Договір притримання у цивільному праві України - Автореферат

Особливе місце серед норм цивільного права, які регулюють відносини забезпечення виконання зобовязань, посідають ті норми, які стосуються притримання і договору притримання, що є абсолютною новелою Цивільного кодексу України, оскільки право притримання не було встановлено ані Цивільним кодексом Української СРР 1922 p., ані Цивільним кодексом Української РСР 1963 p. Оскільки притримання належить до числа новел цивільного законодавства України, природно, виникли певні труднощі при зясуванні сутності, значення, правової природи та місця договору притримання у системі цивільно-правових договорів в Україні. Тут маються на увазі розбіжності, що стосуються віднесення права притримання до речових або зобовязальних прав, а також проблеми порівняння притримання з іншими цивільно-правовими інститутами. Це пояснюється тим, що, наприклад, у договорі притримання сторони можуть визначити додаткові, не встановлені законом підстави виникнення права притримання і свої права та обовязки у правовідносинах між ними, що стосуються притримання речі. Метою дисертаційного дослідження є зясування поняття та значення договору притримання в сучасних умовах, визначення його сутності як правочину щодо забезпечення виконання зобовязань, визначення договору притримання як одного з юридичних фактів юридичного складу, на підставі якого виникає право притримання, а також визначення договору притримання як підстави зміни та припинення права притримання, визначення предмета та субєктного складу договору притримання, його місця в системі цивільно-правових договорів, а також особливостей його укладення, виконання, зміни і розірвання.Перший розділ «Огляд літератури за темою дисертації та вибір напрямків дослідження» присвячено оглядові літератури, що стосується права притримання і договору притримання, за трьома напрямками: 1) дослідження генезису та чинників формування інституту притримання і договору притримання; 2) дослідження загальних умов притримання речі; 3) дослідження договору притримання як підстави виникнення, зміни та припинення права притримання, а також зясування місця договору притримання в системі цивільно-правових договорів. Каткова «Поняття права притримання у римському праві», в якій автор, спираючись на аналіз положень першоджерел римського права та праці романістів, обґрунтовує появу і закріплення права притримання, а також визначає основні підстави виникнення і принципи права притримання у римському праві. Оскільки категорія притримання стосується забезпечення виконання зобовязань і поняття «договір» у контексті договору притримання, у процесі дослідження враховувалася література, в якій розглядалися питання тих аспектів договірного права і забезпечення виконання зобовязань, що мають відношення до проблематики дослідження. Дослідження здійснювалося за такими напрямками: встановлення поняття, принципів, правової природи та характерних властивостей права притримання у цивільному праві України; визначення його місця серед інших інститутів цивільного права; розгляд договору притримання у контексті підстави виникнення права притримання, визначення його поняття та сутності, а також специфіки його укладення, зміни, припинення та виконання. Виходячи з того, що реалізацією кредитором права притримання його зобовязання перед боржником щодо передачі речі не припиняється, але його виконання зупиняється, право притримання полягає у можливості кредитора зупинити виконання свого зобовязання перед боржником щодо видачі його речі до виконання ним свого обовязку перед кредитором, а також задовольнити свої вимоги із вартості цієї речі у випадку невиконання боржником свого зобовязання.Підставою виникнення субєктивного права притримання кредитора є юридичний склад, який включає такі юридичні факти: невиконання боржником у строк свого грошового зобовязання перед кредитором; правомірне володіння кредитором річчю, яка належить боржникові, а в деяких випадках - і третій особі; Договором притримання є правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, укладений між сторонами основного договірного зобовязання (кредитором і боржником), спрямований на встановлення, зміну або припинення права притримання, а також інших прав та обовязків кредитора і боржника, що стосуються притриманої речі. Договір притримання є укладеним, коли сторони досягли умов про основне зобовязання, що забезпечується притриманням речі, і предмет договору, тобто про певні дії або утримання від певних дій сторонами основного зобовязання (кредитора і боржника) стосовно притриманої речі (речей) або речі (речей), яка у майбутньому може бути притримана. До перших належать: вимоги, що можуть бути забезпечені притриманням; речі, які можуть бути притримані; виключення притримання для певних випадків; порядок реалізації права притримання; мінімальний строк притримання до звернення стягнення на притриману річ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Висновках сформульовано та викладено основні найважливіші науково-теоретичні та практичні результати, отримані на підставі здійсненого дослідження.

1. Основою права притримання є такі засади, як забезпечення виконання зобовязань для належного функціонування цивільного обороту, а також встановлення рівних можливостей для кредитора і боржника щодо захисту їх цивільних прав, які є вираженням принципу справедливості, що є як загальним принципом цивільного законодавства, так і конституційним принципом верховенства права.

2. Підставою виникнення субєктивного права притримання кредитора є юридичний склад, який включає такі юридичні факти: невиконання боржником у строк свого грошового зобовязання перед кредитором;

правомірне володіння кредитором річчю, яка належить боржникові, а в деяких випадках - і третій особі;

обовязок кредитора передати річ боржникові або особі, вказаної боржником;

наявність звязку між річчю, якою правомірно володіє кредитор, та його вимогою у випадках, встановлених законом;

інші обставини, встановлені договором притримання.

