Договір кредитування індивідуального житлового будівництва - Автореферат

Що стосується сільського населення, то тут частка бажаючих брати кредит на індивідуальне житлове будівництво дорівнює відповідно 25 % і 33 % у тих же вікових групах. Слід зауважити, що раніше, в умовах планової економіки в колишньому СРСР перерозподіл коштів за допомогою кредиту (у тому числі і кредиту на індивідуальне житлове будівництво) мав переважно централізований характер і відбувався на основі кредитного планування, що являло собою процес планового визначення всього обсягу кредитних ресурсів країни, їх джерел, а також їх планового розподілу. Вивчення стану і перспектив вирішення житлового питання в Україні, рівня розробленості наявних на сьогоднішній день законодавчої бази і наукових досліджень щодо кредитування індивідуального житлового будівництва, теоретичного обгрунтування шляхів розвязання даної проблеми в країні, дозволяє сформулювати проблемну ситуацію, а саме: по-перше, чинне законодавство не розвязує повною мірою проблеми кредитування індивідуального житлового будівництва в рамках цивільно-правових правовідносин і обмежується можливістю надання кредиту або за рахунок державного бюджету, або ж, якщо це цивільно-правові відносини, то тільки за участю банків як єдино можливих кредитодавців; Більшість наукових праць у цій галузі передбачають надання на житлове будівництво, в основному, тільки банківських кредитів, що необгрунтовано призводить до обмеження субєктного складу договору щодо кредитодавця, до невиправданого звуження сфери кредитування і не дає реальної можливості реалізувати достатньою мірою вимоги статті 47 Конституції України; по-третє, на сьогодні характерним недоліком у сфері кредитування індивідуального житлового будівництва є брак досліджень, що стосуються безпосередньо самого договору кредитування індивідуального житлового будівництва.Описання досліджуваної проблеми було проведене двома шляхами: перш за все, оцінкою відповідного масиву законодавства і виявленням існуючих його недоліків з точки зору теми дисертаційного дослідження, по-друге, - зясуванням існуючих у науці цивільного права підходів шляхом аналізу доктринальних положень, вироблених на сьогодні цивілістикою, які б дозволили розвязати питання правового забезпечення кредитування індивідуального житлового будівництва. Аналіз законодавчих актів, регулюючих як кредитні правовідносини взагалі, так і відносини з кредитування індивідуального житлового будівництва, надав можливість дійти загального висновку про їх непридатність для послідовного регулювання зазначених правовідносин. Розділ 2 “Загальна характеристика договору кредитування індивідуального житлового будівництва” присвячено дослідженню правової природи правовідносин щодо кредитування індивідуального житлового будівництва, а також характеристиці його субєктного складу, механізму укладення договору та вимог до форми договору. У підрозділі 2.1 “Поняття і правова природа договору кредитування індивідуального житлового будівництва” визначаються юридичні ознаки категорії “договір кредитування індивідуального житлового будівництва” і, як наслідок, формулюється його дефініція, а також установлюється місце правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва в системі інших цивільних правовідносин та розкривається їх юридична природа. На захист виноситься наступне дефініційне визначення договору кредитування індивідуального житлового будівництва як договірного зобовязання: „За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобовязується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобовязується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обовязків”.У висновках знайшли місце сформульовані нижче найважливіші наукові і практичні результати, здобуті в ході дослідження правових відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва: - основним цивільно-правовим засобом регулювання відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва є цивільно-правовий договір - правомірна, вольова, взаємна дія банку, іншої фінансової установи або юридичної особи - не банку (кредитодавця) і фізичної особи - забудовника (кредитоотримувача), спрямована на встановлення правовідносин щодо кредитування будівельних робіт кредитодавцем, остаточною метою яких є зведення індивідуального житлового будинку на користь кредитоотримувача; аналіз правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва дав можливість зясувати, що даний договір не відноситься ні до договору позики, ні до договору позички.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