Договірні форми реалізації соціально-економічних прав та інтересів працівників в Україні - Автореферат

Держава, яка прагне досягти демократичного рівня розвитку, повинна гарантувати та захищати права та законні інтереси своїх громадян, у тому числі й трудові. За сучасних умов роль контрактів у регулюванні трудових відносин зменшується, оскільки сфера дії контрактів обмежена законами, вони не містять стимулюючих засобів, а тому більшість умов праці наразі встановлюється у централізованому та локальному порядку. Централізоване ж регулювання хоча й охоплює багато питань, не може врахувати особливості організації праці на конкретних підприємствах та у конкретних трудових відносинах. Якщо держава у законодавстві встановлює лише мінімальний рівень трудових прав та лише окремі їх гарантії, про реалізацію прав та інтересів у сфері праці мають дбати самі сторони соціально-трудових відносин. Отже, актуальність цього дослідження полягає у необхідності пошуку нових наукових пропозицій щодо вдосконалення договірного регулювання трудових відносин, підвищення гарантій забезпечення прав та інтересів сторін трудових правовідносин.„Права та інтереси особи в трудовому праві” вказується, що інтереси є спонукальною силою для встановлення, зміни та припинення правових відносин. Інтерес у трудовому праві автор визначає як результат відображення в діяльності субєктів трудового права обєктивних умов їх існування та розвитку з метою найбільш повного задоволення потреб цих субєктів. На підставі істотних ознак і соціального змісту виділяються інтереси, що проявляються у власне трудових відносинах (обумовлені потребою сторін трудових відносин в укладенні, зміні та припиненні трудового договору; проявляються в його необхідних та факультативних умовах), та інтереси, які виникають у відносинах, тісно повязаних з трудовими (з приводу навчання на виробництві, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, щодо соціально-побутових умов, умов праці тощо). Взаємозвязок між субєктивними правами та законними інтересами в трудовому праві проявляється у тому, що надання субєктивного права означає можливість субєктів задовільнити інтереси. ”Трудові права громадян України в системі соціально-економічних прав особи та механізм їх реалізації” наголошується, що основною сферою життєдіяльності людини й громадянина є сфера праці й відповідне регулювання прав і свобод у цій сфері.„Поняття та механізм індивідуально-договірного регулювання соціально-трудових відносин” Наголошується на тому, що соціальний елемент праці, її невіддільність від особи, потребує визнання того, що праця не є товаром і що трудовий договір не можна зводити до цивільного. Індивідуально-договірне регулювання від інших форм договірного регулювання відрізняють: 1) субєкти (працівник і роботодавець); 2) предмет (сукупність відносин, що виникають між власником (уповноваженим ним органом і працівником у процесі виконання останнім трудової функції і реалізації інших умов трудового договору); 3) правова форма (трудовий договір); 4) інтереси субєктів індивідуально-договірного регулювання. Закріплення істотних умов трудового договору у Трудовому кодексі (робоче місце; трудова функція; умови оплати праці; дата початку роботи; режим праці та відпочинку, компенсації та пільги працівникам за роботу у важких, шкідливих або небезпечних умовах (якщо вони для даного працівника відрізняється від загальних правил, встановлених в організації) сприятиме зростанню ролі договірного регулювання трудових відносин. „Роль індивідуально-договірного регулювання у забезпеченні соціально-економічних прав при прийнятті на роботу” зазначається, що принцип свободи праці знаходить своє продовження й конкретизацію в принципі свободи трудового договору, який повинен принести взаємну вигоду сторонам трудового договору. Суміщення та можливості карєрного росту для працівника є не тільки матеріальним стимулом, а й умовами його самореалізації у праці, а опанування нових професій, підготовка та перепідготовка кадрів як підвищує рівень заробітної плати конкретних працівників, покращує їх психологічний та соціальний стан, так і скорочує період безробіття.„Поняття та форми колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин” зазначається, що на сучасному етапі розвитку трудового права колективно-договірне регулювання має відігравати провідну роль. Крім того, що законодавче регулювання не може врахувати особливості організації праці на конкретних підприємствах, обєктивними факторами для цього є зростання соціальних проблем - забезпечення зайнятості, проблеми оплати праці, створення нових робочих місць для регіонів з масовим вивільненням працівників, забезпечення мінімальних соціальних стандартів. Соціально-трудові відносини виникають з приводу реалізації не тільки субєктивних прав працівників, або прав трудових колективів, а й інтересів, і фактично єдиним дієвим засобом їх регулювання є колективно-договірні процедури та соціальне партнерство. Автор доводить, що колективно-договірне регулювання є реалізацією принципу соціального партнерства, який означає активну участь представницьких органів трудящих, у регулюванні соціаль

Основний зміст роботи