Поняття договору купівлі-продажу. Сторони та предмет як елементи договору. Правове регулювання строків у договорах купівлі-продажу в українському та європейському праві: порівняльний аналіз. Відмежування договору міжнародної купівлі-продажу продукції.
655 ЦК України закріплено найпоширеніше визначення договору купівліпродажу, відповідно до якого «за договором купівліпродажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму». В українському варіанті енциклопедії Вікіпедія написано: «Договір купівліпродажу - договір, за яким продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму» [3]. Вітрянського вказується, що за договором купівліпродажу одна сторона (продавець) зобовязується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець зобовязується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну) (п. У книзі «Договірне право: особлива частина» можна знайти певну варіацію поняття цього договору (хоча наприкінці визначення дається знову ж таки посилання на статтю ЦК України), де вказано: «Договір купівліпродажу - це цивільно-правове зобовязання, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму (ст. Отже, на підставі викладеного вище можна зробити висновок, що договір купівліпродажу - це цивільно-правове зобовязання, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.Отже, здійснивши дослідження правового регулювання договору купівліпродажу та з врахуванням поставлених на почутку роботи завдань можна зробити наступні висновки: Договір купівліпродажу - це цивільно-правове зобовязання, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму. Ознаки обмеження свободи договору наявні за умови, коли має місце зобовязання щодо укладення договору купівліпродажу, яке виникає на підставі вимоги до продавця, передбаченої законодавством, або за умови взяття на себе добровільного зобовязання. Тому загальний аналіз норми ЦК України дає підстави визначити товар як майно у вигляді речей, сукупності речей, майнових прав та обовязків. Своєю чергою, визначаючи поняття «товар» через категорію речі та окремо через категорію майнових прав, можна дійти висновку, що поняття «річ» за своїм обсягом не передбачає поняття «майнові права», а це суперечить ч. Для регулювання відносин купівліпродажу законодавство застосовує більш ніж достатню кількість видів строків: гарантійні строки, строки придатності, строки служби товару, строки експлуатації, строки реалізації, строки зберігання, строки амортизації товару, розумні строки.
Вывод
Отже, здійснивши дослідження правового регулювання договору купівліпродажу та з врахуванням поставлених на почутку роботи завдань можна зробити наступні висновки: Договір купівліпродажу - це цивільно-правове зобовязання, під яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Ознаки обмеження свободи договору наявні за умови, коли має місце зобовязання щодо укладення договору купівліпродажу, яке виникає на підставі вимоги до продавця, передбаченої законодавством, або за умови взяття на себе добровільного зобовязання.
Законодавець під терміном «предмет договору» має на увазі його обєкт, а саме товар.
Цивільний кодекс України, розкриваючи поняття предмета договору купівліпродажу через поняття «товар», не дає тлумачення змісту останнього, що призводить до певних непорозумінь у правозастосуванні. Тому загальний аналіз норми ЦК України дає підстави визначити товар як майно у вигляді речей, сукупності речей, майнових прав та обовязків.
Своєю чергою, визначаючи поняття «товар» через категорію речі та окремо через категорію майнових прав, можна дійти висновку, що поняття «річ» за своїм обсягом не передбачає поняття «майнові права», а це суперечить ч. 2 ст. 190 ЦК України.
Отже, чинне законодавство у сфері регулювання купівліпродажу потребує уважного перегляду та вдосконалення.
Для регулювання відносин купівліпродажу законодавство застосовує більш ніж достатню кількість видів строків: гарантійні строки, строки придатності, строки служби товару, строки експлуатації, строки реалізації, строки зберігання, строки амортизації товару, розумні строки. Кожен із цих строків має своє функціональне призначення і характеризує окремі аспекти, повязані із володінням та використанням товару, який є предметом договору купівліпродажу. Однак це не завжди позитивно впливає на якість такого регулювання. Споживач має бути «обізнаним» у відмінностях цих строків, у доцільності застосування тих чи інших строків у певних випадках.
Упевнено можна стверджувати, що поняття договору купівліпродажу, що закріплене у ч. 1 ст. 655 ЦК України не відрізняється від визначення, що передбачене у ст. 1:101 проекту ЄЦК. На основі цього не має потреби вносити будь-які зміни в поняття, що міститься у ч. 1 ст. 655 ЦК України.
Незважаючи на загальновизнане й беззаперечне визначення поняття договору купівліпродажу, в Україні існує потреба комплексного наукового дослідження загальних положень ЦК України про договір купівліпродажу загалом. При проведенні цього дослідження слід звернутися до розробок інших держав, насамперед, до проекту ЄЦК. Предметом договору за договором купівліпродажу як за законодавством України, так і за законодавством ЄС, можуть бути речі (рухомі й нерухомі) й сукупність речей, які уже існують в природі, а також речі, які будуть створені в майбутньому.
Предметом можуть бути також і майнові права. Тому можна стверджувати, що предмет договору купівліпродажу за ЦК України та проектом ЄЦК збігається. договір купівліпродажу у міжнародній торгівлі має таку саму юридичну характеристику, яку має договір внутрішньої купівліпродажу, тобто є двостороннім, оплатним і консенсуальним. Проте він має особливості, повязані із зовнішньоекономічними особливостями: сторони договору знаходяться в різних державах; у відносинах завжди присутні певні формальні вимоги (спеціальний порядок укладення чи підписання договору, вимога про схвалення чи попередній дозвіл тощо); зміст відносин між сторонами має специфічні умови. У роботі наведено критерії відмежування договору міжнародної купівліпродажу від зовнішньоекономічних договорів міни (бартеру), лізингу, агентських угод, міжнародних договорів на виготовлення товару з давальницької сировини. Ефективне застосування цих та інших критеріїв судовими органами повинно сприяти вірній класифікації різних зовнішньоекономічних договорів.
Список литературы
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003 - №№40-44. - Ст. 356.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.
4. Юридична енциклопедія. - Т. 3. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. - 789 с.
5. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. - М.: «Статут», 2000. - 800 с.
6. Гражданское право. Учебник. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: «Проспект», 1997. - Ч. ІІ. - 784 с.
7. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. / В.В. Луць - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 573 с.
Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / за ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 1200 с.
8. Про заставу: Закон України від 16.05.1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №47. - Ст. 642
9. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. Изд. 4-е, стереотипное. - М.: «Статут», 2002. - С. 23.
10. Иоффе О.С. Избранные труды. - В 4 т. - Т ІІІ Обязательственное право. - СПБ.: Издательство «Юридический центр «Пресс», 2004. - С. 250
11. Проблемні питання у застосуванні Цивільного та Господарського кодексів України / За ред. Яреми А.Г., Ротаня В.Г. - К.: Реферат, 2005. - С. 241
12. Договірне право. Особлива частина: Навч. посібн. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - С. 15.
13. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. №2471-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992. - №35. - Ст. 517
14. Костенко Л. Розумні строки у відносинах купівліпродажу // Юридичний журнал. - 2008. - №5. - С. 114-116.
15. Цивільний кодекс УРСР 1963 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1966. - №46. - С. 284.
16. Draft Articles of European Civil Code - http://www.sgecc.net/ pages/en/texts/index.draft_articles.htm
17. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. - Ч. 2 / кер. автор. колективу та відповідальні редактори проф. А.С. Довгерт, проф. Н.С. Кузнєцова. - К.: Юстиніан, 2006. - 1008 с.
18. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - №29. - С. 377.
19. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999. - №9-10. - С. 65.
20. Дмитриева Г.К. Международное частное право / Г.К. Дмитриева, А.С. Довгерт, В.П. Панов и др. - М.: Юрист, 1993. - 612 с.
23. Конвенція Організації Обєднаних Націй про договори міжнародної купівліпродажу товарів від 11 квітня 1980 року. - Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.
24. Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівліпродажу товарів: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 р. №7978-XI. - Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.
25. Болингер В.Ф. Внешнеторговый бартер (Правовые аспекты) / В.Ф. Болингер. - М.: Междунар. отношения, 1993. - 274 с.
26. Станіславський В. Реалізація продукції насінництва за договором міни / В. Станіславський // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №9. - С. 78-82.
27. Про міжнародний фінансовий лізинг: Конвенція УНІДРУА від 28 травня 1988 року. - Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.
28. Гайнетдинов М. Лизинг - выгодная форма предпринимательства / М. Гайнетдинов // Хозяйство и право. - 1994. - №5. - С. 28-33.
29. Чекмарева Е. Экономическая сущность лизинга / Е. Чекмарева // Хозяйство и право. - 1994. - №4. - С. 15-19.
30. Назаренко В. Поняття договору комісії як інституту непрямого представництва в розвинутих країнах / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №1. - С. 67-71.
31. Розенберг М.Г. Из практики Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ / М.Г. Розенберг // Хозяйство и право. - 2002. - №1. - С. 50-54.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
