Договір купівлі-продажу у міжнародному приватному праві - Автореферат

Розвиток міжнародних звязків, їх постійне розширення покликало до життя зовсім нові форми торгівлі, ускладнило взаємовідносини між покупцем і продавцем. Міжнародний характер торгівельних операцій не рідко виражається в тому, що покупець перебуває в одному кінці земної кулі, а продавець - у іншому. Але вони безпомилково знаходять один одного, чому сприяє розвиток різних посередницьких звязків і послуг, що також є новим, але здебільшого невідємним елементом купівлі-продажу. При цьому якщо раніше значна частина операцій регламентувалась звичаєм, то право стало дедалі більше витісняти звичай, але справедливо зазначиш, що право часто у відповідній йому формі лише закріплює звичай, перетворює звичаєву норму на норму права. Вибираючи тему дослідження, автор усвідомлював свою наукову відповідальність за новизну проблеми, оскільки інституту купівлі-продажу присвячували роботи видатні дослідники як в Україні, Йорданії, так і за межами наших країн.Але вже серед юристів давнини (Сабінус, Кассинус) виникли суперечки щодо відмінностей між купівлею й обміном, при цьому вважали, що відмінність обміну від купівлі-продажу полягає у відмінності товару від речі, що виконує функцію грошей. 1-105 якого визначає, що в разі, коли угода має розумний звязок як з даним, так і з іншим штатом або державою, сторони можуть погодитися з тим, що їхні права та обовязки визначатимуться згідно з правом даного, або іншого штату чи держави. НЦУ спирається на традиції римського права, згідно з якими купівля-продаж полягає головним чином у передачі речі, за що покупець має виплатити ціну. Братуся, який писав: "...В економічному розумінні продаж являє собою обмін матеріальної речі на гроші, а грошей - на річ; по юридичній суті, вона охоплює два акти перенесення права власності: продавець переносить на покупця право власності на річ, покупець робить продавця власником грошових знаків, у яких виражається покупна ціна". Під час випробувань речі йорданський покупець має право передавати річ третій особі, що одночасно є згодою на її купівлю, але може відмовитися від речі, сповістивши про це продавця.У висновках містяться теоретичні узагальнення й нові вирішення тих завдань, які були поставлені при узагальненні правових особливостей сучасного стану регулювання купівлі-продажу, у межах конкретних держав та в межах міжнародного торгового обороту. При цьому автор дійшов важливого висновку, що сфера державного регулювання купівлі-продажу дедалі більше звужується, поступаючись місцем міжнародному регулюванню. Але автор виходив із завдань, що поставлені в Постанові Кабінету Міністрів України "Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 року" від 10 квітня 2001 року № 334, і вони зводяться до такого: Договір купівлі-продажу так і залишається основним, якщо не головним інструментом, регулюючим обмін в сучасному суспільстві. Український правозастосовувач отримав необхідну теоретичну підтримку у сфері освоєння та теоретичної розробки міжнародних основ права власності та його переходу від однієї особи до іншої, розробки видів та форм договору купівлі-продажу, зясування структури купівлі-продажу та її договірного оформлення. Автор також вважає, що в результаті проведеної в Україні ринкової перебудови укладення договору купівлі-продажу вийшло за межі державного регулювання так само, як це було в період директивного планування, а нині ґрунтується на принципі свободи волевиявлення сторін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках містяться теоретичні узагальнення й нові вирішення тих завдань, які були поставлені при узагальненні правових особливостей сучасного стану регулювання купівлі-продажу, у межах конкретних держав та в межах міжнародного торгового обороту. При цьому автор дійшов важливого висновку, що сфера державного регулювання купівлі-продажу дедалі більше звужується, поступаючись місцем міжнародному регулюванню. Інакше кажучи, звужується дія внутрішньодержавного права на користь міжнародного.

Але автор виходив із завдань, що поставлені в Постанові Кабінету Міністрів України "Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 року" від 10 квітня 2001 року № 334, і вони зводяться до такого: Договір купівлі-продажу так і залишається основним, якщо не головним інструментом, регулюючим обмін в сучасному суспільстві. Усі останні форми обміну, міни, дарування та ін. є лише модифікацією купівлі-продажу, і не випадково в деяких із них застосовуються норми купівлі-продажу (міни).

Дослідження показало, що форми договору купівлі-продажу значно розширились. Але незважаючи на це, основні правила купівлі-продажу залишаються незмінними. Йдеться про момент переходу права власності, поняття передачі майна, предмет договору та ін.

Автор вважає, що актуальною залишається проблема гармонізації українського законодавства з європейським та з міжнародним правом, а також гармонізація національного законодавства з міжнародним правом.

Автор гадає, що проведене дослідження привело до передумов для виконання цього завдання. Український правозастосовувач отримав необхідну теоретичну підтримку у сфері освоєння та теоретичної розробки міжнародних основ права власності та його переходу від однієї особи до іншої, розробки видів та форм договору купівлі-продажу, зясування структури купівлі-продажу та її договірного оформлення.

Автор також вважає, що в результаті проведеної в Україні ринкової перебудови укладення договору купівлі-продажу вийшло за межі державного регулювання так само, як це було в період директивного планування, а нині ґрунтується на принципі свободи волевиявлення сторін. Разом з тим для досягнення цілей, поставлених в Постанові Кабміну від 10 квітня 2001 року, у тому числі гармонізації українського та європейського законодавства, необхідна тривала та старанна підготовка. Це стосується реалізації тих вимог, що застосовуються при розгляді суперечок, які виходять із договорів купівлі-продажу. У новому Цивільному кодексі України 2003 року появилися поняття, невідомі нашому цивільному законодавству та поведінці субєктів цивільних правовідносин. Йдеться про совість, порядність, здоровий глузд, на підставі яких мають будуватися цивільні правовідносини. До цього ще не готові учасники правовідносин, але, на думку автора, до цього не готові і правозастосовувачі, тобто судді. Таким чином, такі поняття, насамперед, потрібно в них виховувати та культивувати.

Автор пропонує заходи з удосконалення українського законодавства у сфері купівлі-продажу, зокрема стосовно ст. 705, ч. З ст. 707 ЦК України, доповнення ст. 693 ЦК пунктом 4 і низку інших.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Амджад Санад Сауд. Джерела міжнародного приватного права в Йорданії //Правова держава. - 2000. - № 2. - С.142-145.

2. Амджад Санад Сауд. Особенности мусульманского права //Правова держава. - 2001. - № 3. - С.169-173.

3. Амджад Санад Сауд. Исторический очерк кодификации купли-продажи //Актуальні проблеми політики. - 2001. - Вил. 10-11. - С.157-162.