляді періодичних платежів і договори про здійснення одноразової пенсійної виплати. Пропонується наступне визначення договору страхування довічної пенсії у накопичувальній системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування: «за договором страхування довічної пенсії у накопичувальній системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування одна сторона (страховик) зобовязується сплачувати другій стороні страхувальникові (пенсіонеру, бенефіціару), або його спадкоємцям довічну пенсію на умовах та в порядку, обумовлених договором, за рахунок коштів накопичених на індивідуальному пенсійному рахунку застрахованої особи та перерахованих страховикові Накопичувальним фондом».Однорідність та цілісність суспільних відносин, що регулюються сьогодні за допомогою договорів, існуючих у системі загальнообовязкового пенсійного страхування і в системі недержавного пенсійного забезпечення, свідчать про обєктивну необхідність у формуванні єдиної юридичної конструкції - договору у сфері пенсійного забезпечення. Договір у сфері пенсійного забезпечення можна визначити таким чином: «Договір у сфері пенсійного забезпечення - це правомірний юридичний факт-дія, здійснений особами, наділеними пенсійною правосубєктністю, спрямований на виникнення, зміну та припинення правовідносин із акумулювання пенсійних накопичень, їх примноження, порядку здійснення та одержання пенсійних виплат із пенсійних активів». До загальних правових характеристик договору у сфері пенсійного забезпечення слід віднести: форма договору - письмова, що потребує додаткової реєстрації або перевірки у територіальному органі Пенсійного фонду, або Державній комісії із регулювання ринку фінансових послуг України; оплатність; публічний характер (виняток - пенсійні контракти з недержавними пенсійними фондами, оскільки недержавні пенсійні фонди не є комерційними організаціями, і тому дого

Основний зміст роботи