Договірні зобов’язання у господарській діяльності - Контрольная работа

Він використовується для позначення: 1) документа, що видасться боржником кредитору; 2) окремого обовязку; 3) обовязку з відповідними йому повноваженнями; 4) сукупності обовязків з відповідними їм повноваженнями. Стаття 173 Господарського кодексу України містить наступне визначення господарського зобовязання: "Господарським зобовязанням, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Використовуючи різні властивості договорів та зобовязань, що з них випливають, які справляють найбільш помітний вплив на характер правового регулювання, вчені пропонують різні варіанти класифікації зобовязань, у тому числі господарських. У взаємних (зустрічних) зобовязаннях кожен із учасників такого зобовязання має як права, так й обовязки. Якщо сторони мають лише по одному праву та одному обовязку, то зобовязання вважається простим.Право України регулює майнові господарські та інші відносини субєктів господарювання з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність субєктів окремою юридичною категорією - категорією господарського договору. Термін «господарський договір» у право України введено Арбітражним процесуальним кодексом України (нині - Господарським процесуальним кодексом), який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів (ст. Отже, категорії договір і господарський договір співвідносяться як загальне і особливе. б) загальними статтями Цивільного кодексу про зобовязання, договір, зобовязання, що випливають з договорів;Законодавством України (статті 153-158 Цивільного кодексу) встановлено загальний порядок укладання будь-яких цивільних договорів (незалежно від їх видів), який стосовно господарських договорів діє тоді, коли сторони вільно укладають господарські договори: на біржових торгах, ярмарках, аукціонах тощо. При цьому пропозиція укласти договір має бути чітко висловлена і виражати справжній намір господарюючого субєкта вступити в договір. Договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими за законом або необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Третьою особливістю укладення господарських договорів є те, що законодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих видів.

ПЛАН

1. Загальна характеристика господарських зобовязань.

2. Поняття, ознаки та види господарських договорів.

3. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів.