Договір страхування - Дипломная работа

Розбудова ринкової економіки, процеси роздержавлення і приватизації, зростання конкуренції привели до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин. У свідомості українців страхування поступово закріплюється в якості обовязкового компоненту організації життя, адже економічно розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невідємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя та стабільного розвитку. Правовим засобом, що опосередковує надання страховиками страхових послуг, є договір страхування, що виступає основним регулятором конкретних страхових правовідносин. Але для того, щоб договір дійсно виконував покладені на нього функції, він повинен розроблятися, виходячи з розуміння суті та природи страхових правовідносин, якому передує глибоке вивчення науково-теоретичних положень, сформульованих провідними цивілістами - фахівцями цієї галузі, з використанням історичного та зарубіжного досвіду; детальний аналіз законодавства та ознайомлення зі страховою практикою, що існує, а також із відповідною судовою практикою. Метою даної дипломної роботи є поглиблення теоретичних знань про юридичну природу договору страхування, вивчення його особливостей та формування власної позиції з проблемних питань, щодо яких точаться наукові дискусії.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується в разі настання визначеної події (страхового випадку) сплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. 354 Господарського кодексу України [2] міститься майже тотожне визначення: за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. 16 ЗУ «Про страхування» [4] - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Сторонами цього договору є страховик та страхувальник, крім того, у договорі можуть бути зазначені й інші особи (застрахована особа, вигодонабувач), але наявність цих осіб у страховому зобовязанні ніяким чином не впливає на двосторонній характер договору страхування [79, с. 3 ЗУ «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.Треті вважають, що юридична природа страхування - це щось набагато більше, ніж питання про його добровільність і обовязковість, вони пропонують вважати критерієм розмежування метод здійснення страхування, що полягає в питанні про залежність виникнення страхування від незвязаної законом волі сторін. Райхера, питання про те, закон чи договір як «джерело виникнення страхування», має другорядне, а іноді - лише формально-юридичне значення у порівнянні з методом здійснення страхування [60, с. Граве, «виникнення цивільно-правових відносин безпосередньо з закону чи адміністративного акту - явище загальновідоме, тому цивільно-правовий характер відносин між страховиком та страхувальником з обовязкового страхування не може викликати сумнівів» [26, с. Таким чином, на відміну від добровільного, під час укладення договорів обовязкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру, вільного вибору», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обовязкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами. 6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.Деякі цивілісти виділяють певні принципи, на яких мають укладатися договори страхування: 1) По-перше, необхідно, щоб під час укладення договору страхування було враховано інтереси всіх сторін (страхувальників, страховиків, вигодонабувачів, застрахованих осіб тощо). 21 ЗУ «Про страхування» визначено, що страхувальник зобовязаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, які мають істотне значення для оцінки страхового випадку і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. Вперше юридичне визначення даного принципу страхового інтересу та найвищої довіри було застосовано в Англії у 1766 р. при розгляді справи «Картер проти Бо

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття та загальна характеристика договору страхування. Види договорів страхування

1.1 Поняття та загальна характеристика договору страхування

1.2 Форми і види страхування. Співстрахування та перестрахування

1.3 Порядок укладення, зміни та припинення договору страхування

Висновки до розділу

Розділ 2. Зміст договору страхування

2.1 Істотні умови договору страхування

2.2 Сторони. Їх права та обовязки. Відповідальність сторін у договорі страхування

2.3 Проблеми та спори, що виникають з договору страхування

Висновки до розділу

Загальний висновок

Список використаних джерел

Додатки

1. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2007 р. По справі № 2-3502/07/02

2. Рішення апеляційного суду черкаської області від 10.12.2007 р. По справі № 22ц-2114/07

3. Рішення апеляційного суду хмельницької області від 02.04.2008 р. По справі № 22-ц-7