Правова природа, поняття й зміст послуги з охорони майна як об"єкта цивільного права. Визначення механізму правового регулювання відносин із надання платних послуг з охорони майна, та розробка пропозицій щодо закріплення норм про договір охорони.
Аннотация к работе
Практична реалізація комплексу заходів, повязаних із переходом України до ринкової економіки, не могла не торкнутися сфери таких специфічних правовідносин субєктів цивільного права, як надання послуг з охорони майна, житла, земельних ділянок, особи, інформації і т. ін. Донедавна практично єдиною організацією, що надавала послуги з охорони майна, була Державна служба охорони при МВС України, організована в 1952 р. Договори щодо надання послуг з охорони укладалися на підставі планово-адміністративного акта, що затверджувався органами виконавчої влади і був обовязковим до виконання. Незважаючи на досить велике поширення відносин із надання послуг з охорони майна, загальною проблемою є те, що правове регулювання цих відносин не відповідає сучасним вимогам та основним засадам ринкової економіки, з чого випливає низка інших проблем, зокрема: проблема сфери застосування цивільно-правового договору, як регулятора суспільних відносин при здійсненні охоронної діяльності; проблема правової природи договору охорони майна; особливості його укладення, виконання та відповідальності за неналежне виконання. Для досягнення цієї мети в дослідженні було поставлено такі завдання: зясувати правову природу, поняття й зміст послуги з охорони майна як обєкта цивільного права; встановити ознаки поняття “договір охорони майна” і визначити правове регулювання договірних відносин, повязаних із наданням такого роду послуг; дати тому й іншому теоретичне обґрунтування і на цій основі сформулювати пропозиції щодо закріплення норм про договір охорони, які відповідають сучасним потребам, в ЦК України та інших законодавчих актах України.„Охорона як спосіб реалізації права на захист майнових інтересів” досліджуються причини виникнення поняття охорони як одного із способів реалізації права на захист майнових інтересів і як обєкта договірних відносин. Йдеться про природне бажання майже кожного власника (володільця) запобігти небезпекам щодо належного йому майна, зокрема, від протиправних посягань з боку третіх осіб, що не завжди може бути реалізоване власними діями. Водночас охорона майна на підставі цивільно-правового договору, хоча й має певну схожість із самозахистом, характеризується самостійними ознаками, на підставі чого автором зроблено висновок, що для реалізації свого права на захист, поряд з іншими способами, власник або інший титульний володілець майна на законних підставах може вдатися до такого інституту зобовязального права, як цивільно-правовий договір. За своїм змістом охоронна діяльність має ряд суттєвих відмінностей від інших видів господарської діяльності, а саме: 1) охоронна діяльність здійснюється з метою протидії такому складному суспільному явищу, як злочин; 2) безпосереднє виконання охоронних функцій повязане з підвищеною небезпекою для працівників, які їх виконують; 3) субєкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність, мають визначені законом ознаки воєнізованих формувань; 4) здійснення охоронної діяльності прямо передбачає вжиття до третіх осіб заходів примусу, аж до застосування фізичної сили та спеціальних засобів. Автор доводить, що досліджуваний договір знаходиться в системі: правочин - договір - договір про оплатне надання послуг - договір охорони - договір охорони майна.„Порядок укладення договору охорони майна” з урахуванням загальних правил укладення цивільно-правових договорів автором відзначаються особливості стадій укладення договору охорони майна. „Сторони, істотні та інші умови, форма договору охорони майна” автором відзначається, що охоронець, як сторона договору охорони, займає особливе становище в договірних правовідносинах, які досліджуються, оскільки при виконанні договору припускається силовий вплив з використанням вогнепальної зброї, спеціальних засобів, а також інші дії, які можуть зачіпати інтереси інших осіб, і така діяльність не може не підлягати суворому контролю з боку держави. 32 проекту Закону “Про охоронну діяльність” щодо можливості участі фізичної особи в якості сторони (охоронця) договору, який досліджується, навіть коли вона є субєктом підприємницької діяльності, тобто без створення юридичної особи. Досліджуючи зміст договору охорони майна, автор доходить висновку, що суттєвими його умовами є предмет договору, тобто вид охорони, вартість майна, яке охороняється, а також домовленість про розмір винагороди за надану послугу. „Виконання договору охорони майна” дисертант, з урахуванням результатів дослідження предмета договору охорони майна, доходить висновку, що договір охорони майна буде вважатися виконаним належним чином у разі, якщо діяльність охоронця взагалі унеможливить вчинення протиправних дій щодо майна, яке охороняється, або якщо протиправна дія третьої особи відвернена чи припинена на будь-якій стадії її здійснення, внаслідок чого було забезпечено схоронність майна.У дисертації наведені основні положення і узагальнення, отримані в процесі дослідження, та нове розвязання наукової проблеми, що виявляється в визначенні адекватного основним засадам ринкової економіки механіз