3. У разі укладення договору притримання він є одним з юридичних фактів юридичного складу, на підставі якого виникає право притримання, і, крім того, може бути підставою зміни або припинення права притримання.

4. Договором притримання є правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, укладений між сторонами основного договірного зобовязання (кредитором і боржником), спрямований на встановлення, зміну або припинення права притримання, а також інших прав та обовязків кредитора і боржника, що стосуються притриманої речі.

5. Договір притримання є укладеним, коли сторони досягли умов про основне зобовязання, що забезпечується притриманням речі, і предмет договору, тобто про певні дії або утримання від певних дій сторонами основного зобовязання (кредитора і боржника) стосовно притриманої речі (речей) або речі (речей), яка у майбутньому може бути притримана. При цьому елементом предмета договору притримання можуть бути як нерухомі, так і рухомі речі, у тому числі індивідуально визначені речі, цінні папери, випущені лише у документарній формі, і речі, визначені родовими ознаками, крім грошей.

6. Умови договору притримання поділяються на умови, спрямовані на захист інтересів боржника, і умови, спрямовані на захист інтересів кредитора. До перших належать: вимоги, що можуть бути забезпечені притриманням; речі, які можуть бути притримані; виключення притримання для певних випадків; порядок реалізації права притримання; мінімальний строк притримання до звернення стягнення на притриману річ.

До умов, спрямованих на захист інтересів кредитора, належить, зокрема, умова про встановлення обовязку боржника застрахувати притриману річ на користь кредитора, а також встановлення особливостей звернення стягнення на притриману річ.

7. Першим етапом виконання договору притримання є виконання договору притримання при реалізації кредитором права притримання речі, який охоплюється повідомленням боржника про притримання речі і реєстрацією притримання як приватного забезпечувального обтяження (для рухомих речей), наслідком якої є пріоритет, що має важливе значення для процедури реалізації притриманого рухомого майна і задоволення вимоги кредитора.

Другий етап виконання договору притримання охоплюється зверненням стягнення на притриману річ, що характеризується судовим або позасудовим порядком реалізації притриманої рухомої речі, визначенням ціни реалізації притриманої речі, а також наслідками визнання публічних торгів такими, що не відбулися.

8. Запропоновано внесення змін до ч. 2 ст. 594 ЦК України щодо встановлення обовязкового звязку між вимогою кредитора і притриманою річчю, за винятком випадків, коли сторонами основного зобовязання виступають підприємці.

9. Запропоновано внесення змін до ч. 3 ст. 596 ЦК України стосовно надання кредиторові права передати річ на зберігання третій особі, якщо ця річ потребує спеціальних умов зберігання.

10. Запропоновано внесення змін до ст. 597 ЦК України щодо мінімальної тривалості строку притримання до звернення стягнення на притриману річ і встановлення порядку задоволення вимог кредитора відповідно до ст. 590 ЦК України.

11. Запропоновано внесення змін до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» стосовно однакового визначення обтяження рухомого та нерухомого майна.

12. Запропоновано внесення змін до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із включенням такої умови, як володіння боржником річчю, яку він відчужує.

13. Запропоновано внесення змін до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» стосовно можливості внесення запису про припинення обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за рішенням суду.

1. Соколянський Д.В. Притримання у римському праві /Д.В. Соколянський //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 3. - С. 158-162.

2. Соколянський Д.В. Договір притримання : загальна характеристика /Д.В. Соколянський //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 4. - С. 38-42.

3. Соколянський Д.В. Нові способи забезпечення виконання зобовязань у цивільному законодавстві України /Д.В. Соколянський //Актуальні проблеми політики. - 2006. - Вип. 28. - С. 475-480.

4. Соколянський Д.В. Договір як підстава виникнення права притримання /Д.В. Соколянський //Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 107-110.

5. Соколянський Д.В. Порядок реалізації права притримання /Д.В. Соколянський //Юридический вестник. - 2006. - № 3. - С. 117-121.

6. Соколянський Д.В. Відмінності права притримання від інших цивільно-правових інститутів /Д.В. Соколянський //Розвиток наукових досліджень ’2005 : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 3-5 лис. 2005 р. - Полтава, 2005. - Т. 3. - С. 82-85.

7. Соколянський Д.В. Підстави припинення права притримання /Д.В. Соколянський //І Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів ОНЮА: Зб. тез наук. робіт учасників. - О., 2006. - С. 109-111.

8. Соколянський Д.В. Проблема звязку між вимогою ретентора і притриманою річчю у римському праві /Д.В. Соколянський //Римське право і сучасність: IV між. наук.-метод. конф., 19-20 трав. 2007 р. : тези доп. - Одеса, 2006. - С. 166-168.

Размещено на .ru